У селі Каноничі соцпрацівників прийняли за своїх
— Та хто ж це до мене прийшов?.. Це ж мої помічниці! — засяяло радістю обличчя Олімпіади Григорівни Мороченець із села Каноничі Володимирецького району, коли вгледіла на порозі своєї старенької хати соціальних працівників Оксану Муравинець і Зою Кулік.
Називає вона їх не інакше як донечками (своїх дітей не має). У самотній старості тільки на них може покластися в усіх життєвих клопотах і щоденних побутових проблемах.
— Якби не Оксана та Зоя, то я пропала б, — каже Олімпіада Григорівна. — Дуже добре, що є такі люди, які допомагають старим і немічним. Колись я була жвава: і на фермі в колгоспі у передовиках ходила, і вдома все переробити встигала! А тепер навіть із хати ледь виходжу... Тільки їсти ще якось здужаю зварити. А попрати, прибрати, за корівчиною доглянути мені Зоя й Оксана допомагають. Якщо треба якісь медикаменти купити чи щось у магазині, то також їх прошу...
— Таких немічних літніх людей, які на схилі літ життя потребують допомоги сторонніх, у Володимирецькому районі аж 658, — розповідає директор районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Рита Тарасюта. — Без уваги не залишився ніхто з них. Соціальні працівники (таких у відділі соціального обслуговування на дому 60 осіб) регулярно відвідують їх, допомагають в усьому, чого старенькі потребують. Відчутно їм полегшило роботу те, що віднедавна мають у своєму розпорядженні велосипеди — лише цьогоріч за кошти районного бюджету придбали десять.
— Робота ця, звичайно ж, не з легких. Я обслуговую дев’ятьох людей. Відстань від хати до хати — три-чотири кілометри, — розповідає соціальний працівник із 16-річним стажем Зоя Кулік. — Тепер же, коли маю велосипед, справляюся швидше. За наших підопічних ми вже як за рідних переживаємо.
— Це справді так, — додає колега Оксана Муравинець. — Я не так давно працюю, але добре знаю цю роботу, бо мій батько впродовж двадцяти років був соціальним працівником. Бувало, що і я йому підсобляла. Особливо напружені в нас періоди, коли перед святами хати білити треба.
Питання поліпшення умов праці соціальних працівників та рівня соціального обслуговування населення у Володимирецькому районі — серед пріоритетних. Йдеться не лише про самотніх літніх людей, а й про інвалідів та інші соціально незахищені категорії населення. Загалом, як розповіла Рита Тарасюта, на обліку та обслуговуванні в районному терцентрі 2 311 осіб. Крім обслуговування на дому, їм надаються й інші послуги: зокрема, пральні, швейні, з ремонту взуття тощо. Скористатися відповідними послугами люди можуть у сільських центрах соціального обслуговування — таких у районі шість. Кошти, необхідні для цього, а також для організації харчування, теж щороку передбачаються у районному бюджеті.
