Лісничий Бистрицького лісництва ДП «Соснівський лісгосп» Дмитро Боровець у лісовому господарстві сорок п’ять років.

— Я у цій галузі людина не випадкова: любов до лісу і до всього, що в ньому є, мені передалася на генетичному рівні. Адже мій покійний батько працював ще за часів Польщі «полісовчиком» (лісником), — каже Дмитро Васильович. — Окрім мене, ще троє моїх старших братів — Володимир, Олександр та Микола теж усе своє свідоме життя пропрацювали у лісі.

Батьківською дорогою пішли і троє з чотирьох дітей Дмитра Васильовича. Сини Василь та Микола здобули відповідну освіту у Березнівському лісовому технікумі та Київській сільгоспакадемії, донька Валентина також закінчила лісовий коледж, і лише Леся обрала фах медика. До речі, вони подарували своїм батькам велику радість — тринадцятьох онуків і одного правнука...

Важливо й те, що, перш ніж присвятити себе улюбленій справі, Дмитро Васильович встиг отримати певний життєвий гарт: після закінчення ремісничого училища, де опанував професію механізатора широкого профілю, трудився на цілині; згодом відслужив майже чотири роки підводником; повернувшись додому, скуштував шоферського хліба у сільгосптехніці.

А з вересня 1967-го почав працювати об’їждчиком Бистрицького лісництва. Трудові будні успішно поєднував з навчанням — закінчив Березнівський лісний технікум та Львівський лісотехнічний інститут. Це, звичайно, сприяло його кар’єрному зростанню. Отож у 1977 році дирекція Соснівського держлісгоспу довірила Дмитру Боровцю очолити Бистрицьке лісництво, колективом якого він незмінно керує тридцять п’ять років. Час, що минув, приніс йому заслужений авторитет і славу. Він — заслужений лісівник України, почесний лісовод України, відмінник лісового господарства України, у 2009-му визнаний кращим лісничим країни.

Звичайно, ці високі відзнаки тішать душу ветерана підприємства і є чудовим стимулом для подальшої творчої праці. Тому він так охоче розповідає про трудові будні свого колективу, який успішно господарює майже на восьми тисячах гектарах лісових масивів:

— Наше головне завдання — вирощування та відновлення лісових насаджень, щороку садимо нові на 25—45 гектарах. А ще докладаємо максимум зусиль, щоб не допустити самовільних рубок у наших лісах та браконьєрства.

Подумки намагаюсь підрахувати, скільки ж лісів разом зі своїми колегами створив за сорок п’ять років Дмитро Боровець, а він, ніби читаючи мої думки, каже:

— Приблизно дві тисячі гектарів. На деяких лісових ділянках, які я садив, вже зараз проводимо рубки догляду. Це — гарні лісові квартали.

Із великим зацікавленням і задоволенням розповідає мій співрозмовник про особливості сучасного ведення лісового господарства:

— Нині у нашій галузі і, зокрема, Соснівському держлісгоспі, взялися до будівництва у лісових масивах добротних доріг. Торік прокладено автошлях протяжністю більше дев’яти кілометрів від Яцьковичів у бік Віллі. Це принесло чимало зручностей та помітний економічний ефект. Скажімо, якщо раніше з Балашівки та Яцьковичів до Соснового і далі потрібно було їхати через Березне в обхід більше 50 кілометрів, то зараз від Яцьковицького лісництва і до контори держлісгоспу ця відстань напряму становить лише 18 кілометрів.

Як стверджує Дмитро Боровець, роботи з прокладання лісових шляхів проводитимуться і надалі. У їхньому держлісгоспі, одному з кращих в області, є необхідна для цього техніка: потужні самоскиди, екскаватор, бульдозер, грейдер тощо.