Юрій КУЛИК: «Захищати права людини праці — наш найперший обов’язок»

— Відразу хочу уточнити, що йдеться про Національну програму гідної праці для України на 2012—2015 роки, підписану вітчизняними соціальними партнерами і Міжнародною організацією праці (МОП). З українського боку цей документ скріпили своїми підписами віце-прем’єр-міністр Сергій Тігіпко, голова ради Федерації роботодавців України Дмитро Фірташ і я як голова спільного представницького органу профспілок. А з міжнародного — регіональний директор МОП у країнах Європи і Центральної Азії Сюзанна Хофман.

У цій угоді визначено спільні дії Уряду, профспілок і роботодавців України за сприяння з боку МОП щодо розв’язання таких складних проблем, як підвищення рівня зайнятості населення, реалізація права кожного нашого співвітчизника на гідну працю. Я переконаний, що цей крок стане відправним моментом до істотних якісних змін у соціальній площині. І насамперед мені додає оптимізму те, що сьогодні в Україні доволі плідно й ефективно розгортається соціальний діалог між органами державної влади, роботодавцями і профспілками. І програма, яку ми підписали, є переконливим підтвердженням моєї думки.

А чому саме в Женеві? Тому що підписаний документ напрацьовано на основі «Глобального пакту про робочі місця», який Міжнародна організація праці прийняла у відповідь на світову економічну кризу. Принагідно зауважу: в документі зазначено, що МОП надасть Україні технічну допомогу для досягнення повної зайнятості населення. Зокрема, заплановано розвивати малий і середній бізнес, підвищувати рівень кваліфікації наших працівників.

Генеральний директор Міжнародного бюро праці Гай Райдер, який зустрівся в Женеві з українською делегацією, заявив, що соціально-трудові відносини у нашій країні завжди перебуватимуть у центрі його уваги, оскільки Україна відіграє важливу роль у політичних й економічних світових процесах.

— Хочеться вірити, що ні. Тим паче, що про гідну працю ми заговорили на такому високому рівні вперше. Тепер наші фахівці та експерти розробляють конкретний робочий план дій для реалізації положень цього принципово важливого документа. Отже, цілеспрямована, конкретна, системна робота тільки починається. Але перший крок — і доволі важливий! — уже зроблено. І відступати нікуди. За нами — мільйони працівників.

— І не тільки домовлятися. Власне, у профспілок є два шляхи для реалізації своїх головних завдань.

Перший — і я його вважаю пріоритетним — це соціальний діалог. Та не варто забувати і про другий — протестні акції в різних формах. Але це крайній захід. На вулиці треба виходити лише в тому разі, коли тебе не чують чи, точніше — не хочуть почути.

Треба сказати, що після робочих зустрічей з керівниками держави у нас, по суті, відновився нормальний соціальний діалог і з багатьох питань ми знаходимо спільну мову. Мені приємно було спілкуватися з Президентом України Віктором Януковичем, розмова з яким тривала понад дві години, і з Прем’єр-міністром Миколою Азаровим. Мав я плідні зустрічі з іншими високопосадовцями.

Правда, не все складається так, як би хотілося. Із деяких ключових проблем ми поки що не дійшли згоди з нашими соціальними партнерами. Особливо з тих, що стосуються заробітної плати.

— Передусім треба сказати, що в країні є велика заборгованість з виплати заробітної плати — понад мільярд гривень. І тут профспілки стоять на принциповій позиції: зароблене треба людям повертати. Тим, хто цього не робить, ще раз нагадую: це один із найбільших гріхів християнина.

Та й сам розмір заробітної плати не може залишатися на нинішньому рівні. Скажімо, мінімальна заробітна плата — трохи більше тисячі гривень. Її ледве вистачає, щоб заплатити за більш-менш нормальне власне помешкання і комунальні послуги. А людині, крім того, потрібні гроші на їжу, одяг, транспорт... Отож профспілки виходять з того, що мінімальна місячна зарплата має становити не менш як 1900—2000 гривень, щоб людина могла відновлювати свою робочу силу, жити за європейськими стандартами.

Профспілки ведуть мову про це постійно. І насамперед — про зарплату у бюджетній сфері. Бо до цих пір не можемо запровадити єдину тарифну сітку. Річ у тому, що сьогодні мінімальна зарплата бюджетників десь на 30 відсотків менша, ніж мінімальний заробіток загалом у країні у всіх сферах.

Зараз ми розпочали переговори з соціальними партнерами з приводу підписання нової Генеральної угоди. Профспілки пропонують збільшити соціальну складову цього важливого документа. Я розумію, що всіх наших пропозицій не підтримають, але прагнути до цього треба.

