Пробачте, але давайте дещо порушимо хронологію подій. І почнемо розповідь з київського чвертьфіналу, котрий відбувся, як відомо, останнім.
Ще за багато годин до його початку в центрі української столиці завирував яскравий карнавал, де все перемішалося. І головне — панувала щира і дружня атмосфера. За столиками в численних кафе сиділи поряд уболівальники різних команд, мирно спілкувалися, ведучи мову про своє, але головною темою, звісно, був футбол. А конкретніше: матч Англія — Італія.
А коли велетенська чаша НСК «Олімпійський» заповнилася по вінця, то три сектори, в яких розмістилися англійські фани, не зволікаючи, почали потужно і організовано підтримувати своїх футболістів. Натомість переважна більшість киян і мешканців інших регіонів нашої країни була на боці італійців. Українці бажали помсти, бо не могли змиритися з результатом поєдинку в Донецьку, коли до нашої команди несправедливо поставилася суддівська бригада з Угорщини, котра не зарахувала чистий гол у ворота англійців після удару Девича.
Отож, київська публіка прагнула реваншу, нехай і чужими руками. І вона стала по-справжньому дванадцятим гравцем для «Блакитної ескадри». Потужний багатотисячний хор скандував: «Україна!». А ще більше — «Італія!».
Як і передбачалося, гра вийшла вкрай напруженою і цікавою. І нехай основний час і два додаткові тайми завершилися 0:0 (до речі, це перший «сухий» результат у фінальній частині Євро-2012), але то не були якісь мирні вправи на свіжому повітрі.
Команди тримали глядачів на стадіоні і біля телеекранів у неабиякому напруженні. Постійно були тиск, ризик, відважна гра.
Переважну частину першого тайму команди обмінювалися ударами. Англійці знову діяли другим номером, і слід віддати їм належне — оборонялися вони майже бездоганно. У чому велика заслуга воротаря Гарта і особливо ветерана «левів» Террі. Лише зрідка остров’яни намагалися гостро контратакувати. Відтак, «Скуадра адзурра» змушена була грати першим номером, та її атакам бракувало конструктивності та потрібної реалізації. Хоча Італія моментами буквально притискала британців до їхнього карного майданчика. І здавалося, от-от досягне бажаного.
Однак побачити бодай один м’яч, забитий з гри, присутнім так і не пощастило. Зрештою довелося грати два додаткові тайми по 15 хвилин. І знову Англія щільно зачинила свою браму, віддавши ініціативу супернику. Така панцирна тактика дозволила британцям не пропустити, але й забити вони не спромоглися. А в серії пенальті справедливість таки торжествувала. Італійці, котрі були ініціативніші, діяли настирніше і бойовитіше, таки схилили шальки терезів на свій бік.
Мало в кого викликав сумів підсумок поєдинку в Гданську. Збірна Греції не завдала суттєвих проблем німцям. Що там не кажи, а клас суперників надто різниться. «Бундестім» демонструє, либонь, найкращу, найпотужнішу гру серед всіх учасників чемпіонату. Та якщо подивитися з іншого боку, то для греків, погодьтеся, сам вихід до плей-оф — уже відмінний результат.
З перших хвилин протистояння стало зрозуміло, як розвиватимуться події надалі. Німецька команда встановила контроль над м’ячем і влаштувала постійний тиск на ворота Сіфакіса. Особливою активністю відзначалися Ройс, Клозе та Шюррле, котрим Йоагім Льов довірив місце у стартовому складі. Ройс узагалі став найкращим гравцем матчу.
Було дивно, що «німецькій машині» лише раз удалося вразити ворота еллінів. Фантастичний удар її капітана Лама прийшовся у самісіньку «дев’ятку».
Грекам нічого не залишалося, як шукати свої шанси у контратаках. І одна з них на початку другого тайму виявилася результативною. Відзначився прудконогий Самарас.
Та рівновага протрималася недовго — вже через п’ять хвилин Гедіра ефектно пробив під поперечину. А в середині другої половини було остаточно зняте питання щодо переможця. Спочатку фірмовим ударом головою забив ветеран Клозе, а трохи згодом свого нарешті домігся активний і корисний Ройс, потужно пробивши з льоту.
Уже під завісу матчу грекам вдалося уникнути розгрому. У ворота Нойєра призначили пенальті, котрий реалізував Салпінгідіс...
Французи не змогли продовжити традицію бути непереможними в зустрічах зі збірною Іспанії в офіційних турнірах. Хоча Лоран Блан ретельно готував свою команду до серйозного протистояння. Він вирішив нейтралізувати Іньєсту, виставивши проти нього одразу двох... правих оборонців. Одночасно Блан провів і виховну роботу, залишивши за межами стартового списку Насрі, Діарра та Бен Арфа, котрі після матчу зі Швецією гаряче з’ясовували стосунки між собою. Можливо, то був і не найкращий момент для подібної профілактики. Адже Малуда, котрий грав на місці Насрі, явно випадав з ансамблю і гальмував наступальні дії.
Однак головна причина фіаско французів полягала в тому, що ця іспанська збірна виявилася їм не по зубах. Вони пильно оборонялися, інколи пресингували і намагалися контратакувати. Але попереду у них все валилося з рук. Ще в першому таймі прикрої помилки припустився Дебюші, котрий послизнувся, граючи проти Альби. Той зробив відмінну передачу на Алонсо, якого в свою чергу загубив неуважний Кліши. Іспанець пробив головою ефектно і влучно.
Надалі команда Блана продовжувала досить успішно стримувати суперників, але сама не змогла нічого організувати попереду. Під завісу зустрічі ще раз нагадав про себе Алонсо, котрий реалізував одинадцятиметровий. Зазначимо, що цей неголений півоборонець із мадридського «Реала» саме того дня проводив свій сотий матч за національну збірну...
Фото з сайту УЄФА.
Габі Алонсо — сотий матч, два голи.
«Скуадра адзурра» на переможному марші.
Філіп Лам — капітан «Бундестім».
Начальник тилу італійців Джанлуїджі Буффон.