Однією з головних проблем країни залишається енергетична неефективність промисловості й житлово-комунального господарства. На жаль, законодавчої, фінансової, податкової підтримки для успішної енергозберігаючої перебудови катастрофічно не вистачає. Здебільшого бізнес не зацікавлений у впровадженні сучасних проектів у цій галузі.

 

А от сміливих ідей та ефективних рішень у цій галузі досить. Такий висновок можна зробити за підсумками Міжнародного енергетичного форуму, що відбувався в Донецькому спеціалізованому виставковому центрі «ЕКСПОДОНБАС». Одночасно в рамках форуму пройшла науково-практична конференція «Енергоефективність великого промислового регіону».

Високі технології для всіх сфер

Зразки високотехнологічного устаткування для енергоефективних систем, обмін досвідом і думками із приводу різних підходів до управління енергоресурсами окремих промислових об’єктів, житлово-комунального господарства, населених пунктів вражали, вселяли надії і спантеличували. Асортимент продукції виявився досить широкий: світлотехніка, опалювальні котли на всіх видах палива, сонячні батареї, шахтне устаткування, системи контролю, управління, автоматизації технологічних процесів хімічних, металургійних підприємств, нафтогазовидобувної галузі.

Зокрема, розроблена Запорізьким ТОВ «НВФ Енергосистеми» автоматизована система обліку, контролю, аналізу та управління постачанням паливно-енергетичних ресурсів сприяє зниженню собівартості продукції за рахунок зменшення енерговитрат під час її виробництва. До речі, розроблено систему за замовленням Магнітогорського металургійного комбінату, а використовується вже й нижньотагільскими металургами, ВАТ «Запорізьсталь», «Мотор Січ», запорізькими абразивним комбінатом, заводом кольорових металів та іншими підприємствами. Ідея енергоефективності втілена талановитими ентузіастами в новинках витратновимірювальної техніки російської фірми «Сибнафтоавтоматика», в силових трансформаторах спільного україно-німецького підприємства «АВВ Укрелектроапарат-Трансформатор» (Хмельницький), мікроелектронній продукції Київського заводу «Мікроприлад», у світлотехнических виробах української корпорації «Аско-Укрем», у низьковольтному устаткуванні компанії «ТОВ Промфактор» і бага-тьох інших промислових зразках. Учасниками виставки стали понад 80 компаній, які представили сотні зразків продукції.

Але живемо по-старому, дедалі нижче згинаємося від комунальних платежів, що лізуть вгору, цін на продукти, промтовари, послуги. Економіка України за енергоємністю в 3—4 рази витратніша, ніж економіки США, Франції та Німеччини. Деякі відповіді на неминучі «Чому?» звучали у виступах учасників науково-практичної конференції.

Якісне устаткування знижує витрати на 2—3 відсотки

Німецький учений і практик в галузі сучасних технологій Бенедикт Таннер керує пілотним проектом GІZ на трьох підприємствах Донецької області, мета якого — впровадження міжнародних стандартів енергоменеджменту ІSO 50001 і ІSO 16001. За рахунок цього очікується зниження енергоспоживання й викидів парникових газів. Експерт зазначив, що без істотних інвестицій, лише шляхом усунення недоліків роботи наявного устаткування, можна домогтися скорочення енерговитрат на 2—3 відсотки. Для значнішого результату потрібні чималі інвестиції.

Сучасний підхід до енергозбереження й вироблення енергії, а також презентацію кластера чистих технологій «Cleantech Fіnpro» представив керівник проекту «Фінські чисті технології для Донецької області» Наталя Єременко. Експерт озвучила потенційні можливості співробітництва Фінляндії й Донецької області, з якими нещодавно ознайомилася делегація представників органів влади та журналістів регіону. За наявності в північній країні енергоємних виробництв (наприклад, металургійних) і повної відсутності природних енергоресурсів (вугілля, газу, нафти) фінам довелося стати одними з першопрохідників у промисловому використанні альтернативних видів палива. На початку 90-х років минулого століття країна пережила серйозну економічну кризу, коли валовий внутрішній продукт за 1990—1994 роки впав на 10 відсотків, а безробіття зросло до 20 відсотків. Однак нині це держава з од-нією із найконкурентоспроможніших економік світу, головними напрямами розвитку якої є енергетичні технології майбутнього, нанотехнології, мікросхеми та матеріали майбутнього. Із доповіді, підготовленої компанією «Cleantech Fіnpro», переконливо випливало: українцям треба уважно придивитися до досвіду Фінляндії, щоб дати новий поштовх розвиткові економіки.

Експертиза — «зайва» ланка?

