Старовинний корпус на розі вулиці Садової в Умані — архітектурна перлина початку минулого століття — привертає увагу кожного, хто хоч раз бував у «столиці» Софіївки. Це — Уманський державний педагогічний університет імені Павла Тичини, котрий по праву вважають центром науки, освіти, культури, духовності центральної частини України. За результатами міжнародного академічного рейтингу популярності та якості «Золота фортуна» виш отримав срібну медаль у номінації «За вагомий внесок у справу підготовки кваліфікованих педагогічних кадрів для народної освіти України» та орден «За патріотизм» ІІ ступеня. За багаторічну науково-педагогічну діяльність у розбудові української школи університет удостоєний почесного звання «Лідер національної освіти» та нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України.
Аспірантура і докторантура, науково-дослідні інститути та лабораторії, регіональні науково-методичні центри, постійна участь у міжнародних проектах і програмах — таке сьогодення університету. Важко навіть уявити, що був час, коли над цим ВНЗ нависала загроза реорганізації. Але в період найжорстокішої економічної кризи, у 90-х роках, колектив здійснив потужний ривок у розбудові та якісному розвитку. У результаті маленький провінційний виш виріс у сучасний, потужний науково-освітній центр, у 1998 році здобув статус педагогічного університету. Розбудова його багатовекторна: приміром, підготовка педагогів, які викладають по два—три суміжні предмети, заснування науково-дослідних лабораторій з вивчення галузевих проблем. Дуже цікава програма відродження народних художніх ремесел у стінах вишу.
Один з магістральних напрямків розвитку Уманського педуніверситету — освоєння сучасних інформаційно-комунікаційних технологій навчання (ІКТ). Про це та про інші грані університетського життя йдеться у розмові з ректором ВНЗ професором Наталією ПОБІРЧЕНКО.
— Зайве переконувати, що інформаційні та комунікаційні технології — потужний чинник забезпечення сучасної якісної освіти, — каже Наталія Семенівна. — Для нас, працівників вищої школи, освоєння цих технологій — справа подвійно важлива. Адже маємо не тільки запроваджувати інновації в свою роботу, у навчальний процес. Приціл дальший: наші випускники, молоді педагоги, несуть основи цих знань у первинну ланку освіти — у школу, навіть у дитячий садок. Відтак можна сказати, що ми стоїмо біля джерел інформаційної грамотності суспільства. Між професійним рівнем наших випускників, які завтра працюватимуть з дітьми, і рівнем розвитку народного господарства країни — прямий зв’язок. Під цим кутом визначаємо відповідальність вишу за кваліфікацію фахівців, яких готуємо.
Використання інформаційних технологій внесено до планів роботи кафедр, до навчальних програм з усіх дисциплін. Тобто ця робота ведеться системно.
— Наталіє Семенівно, а пам’ятають в університеті диво техніки, перший комп’ютер?
— Викладачі фізико-математичного факультету з усмішкою згадують громіздкий автомат, що вразив тоді їх, студентів. Він з’явився у вузі в середині 80-х років. Новітня машина займала половину аудиторії. Тільки найуспішнішим студентам дозволяли іноді грати з «штучним інтелектом» у шахи. У 2000 році комп’ютеризовані заняття стали звичними для всіх.
Нині ми завершили повну комп’ютеризацію навчальних підрозділів; створено локальну університетську інформаційну мережу, електронну наукову бібліотеку, комп’ютеризовано читальні зали. Вільний доступ до мережі Інтернет мають студенти у 12 комп’ютерних класах та у гуртожитках.
У всесвітній мережі Інтернет університет представлений власним порталом, про що варто сказати окремо. Радію з того, що до міжнародного рейтингу «Вебометрикс», який систематично відслідковує близько 10 тисяч університетів світу й оцінює інформаційну активність веб-сайту навчального закладу (його наповненість, зовнішні посилання на нього, цитованість ресурсу тощо), потрапили лише 137 українських вишів, серед яких наш університет перебуває на 54-му місці. Тому, до речі, цілком заслужено на міжнародній виставці «Освіта і кар’єра-2012» університет отримав Гран-прі саме за веб-сайт.
З 2005 року наш виш бере активну участь в експерименті Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України та корпорації Місrosoft «Іntel. Навчання для майбутнього» та «Партнерство в навчанні» для перепідготовки викладачів та освоєння майбутніми вчителями інформаційно-комунікаційних технологій. У цій справі у нас справжні аси — науковці фізико-математичного факультету. Хочу відзначити доцента Надію Стеценко: вона — лідер впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у навчальний процес.
