У дитсадок — через хабар?

Такі твердження можна було б розцінити не інакше як кулуарні розмови молодих батьків, якби не офіційні факти. Їх оприлюднила обласна прокуратура: останнім часом від хмельничан надходило чимало нарікань щодо влаштування дітей у дошкільні навчальні заклади. Прокуратура міста перевірила додержання вимог закону про дошкільну освіту в діяльності управління освіти Хмельницької міськради. Скарги виявились небезпідставними.

Правоохоронці стверджують, що службові особи управління неправомірно відмовляли у прийомі до дитсадків батькам дітей 2010 року народження. Крім того, батьків зобов’язували взяти направлення з управління, яке взагалі не передбачене законом. Така собі місцева ініціатива, яка виникла, начебто, для того, щоб навести порядок. Натомість це спровокувало напруження та ажіотаж серед батьків, які змушені були годинами очікувати в чергах для отримання документа.

Але водночас проведеними прокуратурою вибірковими перевірками в дошкільних навчальних закладах встановлено, що будь-які документи, які підтверджують зарахування до них дітей, відсутні. Робиться лише запис у журналах прибуття, де часто навіть не вказується дата, не те що особливості поведінки дитини, стану її здоров’я.

І це ще не все. За направленнями міського управління освіти до садочків позачергово приймали тих дітей, чиї батьки сплачували так звану спонсорську допомогу. До того ж вимірювалась вона сумою від двох тисяч гривень. Прокурори навіть називають приклад ясельної та молодшої групи одного із садків, куди на згаданих підставах було прийнято десять дітей.

В управлінні освіти й тепер вважають, що додаткові направлення були тільки на користь батькам. Мовляв, останні полегшували їхні турботи в пошуках вільного місця для малечі.

В ідеалі все мало б мати такий вигляд: директори дошкільних навчальних закладів подають в управління дані про наявність вільних місць, які і пропонуються батькам. Але насправді ситуація дещо інша. Щоб безперешкодно отримати направлення для трирічної дитини, в чергу її потрібно поставити... в перші місяці після народження. Та й це ще не може бути стовідсотковою гарантією. Принаймні для теперішніх «вступників» до дитсадка.

Тепер усе це подається як своєрідна новація, що якраз і має позбавити черг та хабарів у садках. Але якщо повернутися в не таку вже й далеку історію, то стане очевидно, що подібна централізація була золотим правилом ще з радянських часів. А відмова від неї, коли батьки могли прийти до дитсадка, який їм сподобався, і віддати туди маля, вважалась справді революційним кроком.

Тепер усім знову керує єдиний міський централізований електронний реєстр. Освітяни кажуть, так зручніше, а головне — об’єктивніше. Батьки переконують: клопотів ще більше, бо спочатку треба отримати позитивне рішення в міських чиновників і вже потім наводити контакти в дитсадку. До того ж батькам зовсім нецікаво, чи є вільне «електронне» місце в дитсадку на протилежному кінці міста, вони все одно шукають його в найближчому.

Саме через це батьки поспішають стати в чергу мало не до народження дитини. А внаслідок такої запопадливості виявляється, що своє чадо вони записують одразу в кілька закладів. В результаті віртуальна кількість охочих зростає ще більше.

Освітяни переконують: не треба жахатися такої черги. Насамперед через те, що майже дві третини в ній становлять ті малюки, яким ще не виповнилося трьох років, а тому їх найкраще може доглянути мама, а не вихователька. А от тих, кому понад три, не так уже й багато — менш як три тисячі.

Як і проблема дефіциту місць. Не було б її — не батьки стояли б у черзі, а дитячі садочки боролися б за своїх вихованців. А поки що винними стали ті матусі, котрі змушені йти на роботу і довіряти дітей громадському вихованню ще до досягнення тими трирічного віку. Здебільшого саме вони шукають варіанти, як обминути електронну чергу і влаштувати дитину в найближчий садок. І ніхто не мав би стримувати їх у цьому праві.

Після прокурорських перевірок у міському управлінні освіти змушені були скасувати видачу направлень. Близько тисячі «вступників» розчаровані, бо вони вже отримали такі довгоочікувані документи. Виходить, їх старання і перебування в кількарічній черзі виявились марними. Тепер змушені будуть конкурувати з іншими батьками. Спробуймо здогадатися, хто виграє перегони у цій вступній кампанії?

Розв’язання проблеми дуже просте — достатня кількість вільних місць. І вирішити її можуть не направлення і черги, а відкриття нових груп і дитсадків. А з цим якраз найбільше питань. Міська влада начебто і не відхрещується від цього, час від часу, особливо до початку нового навчального року, звучать звіти про створення додаткових місць для малюків. Та, очевидно, цього замало. За останні п’ять років їх створено не більш як півтори тисячі. Неважко помітити, що з числом тих, хто стоїть у черзі, цифра не збігається.

Майже шість десятків нових груп, що з’явились за цей час, не замінили нового дитсадка. Нинішнього року планується зробити радикальніші кроки — буде добудовано кілька садків, реформовано кілька груп. Продовжиться боротьба за великий дошкільний заклад, приміщення якого свого часу перейшло обласному центру зайнятості...

Напевно, за кілька років чергу все-таки вдасться ліквідувати. Але вся біда в тому, що пора дитинства — недовговічна, і поки з’явиться новий садок, дивись, діти вже й школу закінчать.

Розуміють це і в уряді. Не випадково на початку року Прем’єр-міністр наголосив, що протягом двох років черги мають бути ліквідовані. Для цього було б добре дати ще й державну підтримку у вигляді відповідного фінансування. А поки що доводиться обходитись можливостями місцевого бюджету і йти хоча й упевненими, але не дуже швидкими темпами.

 

Хмельницький.