А як у нас? У Донецьку нині йде реконструкція котелень двох міських шкіл, сумарний економічний ефект якої становитиме понад 300 тисяч гривень. На півтора-два градуси піднімається температура у приміщеннях після промивання систем опалення за техноло-гією «Гідроклин»; утеплюються фасади будинків бюджетної сфери, впроваджено регульовані гідроелеваторні вузли; на одній із котелень установлено газову арматуру і прилади вхідного контролю якості природного газу та інше. Напевно, з огляду на це, Донецьк можна вважати енергоефективным містом України (щодо загального рівня енергоефективності українських міст!). Але якщо порівнювати з містами Німеччини, Фінляндії, Франції і згадати про те, скільки ще кричущих проблем у сфері міської енергетики (у тому числі й теплової), саме час буде зарахувати шахтарську столицю до неенергоефективних населених пунктів. Якщо вже в Донецька роботи з енергозбереження дуже багато, то що казати про периферійні населені пункти і про Україну загалом?

Народ на конференції зібрався здебільшого зацікавлений: намагався вникати в подробиці того, про що говорили із трибуни, і навіть вказував на, м’яко кажучи, прямолінійний підхід до заходів, про які інші доповідачі рапортували з інтонацією героїв, що заслуговують на ордени. Наприклад, із приводу освітлення спортивного об’єкта в Сіверську один з учасників поставив запитання: «Чому саме цей, а не якийсь інший тип освітлення було застосовано? Експерти сказали із цього приводу своє слово?». Відповідь пролунала така: «Проект пілотний, експертиз не було, і нині їх не роблять». Експертиза поступається місцем швидкості втілення проектів або її просто немає чим оплачувати? Але тоді як бути з гарантіями безпеки, ефективності, надійності, довговічності експлуатації втілених новинок?

Не вистачає політичної волі, законів і фінансів

Якщо проаналізувати причини, за якими так повільно й не досить якісно впроваджують у нашій промисловості й житлово-комунальному господарстві енергоефективні проекти, можна виділити три головні з них. Перша — відсутність політичної волі і на місцевому рівні, і на центральному. Ця теза підтверджується й дуже скромним представництвом на енергофорумі органів місцевого самоврядування. У центрі обговорення, без перебільшення, питання виживання країни, але деякі чиновники, котрі взяли участь у заході, скоромовкою прочитали свої довідки. Заступник директора Асоціації «Енергоефективні міста України» Сергій Кошарук навіть висловив ідею зібрати представників міст в облдержадміністрації: мовляв, серйозно чиновники ставляться тільки до того, що спущено наказом зверху.

Друга причина повільності — відсутність достатньої законодавчої бази з цього питання. Немає чіткого визначення юридичного та економічного механізму стимулювання заходів щодо енерго-

збереження. На конференції не раз звучали слова представників місцевого самоврядування про те, що отримана від реалізації проектів економія не залишається на місцях як ресурс для подальшого інвестування. Просто на таку суму зменшується фінансування з держбюджету у вигляді дотацій і субвенцій. Тобто економія є, а економічний ефект на місцях не відчувається.

У країні дотепер діє закон 1994 року «Про енергозбереження», до якого потрібна значна кількість підзаконних нормативних актів, а їх просто немає. Крім того, у Верховній Раді з 2009 року перебуває на розгляді законопроект «Про енергоефективність», поданий представниками всіх фракцій парламенту. І коли вже документ за три роки не став актуальним і невідкладним для народних обранців, то чого очікувати від чиновників на місцях? Отже, у нас є енергетична стратегія до 2030 року і програма енергоефективності на 2010—2015 роки, але на цей момент вони більше мають декларативний характер і реалізуються несистемно, про що теж казали учасники конференції.

І третя причина — це відсутність стабільного фінансування. Фінансування заходів щодо енергозбереження може здійснюватися за рахунок власних коштів підприємств та організацій, за рахунок державного й місцевого бюджетів, а також за рахунок програм з енергозбереження Європейського Союзу та інших міжнародних організацій і грантів. Так, за словами глави Державного агентства з энергоефективності та енергозбереження Миколи Пашкевича, торік на заходи щодо реалізації енергоефективных проектів із держбюджету було виділено 500 мільйонів гривень, із місцевих бюджетів — 2 мільярди гривень і 325 мільйонів гривень — за рахунок коштів Європейського Союзу. Як видно, ці кошти — крапля в морі від потреб, тому нарощування інвестицій в енергозбереження повинно стати пріоритетним у діяльності всієї вертикалі влади в Україні. І найголовніше завдання тут — створення стимулів для приватних інвесторів і підприємств, які побажали вкладати кошти в проекти з підвищення енергоефективності. Поки інвестор не бачитиме своєї вигоди, він не принесе гроші.

Фото автора.

Твердопаливний котел від фірми «Ретра».