У Донецькій області можливістю купити квартиру за програмою «Доступне житло» поки що не скористалася жодна людина.

 

У черзі на поліпшення житлових умов в Україні стоять 1 мільйон 250 тисяч родин. Більшість із них ніколи не зможуть стати власниками свого «кутка» через високу вартість квадратного метра (від 608 до 1188 доларів за «квадрат» у середньому по містах країни). Чималі відсоткові ставки в банках на іпотеку (від 16,4 до 20,7 відсотка річних) значно скорочують контингент населення, що має можливість придбати житло. Тому вирішення проблеми назріло давно.

У березні нинішнього року Президент України Віктор Янукович озвучив низку соціальних ініціатив, серед них — програма «Доступне житло». Уже в травні ця програма повинна була запрацювати по всій країні. Як справи насправді та які перешкоди виникають на шляху реалізації планів?

Обіцяють повернути 13 із 16 відсотків

Отже, «фішка програми» — державна компенсація позичальникові 13 відсотків із 16 відсотків ставки за іпотечним кредитом за початкового внеску 25 відсотків від вартості житла. При цьому сукупний сімейний дохід позичальника повинен бути не менше 55 тисяч гривень на рік і не більше 400 тисяч гривень (верхня межа відрізняється, залежно від регіону). Тепер для того, щоб одержати пільгове житло, не обов’язково перебувати на обліку громадян, що потребують поліпшення житлових умов. Але пріоритет усе одно віддаватиметься «черговикам» і молодим родинам. Норматив житлової площі на родину із двох осіб становить 40 квадратних метрів, із трьох осіб — 58 квадратних метрів. Це не означає, що на пільгових умовах можна придбати тільки квартири такої площі. Можна вибирати житло й більшого розміру, але зі «знижкою» буде прокредитовано тільки нормативні 40 або 58 квадратних метрів, вартість решти житлоплощі повинен повністю виплатити сам позичальник.

Що принципово відрізняє нову програму від раніше існуючих? «Було прийнято однозначне рішення: ніяких прошарків не має бути. Повинні бути: людина, банк і забудовник. І виконавець нижнього рівня, який за домовленістю з людиною компенсуватиме йому 13 відсотків із 16 установлених. У положенні це все прописано», — заявив у Донецьку під час наради, присвяченій реалізації програми, міністр регіонального розвитку, будівництва й житлово-комунального господарства Анатолій Близнюк.

Міністр додав, що вирішення питань стосовно житла повинне проводитися в рамках наявної законодавчої і нормативної бази, щоб не було на місцях відмовок стосовно відсутності тих або інших механізмів.

Зарезервовано один мільярд

Першим питанням, що його в рамках програми необхідно вирішити на місцях, за словами міністра, є створення «єдиного вікна». «Там повинні бути присутні представники банків, забудовників, органів місцевого самоврядування і фонду сприяння молодіжному будівництву. Створення таких офісів мають забезпечити органи місцевого самоврядування», — наголосив глава відомства. Наявність «єдиних вікон» полегшить доступ населення до одержання компенсації з іпотечних кредитів. Як зразок Анатолій Близнюк навів київський іпотечний центр. Акредитація забудовника повинна стати для покупців житла чимсь на кшталт зеленої лампочки світлофора: убезпечити від великих матеріальних втрат. Міністр обнадіяв: на програму доступного житла в держбюджеті зарезервовано один мільярд гривень, що може дати змогу профінансувати будівництво на суму 25 мільярдів гривень.

Держава хоче збити ціни

Один із варіантів розвитку житлового будівництва — вихід держави на ринок житла. «Якщо держава вийде на ринок житла з 3 мільйонами квадратних метрів за ціною 4 тисячі гривень за квадратний метр, чи зможуть забудовники конкурувати із цим? Таким чином, держава не тільки вкладатиме кошти, а й визначатиме цінову політику», — впевнений Близнюк.

