Зелене Купало в літо упало

У старовинному Корці, що відомий як місто дев’яти храмів, бережуть народні звичаї та обряди. Ось і у ці липневі дні на мальовничому березі річки Корчик проводиться етнофестиваль «Зелене Купало в літо упало», який уже став традиційним.

— Спочатку він був районним, але згодом переріс територіальні рамки, бо до нас, як, скажімо, цьогоріч, уже не вперше приїздять етногурти з Польщі, сусідніх Львівської та Хмельницької областей, інших районів Рівненщини, — розповідає голова Корецької райради Любов Скородько (на знімку). — Вони гуртом беруть участь у купальських обрядах, які передаються у нашому Корецькому районі з покоління в покоління, і тон у яких, разом з іншими, задає місцевий етногурт «Серпанок». Фестиваль починається на центральному майдані міста, а потім переміщується на берег Корчика.

— А ще, зазвичай, тут облаштовують курені всі сільські ради нашого району, — продовжує Любов Скородько. — Кожне село демонструє вироби народних умільців — своїх земляків. Скажімо, у Річках розвинене лозоплетіння, у Малих Клецьках — гончарство, у Користі виготовляють ляльки-мотанки... Дуже багато представлено вишиванок, причому кожен населений пункт має свій стиль вишивання. Тож пройтися такими рядами — справжнє задоволення. Тим паче, що у кожному курені частують народними стравами, які притаманні тільки тому чи іншому селу. Скажімо, у віддаленому селі Устя мають неповторний рецепт рибно-грибної юшки, у Новому Корці — настоянки «чар-зілля»...

Але найбільше радіє купальському святу молодь, беручи участь в обрядових дійствах, які починаються ввечері і закінчуються зустріччю Сонця-Купали. А ще тому, що вірить у народне повір’я, за яким цього дня «сонце сходить, грає», трави й квіти набирають найбільшої лікувальної сили, опівночі розквітає квітка папороті, а також щастя ходить землею.