Шановна громадо!
Із Городищенської виправної колонії до вас звертається засуджений. Я не можу більше спостерігати з екрана телевізора, як гинуть українці. Як смерть забирає найкращих синів, дітей, жінок, батьків та розумних і мужніх воїнів-героїв. Моє серце рветься навпіл, коли бачу тіла безжально вбитих безневинних людей. Таких самісіньких, як я, — українських людей!
Тому звертаюся до вас не як засуджений, а як українець, який хоче стати на захист своєї сім’ї та держави. Бо якщо ми не встанемо всі разом і не почнемо у всю міць захищати нашу рідну землю, то вже завтра вона може стати не нашою!
Шановна громадо!
Я не прошу вас звільнити мене від покарання, але з повною відповідальністю та щирим серцем і патріотичними намірами прошу — не позбавляйте мене можливості обстоювати свій дім, рідну землю та нашу державу. У такий скрутний для країни час я не можу відсиджуватися у клітці, як тварина. Дозвольте з честю та мужністю стати на захист своїх рідних, щоб кров’ю спокутувати свою провину за вчинки перед українським суспільством і бути взірцем для своїх дітей та онуків.
Не дайте мені та таким, як я (а нас, істинних патріотів, немало), бути немічними та кинутими на поїдання особистого сумління за бездіяльність у цей страшний період.
Слава Україні!
Героям Слава!
Рівненська область.
