Подарунок одного глави держави іншому створив багато проблем найбільшій верфі України.

Президент Росії Володимир Путін за домовленістю з тодішнім Президентом України Леонідом Кучмою презентував нашій країні дизельний підводний човен як базу для майбутнього музею морської історії в Києві. Однак судно, що раніше використовувалося як рухома мішень для відпрацювання точності торпедних залпів радянських мисливців за атомними субмаринами країн НАТО, до столиці просто не дійшло. Під час буксирування Дніпром його неабияк битий ударами навчальних торпед 69-метровий корпус почав протікати. І в напівзатопленому стані підводний човен пришвартували в затоні Херсонського суднобудівного заводу. Було це ще одинадцять років тому, але відтоді човен так і не зміг продовжити свою «хресну ходу». Нині його навіть сфотографувати неможливо, тому що рубку субмарини закривають корпуси зупинених неподалік суто цивільних суден.

— Власником субмарини вважається Київський клуб ветеранів військово-морського флоту. Його представники побували на підприємстві й заявили, що від підводного човна відмовлятися не збираються. Однак оплатити підняття судна і його буксирування до місця призначення (вартість робіт перевищує триста тисяч гривень) вони не можуть, оскільки не мають таких грошей. Перебування підводного човна в затоні ХСЗ створює відчутні незручності: субмарина дуже заважає швартуванню сухогрузів і нафторудовозів, що приходять до нас на ремонт. Суднозавод подав на формальних власників субмарини позов у Київський господарський суд, який у результаті зобов’язав власника забрати її з території суднозаводу. Але рішення суду не виконано, — стверджує генеральний директор Херсонського суднобудівного заводу Василь Федін.

Херсонські моряки, серед яких теж чимало ветеранів підводного флоту СРСР, пропонують компромісне вирішення проблеми. Якщо вже у столичних колег немає коштів, щоб підняти судно і привести його в порядок, киянам можна було б укласти договір про спільну діяльність, згідно з яким клуб не оплачує вартості більш ніж одинадцятирічного перебування історичної субмарини в затоні суднобудівного заводу. Натомість підводний човен залишається в Херсоні й виконує ті ж музейні функції, приймаючи туристів. Одним словом, з підводним човном у степах України настав час шукати якийсь компроміс — ще кілька років «животіння» на дні затону Дніпра, і сперечатися не буде за що.