На Придесенні у Бахмацькому, Бобровицькому, Городнянському, Ніжинському, Прилуцькому, Ріпкинському, Талалаївському, Щорському, Семенівському, Срібнянському районах повністю припинено мовлення проводового радіо. Якщо у січні 1997 року в області налічувалося 423500 радіоточок, то нині їх близько 45 тисяч! Після червневого буревію відсіється ще кільканадцять тисяч. Адже відновлюється передусім електропостачання, а не дроти радіо. Останніх, власне, уже й немає в запасниках.
— Я ще два роки тому написала заяву, щоб мені відключили проводове радіо, — розповіла пенсіонерка з Головеньок Борзнянського району Ганна Чечель. — Дроти вже так проіржавіли, що й послухати новини не можна було — щось шепелявить, і все. У нас на кутку більш-менш нормально радіо говорить хіба в Ганни Устименко. А решта тільки гроші платить незрозуміло за що. Я й сусідкам допомагала писати заяви, щоб радіо відключили. Тепер не маємо ніякого клопоту.
Я одразу купила хвильовий радіоприймач десь за 30 гривень. Добре ловить обласне радіо, Перший канал. Я люблю їх слухати. Як без них? А ще тепер можу слухати й передачі з Шостки та Конотопа.
Отож фактично проводове радіо вже на ладан дише: ще рік-два, і його не буде. Вирішальну роль відіграло підвищення плати за радіоточку з 1,5 гривні до 6, а пізніше й до 9. І це за переважно неякісний звук! Люди масово, по 15—20 тисяч споживачів на рік, почали відмовлятися від цієї послуги.
— Навіть якщо ми встановимо тариф у 100—200 гривень, він не покриватиме наших затрат з утримання проводового радіо, — повідомив директор Чернігівської філії ВАТ «Укртелеком» Олексій Сидоренко.
Доходи від послуг проводового мовлення за січень-березень 2012 р. становили 1408,2 тисячі гривень. Затрати на утримання 45 радіовузлів та проводової радіомережі були у кілька разів вищими.
Деякі населені пункти, навіть райони, не мають можливості тепер слухати новини ні місцевого радіомовлення, ні обласних, ні Першого національного радіоканалу.
— На щастя, ще маємо 2476 радіоточок, — каже директор Менського районного радіомовлення Валентина Фещенко. — Але їх катастрофічно меншає. Звісно, мені б хотілося перейти на хвильове мовлення. Та це непросто. На проектну документацію, закупівлю обладнання, отримання ліцензії треба понад 60 тисяч гривень. Це дуже багато для районного бюджету.
Поки що цю проблему вирішили лише у Новгороді-Сіверському та Варві. «Варвинське районне радіомовлення» — перша та єдина комунальна радіостанція в області, що отримала ліцензію на мовлення в FM-діапазоні (104,4 FM).
— Ми виходимо в ефір щодня вранці з 6.30 по 6.45, — повідомила керівник радіоредакції Валентина Білодід. — Також маємо передачі й у вихідні. Дістаємо Бахмач, Чорнухи, тобто охоплюємо населені пункти у радіусі 80 кілометрів.
Однак цей позитивний досвід з’явився загалом за фінансової підтримки місцевих спонсорів. Нині у Корюківському, Семенівському, Коропському, Сосницькому районах не транслюються передачі обласного радіо. Бо Національна рада з питань телебачення та радіомовлення не надала йому ліцензії на ефірне мовлення з нового радіопередавача FM-діапазону, встановленого у Холмах. У згаданих районах заглохло і проводове радіо, бо воно наповнювалося з хвильового передавача.
Як повідомив директор чернігівської філії Концерну радіомовлення, радіозв’язку та телебачення Валерій Телятников, ефірні програми Першого каналу Національної радіокомпанії України покривають лише 80 відсотків території. Просто не вистачає потужностей радіопередавачів. Через те жителі прикордонних з Білоруссю та Росією районів свіжі новини отримують, як правило, з повідомлень сусідніх держав.
Тривожний сигнал днями надійшов із центрального Ніжинського району, де чомусь припинили транслювати Перший канал на середніх хвилях. «Включивши радіоприймач, можна почути передачі з Білорусі, Росії, Придністров’я, Румунії. А з України — нема», — пишуть у листі до нашої газети Н. Гриневич, В. Степаненко, С. Бондаренко з Лосинівки Ніжинського району.
Можливо, це і якась технічна дрібниця. Та в інформаційному просторі через такий безлад геть не відчувається державна політика.