Освоївши «інструментарій» комп’ютерної галузі, наші викладачі почали широко застосовувати прикладні програмні засоби. Приміром, на економічному факультеті в роботі пакети прикладних програм МS OFFІСE, ІС Бухгалтерія, Statіstіca. На фізико-математичному факультеті дедалі ширше застосовуються системи комп’ютерної математики (СКМ). Студенти дуже цікавляться цим видом занять, юні математики не тільки набувають уміння працювати з прикладними програмами, а й освоюють основи самостійного програмування. Така унікальна інтеграція пізнавальних можливостей дуже корисна за умови скорочення часу на вивчення математичних дисциплін у педагогічному виші.
Особливу увагу у нас приділено підготовці майбутніх учителів інформатики — їх недарма називають елітою сучасного шкільного світу. Торік придбали два нові комп’ютерні класи, переоснащено три лабораторії. Це дає змогу застосовувати найсучасніші навчально-пізнавальні методики. Наприклад, студенти самостійно проводять фрагменти уроків, використовуючи мультимедійну дошку, пояснюють матеріал з використанням оn-lіne програми «Онляндія», «Сходинки до інформатики». Під рукою викладача вихованці самостійно розробляють власні варіанти, змагаються, хто краще зуміє використати весь комплекс мультимедійного забезпечення. Майбутні фізики вивчають комп’ютерне моделювання. Це розширює горизонти майбутнього учителя, підвищує ефективність засвоєння матеріалу.
Ми пишаємося, що наші аспіранти, молоді викладачі — Галина Ткачук та Стелла Хазіна — вже захистили перші дисертації в галузі інформатики.
— Молоде покоління вже не уявляє себе без комп’ютера. А як старше покоління викладачів справилося з новими завданнями?
— Не можу пригадати жодного прикладу вікових перешкод під час освоєння інформаційно-комунікаційних технологій серед наших викладачів. Навпаки, великий ентузіазм, щира зацікавленість. Я згадувала про участь вишу в експерименті з програмою «Іntel. Навчання для майбутнього», який триває вже кілька років. Проведено чотири тренінги-навчання для 78 викладачів університету. Керівник програми у ВНЗ — доцент Володимир Стеценко, ентузіаст комп’ютерної справи та чудовий педагог. На нашій базі проводимо також майстер-клас з підготовки тренерів для вищих навчальних закладів України. Тренінги за програмою «Іntel» пройшли 1018 уманських студентів — по суті, вони отримали ще один фах. А за програмою «Партнерство в навчанні» комп’ютерною грамотою оволоділи 60 викладачів.
За програмою «Іntel» викладачі готують наочні комп’ютерні презентації тем для занять. Доручають підготовку подібних робіт (так званих портфоліо) студентам: проектна методика на основі самостійної, індивідуальної чи групової дослідницько-пошукової та інформаційно-комунікативної діяльності.
З основних наших інновацій активно використовуються кейс-технології — навчально-методичні матеріали, укладені в спеціальний набір (кейс), які найчастіше надсилають на електронну пошту студента. Популярні також веб-технології — використання сервісів мережі Інтернет та мультимедійних засобів, які базуються на використанні електронних підручників та навчальних програм.
— В університеті також створюються електронні підручники?
— Для нас це новий крок — створення електронних підручників, посібників. Вони у нас вже є з багатьох предметів. Приміром, на кафедрі хімії та екології використовують електронний варіант «Червоної книги», підручника «Заповідник і заповідна справа», електронні «Атлас України» та «Енциклопедія природи».
Під час вивчення іноземних мов, у лінгафонних кабінетах нові технології забезпечують найсприятливіші умови, головне — можливість багаторежимної роботи над мовним матеріалом.
На фізико-математичному факультеті працює Науково-дослідний центр інформаційно-комунікаційних технологій навчання фізики та астрономії (центр перебуває в підпорядкуванні МОНмолодьспорту України та НАПН України). Очолює центр член-кореспондент НАПН України професор Михайло Мартинюк. Творчий колектив вже підготував електронний варіант підручника «Фізика-7», готують «Фізику-8» та «Фізику-9».
Для подання матеріалів довідкового характеру використовується вікі-енциклопедія, доступна в локальній мережі університету. Це дуже перспективне мережне середовище, де спільними зусиллями накопичується велика кількість освітніх веб-ресурсів. База, яка стане в пригоді вчителю, молодому науковцю, студенту. Це і джерело інформації, і оволодіння комп’ютерними технологіями. До речі, наші студенти під час педагогічної практики залучають до цієї справи навіть школярів.
