На Чернігівщині свого часу приділялося багато уваги розвитку вівчарства. Адже в обласному центрі в 1963 році було збудовано один із найпотужніших у Європі камвольно-суконних комбінатів. За рік тут виробляли 24,5 мільйона погонних метрів тканин із вовни. Тому в районах у плановому порядку вирощували овець. Тільки в 1991 році їх налічувалося у колгоспах 169,7 тисячі голів!
На повну потужність працювала фабрика первинної обробки вовни імені Г. Петровського. Вона була головним постачальником сировини для камвольно-суконного комбінату. Та занепад і реорганізація колгоспів негативно позначилися на вівчарській галузі. В 1995 році на Чернігівщині в сільгосппідприємствах ще утримувалося 69,4 тисячі овець, а вже в 2000-му — 7 тисяч, у 2005-му — 4100. Ще менше їх станом на 1 червня нинішнього року. В районах зафіксовано 3867 голів овець. Перевелися вівчарі чи ці тварини вимагають багато затрат?
У селі Конотопі Городнянського району родина Козлових ось уже 15 років доглядає вдома отару.
— Ми тримаємо 3 корови, коня, 9 свиней і 34 вівці, — розповідає Ольга Козлова. — Живемо поряд із лісом. Біля нього добре пасовище для овець — луг, болото. Їх і пасти не треба. Щоправда, минулого року ми від того постраждали — бо напала на отару зграя вовків. П’ятьох овечок роздерли. А так їх тримати вигідно. В нас тушки забирають грузини для шашликів у кафе, що в Чернігові. За один кілограм м’яса платять 30 гривень. Одна овечка дає нам 600—700 гривень прибутку. Крім того, стрижемо їх. За вовну теж маємо якусь копійку. Здаємо її на фабрику в Чернігові.
На півночі Придесення чимало малопродуктивних земель, які не хочуть брати орендарі. Тут би розводити отари. Трави ж вистачає! Однак поки що цей малозатратний досвід «нагулювання» кілограмів м’яса на невдобах не набув поширення. У цих населених пунктах, як правило, переважно живуть пенсіонери, а молоді хлопці працюють охоронниками в Чернігові, Києві.
Водночас на півдні є вже господарники, які по-справжньому відроджують вівчарську галузь. У Великій Дорозі Ніжинського району керівник сільгосппідприємства «Магнат» Микола Полуда показав нам ферму, на якій утримується 500 вівцематок.
— Нині маємо до 1000 гектарів випасу, — зазначив він. — Тож отарі є де пастися. Поголів’я овець романівської породи в цьому році зросло до тисячі голів. Частина його піде на м’ясо. Але нині ставимо завдання істотно наростити кількість овечого поголів’я — до двох тисяч, а потім і більше.
У Великій Дорозі для утримання отари перелаштували велике приміщення колишньої молочно-товарної ферми.
У селі Райгородок Коропського району ТОВ «Черешеньки» тримає отару в 360 голів. В основному господарство забезпечує м’ясом своїх трудівників. А вовну здають на фабрику в Чернігові.
У цьому році виросло поголів’я овець на 37 відсотків у Прилуцькому, на 43 відсотки — в Ніжинському районах. А найбільше овець — у Бахмацькому районі. Але все це, як то мовиться, тримається на ентузіазмі окремих керівників-господарників.
Фото автора.