Збивати ціни держава планує, діючи одразу в трьох напрямах. Перший із них — реалізація недобудованого житла, якого в Україні налічується 4096 об’єктів на 56 мільярдів гривень. Тільки в Донецькій області є 526 таких об’єктів. Другий напрям — цілковите сприяння органів державної влади в наданні ділянок під забудову, в забезпеченні й облаштованості інженерних мереж. Завдання місцевої влади — на виділених ділянках уже цього року закладати нове будівництво.

Третій напрям — це масова забудова. У Донецькій області 1700 гектарів відведено під будівництво 382 житлових об’єктів. Головні вимоги до сьогоднішнього будівництва — екологічність і економічність. Причому економічність виходить на перший план, бо на даний момент на обігрів одного квадратного метра в середньому по Україні витрачається 186 кіловат на рік (за євростандартів — 50 кіловат на рік). У нових будинках цей показник не повинен перевищувати європейський.

А що в нас?

Донецький міський голова Олександр Лук’янченко вважає, що у визначенні вартості житла необхідно враховувати особливості різних регіонів. У Донецькій області, у зв’язку з наявністю шахтних розробок і складних гірничо-геологічних умов, для підвищення безпеки житлових об’єктів видатки на будівництво можуть бути збільшені. Що повинно знайти відображення в зростанні середньої вартості квадратного метра (на сьогодні вона становить 4000 гривень). Друге важливе питання, на думку керівника міста, стосується джерел фінансування інженерних робіт на ділянках під будівництво доступного житла. Поки що вони не визначені. Це гальмує виконання програми: зараз у Донецьку під будівництво доступного житла виділено ділянку в 50 гектарів, для облаштованості її інженерними комунікаціями необхідно десь 50 мільйонів гривень. Таким чином, ключовим питанням є визначення джерел фінансування робіт, бо в місцевому бюджеті грошей на ці цілі немає.

Подумати про середній клас

Громадяни бояться нести гроші забудовникові, у якого немає хоча б 50-відсоткової готовності об’єкта. Тому, вважає голова ТОВ «Дирекція адміністративних будівель» Олександр Адамов, необхідно передбачити механізм фінансування державою забудовника під доступний відсоток, для того щоб компанія могла почати будівництво. Ще одна варта уваги пропозиція бізнесмена стосувалася активізації будівництва житла для середнього класу — квартир збільшеної площі, з вищою вартістю квадратного метра, ставкою кредиту не в 3 відсотки річних, як у програмі «Доступне житло», а в 6—8 відсотків. Це активізує будівельну галузь і з нею — всі суміжні галузі, такі, як металургія, та інші, упевнений представник компанії. Не виключено, що така турбота про середній клас продиктована небажанням девелоперів знижувати ціни на ринку нового житла, де спостерігається надлишок квартир великої площі.

У банкірів — свої зауваження: вони вважають, що для поліпшення кредитування треба, щоб держава компенсувала 13 відсотків за ставкою кредиту не позичальникові, як це зараз записано в програмі, а банкові. Це зменшило б занепокоєність населення із приводу того, виплачуватиметься компенсація протягом усього строку кредитування (15 років) чи ні, а позичальникам не довелося б платити всі 16 відсотків, а лише 3 відсотки, що істотно впливає на сімейний бюджет.

А кому ніде заробити?

Серед переваг програми — те, що населення одержує можливість поліпшити житлові умови, а економіка — гарний стимул для розвитку.

Але найвагомішим недоліком залишається дефіцит платоспроможних позичальників. У більшості регіонів, особливо в глибинці, відсутні можливості регулярно й пристойно заробляти, щоб відповідати вимогам програми. Отже, кількість родин, що не мають власного упорядженого житла, не буде помітно скорочуватися. Так, безробітне чоловіче населення глибинки запрошують забудовники. Але на найневигідніших умовах, користуючись тим, що людям подітися нікуди. А чому б не розробити механізми участі цього населення в програмі «Доступне житло»? Люди були б упевнені, що держава «не кине», їхні родини мали б майбутнє. Міністр запевняв, що нова програма — «не кампанійщина!». Тоді, може, не пізно її доробити, зважаючи й на малоімуще населення?

Фото Ліни КУЩ.