Причина, що привела під стіни найстарішого підприємства краю — Довжоцького спиртзаводу мітингувальників, не нова: туристичне місто, яке нині прагне отримати ще й статус курорту, не хоче вдихати запахи бардополів заводу, на які зливають відходи післяспиртового виробництва вже більше ста десяти років. Щоправда, об’єми відтоді значно зросли...
З одного боку — очільники Кам’янця-Подільського, депутати міськради, члени громадської ради міста під керівництвом Алли Буданцевої та Надії Підскоцької, з другого — трудовий колектив підприємства. Були присутні й керівники однойменного району. Напередодні офіційно було анонсовано проведення тут виїзних сесій міської та районної рад. Щоправда, якби обранці обох громад зареєструвалися, то невідомо, чи був би кворум. Міський голова назвав це просто зібранням.
Нині завод є бюджетоутворюючим підприємством, справно платить податки в скарбниці різних рівнів, забезпечує понад 200 робочих місць, посідає четверте місце в Україні за показниками серед 80 спиртзаводів, які є у власності держави, і його колектив хоче так працювати й надалі. Про це стривожені робітники написали у своїх лозунгах, які розвісили перед прохідною. Навпроти них стояли мешканці міста, котрі тримали лозунги екологічного змісту (на знімку).
Голова громадської ради Алла Буданцева гаряче запевнила: громада не припинить боротися за чисте повітря, хоч би що там сталося. Тим більше, вона відчула, що може впливати навіть на те, що вирішується далеко від Кам’янця-Подільського. Так, численні листи та активні звернення громадськості з тисячами підписів, організовані громадською радою, нещодавно допомогли повернути туристичному місту потяг до столиці, який Укрзалізниця скасувала як збитковий. А люди довели, що він «популярний». Окрилена перемогою, громадська рада взялася за нову, точніше, дуже стару проблему — запахи барди, що витають над містом-красенем, особливо в період дощів.
Завод колись побудувала княгиня Хілкова, дехто з виступаючих так і казав: «Спиртзавод досі працює за технологією... княгині». У 1985 році, щоправда, на підприємстві відбулася модернізація. А в 2009-му за рахунок коштів підприємства було розроблено проект, який передбачає виробництво з барди біогазу. Його реалізація мала обійтися в шість мільйонів гривень, але таких коштів, не один рік поспіль, каже керівництво підприємства, не може виділити ні завод, ні концерн «Укрспирт», до якого він належить. Останній нині реорганізується, тож Довжоцький спиртзавод незабаром має втратити статус юридичної особи.
Ще кілька років тому група депутатів Хмельницької облради вимагала закрити спиртзавод. Нині міський голова Михайло Сімашкевич запевнив: «Завод не закриється ні через рік, ні через два, ні через десять... Депутати прийшли сюди, щоб спільно з колективом та концерном «Укрспирт» віднайти шляхи подолання багаторічної проблеми. Зроблено вже багато. Робоча група провела шість засідань, був запит депутата обласної ради Володимира Мельниченка...» Всі, здається, вже розуміють: без втручання держави цей віз із місця не зрушити ніяк.
Було названо три шляхи, якими можна йти до чистого повітря. Перший — будівництво бардопроводу на птахокомбінат у Гуменцях, де споруджують установку з виробництва біогазу. Але це не один кілометр, і, швидше за все, перешкодою можуть стати протести власників земельних ділянок. Ще примарнішою видається обіцянка залучити інвестора із-за кордону. І останній — використання міських каналізаційних мереж для скидання барди, звичайно ж, розведеної.
Депутат міської ради Валерій Гордійчук (він очолює підприємство «Міськтепловоденергія», яке має приймати барду в міську каналізацію за окрему плату) був чи не найділовитішим, авторитетно повідомивши про ті кроки, які зроблено останнім часом. «Як би ви не хотіли кричати на директора спиртзаводу, я його захищу. Він у мене тепер постійно, і ми працюватимемо над тим, як доочистити барду і пустити в міську каналізацію без шкоди для мереж. Лише по двох аналізах скажу, що концентрація в сто разів більша за ту, що її мають побутові стоки. На це теж потрібні гроші. Але здоров’я людей дорожче».
На нашу думку, гора місцевих проблем у країні з роками множиться через те, що самоврядування досі ходить у ролі падчерки, а не є самодостатнім, як у тій же Європі. А воно ледь виживає... Тож у Кам’янці-Подільському й Довжку (нарешті разом!) тепер сподіваються лише на державу — вона має почути біль громад.
Фото автора.
Офіційно
Президент Віктор Янукович підписав Указ № 389/2012 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 8 червня 2012 року «Про нову редакцію Стратегії національної безпеки України». У цьому документі, зокрема, йдеться про створення безпечних умов для життєдіяльності населення, а саме: «формування збалансованої системи природокористування на основі принципу гранично допустимих екологічних змін довкілля, ощадливого споживання природних ресурсів, збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, зменшення викидів, скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище, застосування сучасних екологічно безпечних ресурсозберігаючих технологій».