На всіх факультетах у нас вивчається курс «Інформаційна культура студента»: юнаки і дівчата освоюють операції пошуку інформації в каталогах бібліотеки, використовуючи локальну мережу та програму «Lіbrary». По суті — вчаться орієнтуватися в інформаційному просторі.
— Сьогодні «павутина» Інтернету не досягла хіба що сільської глибинки. Однак подекуди навіть у місті старше учительство не володіє комп’ютерною грамотою. Що робити?
— Так. Аж ніяк не кожен учитель за нинішньої фінансової скрути має змогу поїхати на курси підвищення кваліфікації до інституту післядипломної освіти. Більшість освоюють комп’ютер самотужки, часто звертаються на кафедри рідного вишу за консультаціями. Наш університет знаходиться у старовинному місті, серед сільського регіону в серці України. Отож саме життя покладає на виш обов’язок бути центром освіти, культури, духовності для цього краю. Так було завжди, і нині, в епоху комп’ютерів. Ми активно допомагаємо колегам-освітянам освоїти новітні технології. Нещодавно були у нас спеціальні заняття — комп’ютерний «лікнеп» для вихователів дитячих садків (наші викладачі працювали безплатно, у вільний від основної роботи час).
З сільськими школами зв’язки постійні. Наприклад, кафедра інформатики та ІКТ проводила виїзне засідання у школі селища Бабанка Уманського району. Днями запросили наших «академіків» інформатики до Кінецьпольської школи Первомайського району Миколаївської області — їздимо, шукаємо таланти, допомагаємо.
Набуває популярності дистанційне навчання — дуже перспективний різновид освіти, можливості його безмежні.
— Наталіє Семенівно, інформаційно-комунікаційні технології впевнено завойовують освітній простір. Це об’єктивна реальність, вимога часу. Але чи не потіснить комп’ютер викладача, педагога з його одвічних позицій? Простіше й оперативніше отримувати готову інформацію, натискаючи на кнопки, ніж іти на урок. Дедалі частіше психологи б’ють на сполох з приводу явища комп’ютерної залежності — різновиду ігроманії.
— Педагог — професія вічна на всі часи. Жодна машина, навіть найдосконаліша, не може навчити, а тим паче виховати особистість. Комп’ютер — дорога, досконала техніка, але тільки техніка. Скажемо так: у сільському господарстві на озброєнні трактор, комбайн, в системі освіти — комп’ютер. Не дуже дотепне порівняння, але принцип той же. Техніка, комп’ютер — допомога, джерело інформації, яке, однак, ніколи не замінить педагога. З його світоглядом, життєвою позицією, мудрістю.
— Та все-таки, чи не віддаляє техніка студентів від викладача, учнів від учителя, чи не скорочує можливості живого спілкування?
— Навпаки, завдяки комп’ютерній мережі спілкуємось частіше і відвертіше. У мене, наприклад, в «Контакті» понад 500 друзів, більшість — студенти. Діляться думками, звертаються з проблемами, пропозиціями, проханнями, які, можливо, важко висловити за інших умов. І головне — де взяти час для особистого спілкування? Завдяки комп’ютерній мережі я значно більше знаю про студентське життя і рада, що кількість моїх юних друзів постійно зростає. Для педагога дуже дороге таке довір’я.
Інтерв’ю провели Ольга ДАНИЛЕНКО та Лідія ТИТАРЕНКО.
Черкаська область.
Фото надане прес-службою університету.
Із досьє «Голосу України»
Наталія Побірченко (на знімку) народилася у місті Корсунь-Шевченківський на Черкащині. Закінчила Київський держуніверситет імені Тараса Шевченка. Працювала вчителем, директором школи, директором Корсунь-Шевченківського педагогічного училища, багато років присвятила викладацькій роботі у вищих навчальних закладах.З 2010 року — ректор Уманського державного педагогічного університету. Доктор педагогічних наук, професор, член-кореспондент Національної академії педагогічних наук України. Розробник окремого напряму історико-педагогічної науки в Україні — педагогічного краєзнавства. Директор науково-дослідного центру педагогічного краєзнавства Уманського державного педагогічного університету.
Нагороджена Грамотою Верховної Ради України, нагрудними знаками «За наукові досягнення», «Відмінник освіти України», лауреат премії АПН України за навчальний посібник-хрестоматію «Маловідомі першоджерела української педагогіки». Лауреат обласної премії імені Олександра Захаренка.
Член виконкому Уманської міської ради.