Ми не хочемо годувати народ ілюзіями, бо розуміємо складну ситуацію з надходженням бюджетних коштів. Але ми є реалістами — не беремо цифр зі стелі, обґрунтовуємо наші вимоги конкретними розрахунками. І здебільшого це діє на наших соціальних партнерів.

— Що стосується Пенсійного фонду, то ліпше у них запитати. А ось фінансової стабілізації та соціальної справедливості наші пенсіонери поки що не відчули. Це однозначно.

Нас далеко не все, що знайшло відображення у пенсійному законодавстві, влаштовує. На жаль, торік, коли готувався проект закону, ФПУ з різних причин не сказала свого принципового слова. Отож уже цього року на одному із засідань Президії ФПУ намічені подальші дії профспілок щодо забезпечення пенсійних прав наших співвітчизників, визначені ті завдання, над виконанням яких тепер працюють профспілки всіх рівнів. Насамперед ідеться про легалізацію та збільшення чисельності зайнятого населення, легалізацію заробітної плати та її підвищення, реформування системи оплати праці, подальше вдосконалення пенсійного законодавства... Для того, щоб віднайти шляхи урегулювання проблем, наявних у пенсійній системі, ФПУ за участі представників Мінсоцполітики та Пенсійного фонду провела засідання «круглого столу» на тему «Пенсійне забезпечення: аналіз стану та перспективи його реформування». Таким чином були обговорені такі важливі проблеми, як осучаснення та індексація розмірів пенсій, перерахунок пенсій працюючим пенсіонерам, призначення і виплати пенсій на пільгових умовах і за вислугу років, удосконалення порядку обчислення страхового стажу, уніфікація пенсійного забезпечення тощо.

Ми свої пропозиції щодо вдосконалення податкового законодавства надіслали до Кабінету Міністрів і будемо добиватися, щоб до них прислухалися. На сьогоднішній день знаю позицію віце-прем’єр-міністра Сергія Тігіпка з приводу порушених нами проблем — він є прихильником того, що цей закон треба доопрацювати, внести до нього певні зміни.

— Передусім скажу, що проект цього закону доволі широко обговорювався в нашому суспільстві, у профспілкових організаціях. Зокрема, я був у групі експертів, з якою зустрічався Прем’єр-міністр. На цій зустрічі були і представники від роботодавців, молодіжних рухів, МОП...

Звичайно, цей закон на часі. Але хотілося б, щоб законодавчі норми, закладені в нього, виконувалися. Це стосується й стимулювання роботодавців, які надають перші робочі місця для молодих працівників, й оплати стажування для студентів та інших позицій, які, безперечно, нададуть новий поштовх для трудової зайнятості наших співвітчизників. Не все у цьому законопроекті є для нас, профспілок, прийнятним. І свої пропозиції ми надали Парламенту. Сподіваємося, що найголовніші з них врахують у процесі другого читання. Як і на те, що сам Закон буде прийнятий ще цією сесією Верховної Ради.

— Справді, починаючи з літа минулого року проти деяких осіб було порушено кримінальні справи щодо незаконного відчуження майнових об’єктів. І сьогодні в судах різних регіонів та інстанцій є позови про визнання профспілкового майна державним. Ми цю ситуацію відслідковуємо, постійно працюємо з правоохоронними органами, і, певна річ, відстоюємо свою позицію. Там, де стовідсотково ми праві, є позитивні результати. Йдеться про те, що найближчим часом — можливо, до кінця нинішнього року — ми завершимо інвентаризацію нашого майнового комплексу. І таким чином  буде раз і назавжди поставлена крапка у цьому болючому питанні. Я би волів, щоб цю крапку, можливо, поставила Верховна Рада. 

Водночас ми підготували пропозиції для Кабінету Міністрів щодо спільної експлуатації наших туристичних об’єктів. Про що йдеться? Про спільний пошук інвесторів, спільні законодавчі ініціативи щодо змін до закону про оподаткування, плати за землю і таке інше. Ми не проти співпраці з органами державної влади, зокрема з Урядом. 

— Якщо вдатися до цифр, то сумарний розмір статутного капіталу підприємств і господарських товариств Федерації профспілок України, а також їх суб’єктів господарювання, перевищує 2,2 мільярда гривень. А ринкова вартість власності цього ж майнового комплексу, за оцінками фахівців, сягає 8—10 мільярдів гривень.

Та хочу зауважити, що реальна цінність профспілкового майна акумулюється не в грошовій оцінці будинків і споруд, а передусім у тій соціальній функції, яку ці об’єкти забезпечують у процесі лікування, оздоровлення та реабілітації наших громадян.