У травні промвиробництво зросло на один відсоток проти аналогічного періоду минулого року (Держстат) — про не більш як корекцію.
Дефіцит Пенсійного фонду збільшено на сім мільярдів гривень — про корекцію зору.
Середні роздрібні ціни на найпопулярніший бензин А-95 знизилися нижче відмітки 11 гривень за літр — про щонайменш тенденцію.
Позитивна динаміка виробництва у травні не дає приводу радіти, хоч вона і втримала плюсове сальдо п’яти місяців роботи на рівні 0,7 відсотка.
Мізерного приросту в травні досягли завдяки зусиллям добувної (2,5) і переробної (2,7 відсотка) галузей, але до п’ятимісячного здобутку минулого року так і не дотягли. Причина, звісно, в падінні виробництва на підприємствах металургійної галузі. Слабкий попит на зовнішніх ринках збуту зле позначається на виробництві, сприяючи накопиченню в портах нереалізованої продукції. На думку експертів, літо не змінить ситуації на краще.
Добувна галузь додала, завдяки газу і руді, але вугільна — не уникла падіння, здебільшого через надмірну пропозицію сировини, яку споживають і енергетики, і металурги. Найбільш «просіли» машинобудування ( -4,7 відсотка) і підприємства, які виробляють електроенергію (-3,7), поза тим ці галузі втримали плюсову динаміку за п’ять місяців роботи. На жаль, цього не сталося з показниками легкої промисловості, целюлозно-паперового і сектору з виробництва іншої неметалічної мінеральної продукції.
Найпомітніший внесок у травневий індекс зробила хімічна промисловість. А от результат будівельної галузі, яка за п’ять місяців додала проти минулого року 0,3 відсотка, і транспорту, який перевіз на 3,8 відсотка менше вантажів, навіть перелякує: чи не загубили, бува, ефекту від Євро-2012? Прямо скажу, загальний внесок у валовий продукт країни виявився символічний. А прагнення Прем’єр-міністра Миколи Азарова дещо прикрасити статистичні дані під час урядового засідання навіяли спогад про жіночку біля входу в метро, яка, не криючись, з пульверизатора перефарбовує білі троянди на червоні.
Підсумуємо. Травневий мінімум не примножить надходжень до державного бюджету. Попри те, що головні видатки країни, пов’язані з підготовкою до Євро-2012, уже зроблено, уряд ще гостріше відчуватиме брак доходів для покриття капітальних витрат і погашення боргових зобов’язань. Навесні уряд збирався 21 мільярд видатків покрити за рахунок зростання ВВП, але вже зараз зрозуміло, що не вийде.
Якщо хто подумав, що влада почне заощаджувати на добробуті громадян, то тільки не перед виборами до парламенту. Віце-прем’єр — міністр соціальної політики Сергій Тігіпко не без гордості заявив про те, що уряд збільшив дефіцит Пенсійного фонду з 9,7 до 16,7 мільярда гривень. Мовляв, планували за рік збільшити дефіцит на 9 мільярдів гривень і збільшили вже на 7! Здалося навіть, що він пошкодував, що з другим етапом пенсійної реформи доведеться зачекати, як мінімум, до 2014 року — чимало країн зараз якщо не скорочує, то взагалі зупиняє пенсійні накопичування. Атож. Але там дивляться інакше на мінімальний рівень заробітних плат і на стимули до їх зростання, і на податки. Може, наші віце-прем’єри потребують корекції зору? До такого висновку наштовхує остання ініціатива Сергія Тігіпка ліквідувати борги в заробітних платах на державних підприємствах із надходжень від єдиного соціального внеску. Виходить, що за нездарного роботодавця буде розплачуватися не той, хто його призначав або терпить, а колективи найманих працівників, які винні тільки в тому, що їм не виплачують зароблене...
Судячи з того, як розвивається наша промисловість, нині, справді, не до пенсійних накопичень, але, на думку чиновників, час — до законодавчих маніпуляцій на користь наближених до влади компаній. Приміром, дякуючи кільком суперечливим нормам у законодавстві про приватизацію майна і за сприяння Міністерства юстиції клопіт з оцінки майна для цілей оподаткування цієї весни перебрали на себе тільки 12 компаній, близько 9 тисяч сертифікованих фахівців виявилися зайві. Громадське обурення виявилося таким сильним, що відповідні накази Фонду держмайна довелося скасувати. Перефарбована троянда і тут не пройшла.
Мало не рік Міненерговугілля так уважно придивлялося до плаваючого акцизу на нафтопродукти, що, може статися, дешевий бензин для електорату почав уже снитися. Складалося якнайкраще: стрибає середня ціна нафти марки brent вище 125 доларів США за барель, то акциз падає автоматично, а як дешевіє нафта від 105 доларів США за барель і нижче — то акциз піднімається. Людям — стабільна ціна на пальне, біржовим спекулянтам — дуля. Так і було б, напевно, якби цей сон не пройшов повз руку. Подекадна середня вартість нафти на світовому ринку опустилася ще до того, як відповідний законопроект підписав Президент країни, податок почав не тримати, а накручувати ціни. За підрахунками експертів, станом на другу половину червня акциз зріс більш як на 17,7 відсотка, а нафта продовжувала падати (станом на 18 червня — до 96,05 долара США за барель). Ситуація виходила анекдотична: ціни падають, а податки зростають. Від початку травня вартість літра А-95 знизилася в середньому на 43 копійки за літр, але експертно-аналітична група при Міненерговугілля рекомендувала ще рішучіше знижувати ціни. Оператори були не проти, але стримував акциз, який у другій половині червня підскочив уже на 35 євро за тонну. До честі уряду, він це визнав, але, як завжди, переклавши «прорахунок» із хворої голови на здорову, звинувативши в усьому... імпортерів і лобістів із Мінінфраструктури. По суті, уряд знову заходився перефарбовувати троянди... Різке падіння первинної переробки нафти і халепа з акцизом покликали уряд на захист, умовно кажучи, власного виробника нафтопродуктів. За цим уже пролунала пропозиція звільняти частину сировини для НПЗ від податків. Це вчергове скаламутить прибутки трейдерів. Дуже схоже, що покладе край надіям на поліпшення якості нафтопродуктів. А помірні ціни на них будуть лише снитися.
