Наставник збірної Швеції Ерік Гамрен свого слова дотримався. Напередодні матчу з французами він пообіцяв, що його підопічні гратимуть виключно на перемогу. Сказане мало підтвердження на полі НСК «Олімпійський» у Києві. «Тре крунур» красиво переграли Францію в гострій безкомпромісній боротьбі. Хоча виграш шведам окрім морального задоволення нічого не давав. Таке ставлення до справи викликає захоплення. Оце і є прояви справжнього професіоналізму: повага до себе, вболівальників і, звичайно, до суперника.

Заради справедливості варто сказати, що в ці самі хвилини у Донецьку, на «Донбас Арені», також тривав безкомпромісний бій. Але на відміну від київського його результат був украй важливий для збірних Англії та України. Британців влаштовувала навіть нічия, нас — виключно перемога.
Перший тайм відбувався у рівній і навіть обережній боротьбі. Обидві команди насамперед дбали про безпеку своїх воріт. При цьому, як і очікувалося, англійці за таких обставин, не соромлячись, обрали свій улюблений варіант гри другим номером. Наші дуже старалися, діяли, не шкодуючи сил: активно й агресивно. Але влучити принаймні раз у ворота Джо Гарта вони так і не зуміли.
На перерву суперники пішли за нулів на табло. Ледве почався другий тайм, як активний Вейн Руні, котрий проводив на Євро свій перший матч після дискваліфікації, не без допомоги нашого воротаря забив гол, який став єдиним у цій зустрічі.
Після пропущеного м’яча команда Олега Блохіна не відразу пішла ва-банк. Вона поступово і планомірно нарощувала тиск і зрештою включила потужний пресинг і великими силами пішла в наступ. Складалося враження, що англійська оборона от-от розвалиться, але Джон Террі з компанією, як то кажуть, стояли на смерть. Одне слово, англійці викладалися на повну. Але й українців ні в чому було дорікнути. Вони йшли вперед і раз у раз змушували Гарта нервувати...
Тож наші футболісти в другому таймі діяли досить привабливо, а подекуди — просто здорово. Вони не лише перегравали англійців, а й забили гол, який несправедливо не зарахували. Після удару Девича м’яч перетнув лінію воріт (звідти його вибив Террі), що підтвердили відеоповтори. Не призначив угорський рефері Віктор Кашшаї, котрого дуже любить нахвалювати відомий сумісник — куратор європейського та українського арбітражу італієць П’єрлуїджі Колліна, ще й пенальті у ворота англійців. Нехай усі це свинство залишиться на совісті «перспективного» арбітра.
У нашій команді був Андрій Шевченко, котрий вміє зробити результат. Але стара травма не дозволила йому провести весь поєдинок. Є у нас й інші талановиті хлопці в групі атаки. Але маємо не надто майстровиту і надійну оборону. Наші футболісти сповідають змішаний футбол, де сполучаються гравці з гарними бійцівськими якостями й умінням підтримати атаку і ті, які вміють обіграти суперника і пробити по воротах. Українська збірна протягом багатьох років діє в подібному ключі.
У такому стилі наша команда прагнула до перемоги і над англійцями. Яким чином можна було її здобути? Один варіант — граючи на 0:0 і розраховуючи забити в кінці матчу, другий — спробувати організувати швидкий гол. Утім, то царина планування тактики, і відповідати за неї Олегу Блохіну. Багато команд нині за приклад беруть збірну Іспанії. Тактиці чинних чемпіоні світу та Європи зі складу українців відповідає, звичайно, Шевченко. Певною мірою і Коноплянка. У Євгена є швидкість, техніка, уміння зробити гостру передачу, тож він вписався би до будь-якої атакуючої моделі. До речі, до цієї компанії можна віднести і Тимощука. Він вміє і полюбляє атакувати. Але не може активно діяти в нападі через вказівки тренера. Анатолій зазвичай зосереджений на організації оборони, хоч і діє в центрі поля.
Ну а причина провалів збірні України в захисті, як на мене, полягає в тому, що вся команда невиправдано йде вперед, забуваючи про тили. А втрати м’яча в карному майданчику суперника часто призводять до голів у наші ворота. Українцям варто додати у швидкості роботи з м’ячем. У цьому компоненті вони надто повільні. Бажано, щоб команда грала в один-два дотики. Але роботу над цим поведе вже новий колектив збірної.
Але повернімося до подій на «Донбас Арені».
— Ви самі бачили, який то був важкий матч, — сказав журналістам тренер англійців Рой Годжсон. — Українці діяли в іспанському стилі, багато володіли м’ячем та робили швидкі передачі, намагаючись вивести когось на ударну позицію. Тож доводилося постійно бути уважними і зберігати концентрацію, виконувати великий обсяг чорнової роботи. Але зрештою ми були винагороджені за це. Не сперечатимусь, нам трохи пощастило, а суперникові — ні. Таке у футболі траплялося завжди.
Капітана англійців Стівена Джеррарда (на знімку) назвали найкращим гравцем матчу.
«Ми посіли перше місце у важкій групі. Хоч у нас мало хто вірив, але ми домоглися свого, — радів він. — Сьогодні з Україною була фантастично складна гра. Дуже добре, що незабаром після перерви ми зуміли відкрити рахунок. Це додало нам упевненості. Ми виявили командний дух, який і дозволив нам досягти успіху. Руні грав під тиском, але довів, що є чудовим футболістом».
— Яка рівна гра? — відповів запитанням на запитання Олег Блохін. — Скільки у нас було ударів, скільки у них. Грали, пресингували, а вони випадковий гол забили. Ми мали перевагу, забили м’яч — його не зарахували, пенальті теж не дали, але це вже справа суддівська. Моїм підопічним дорікнути нема в чому. Я вже казав, що ця команда дуже перспективна. Вона неодмінно боротиметься за вихід до фіналу чемпіонату світу...
Цікаво, що у відборі до ЧС-2014 у Бразилії українці та англійці опинилися в одній групі і зіграють уже на початку вересня.
Пізніше на прес-конференції Олег Блохін додав ще кілька слів щодо матчу та суддів:
— Хочу привітати команду з прекрасною грою, хочу привітати всю Україну, всіх уболівальників з хорошим святом. Не пощастило, але мені за цю команду не соромно. Щодо арбітражу. Навіщо, поясніть, ці п’ять суддів: м’яч перетинає лінію воріт! Навіщо п’ятий суддя потрібен? Якщо в карному майданчику Террі грає рукою, а Керролл ліктем, той самий Террі б’є ліктем в центрі поля... Існують правила для всіх. До нас приїжджав Колліна, розповідав, що будь-який рух ліктем — картка. Коментарі, як кажуть, зайві...
 
Донецьк—Київ.
Фото Павла КУБАНОВА.
Хлопці з характером: Вейн Руні (ліворуч) і Денис Гармаш.