За 12 років, відколи Сумщина серйозно перейнялася проблемою заощадження енергоресурсів, паперовими проектами програм, власне програмами (їх розроблено близько півтисячі), заходами з їх реалізації та схвальними постановами півдюжини українських Кабмінів, які заохочували ці ініціативи та надавали області пріоритети у питанні енергозбереження, нині можна обігріти половину регіону.
Куй, куй чобіток, дам копієчку...
— Якщо не всю область, — вносить корективи в мої розрахунки нинішній радник голови Сумської облдержадміністрації з питань енергозбереження Марк Берфман.
Мій співрозмовник знає, що каже. Адже саме він під час перебування на посадах голови Сумської облради і голови Сумської облдержадміністрації ініціював похід за економією енергоресурсів. Принагідно зауважу, що всі пріснопам’ятні Кабміни щоразу зустрічали програми сумчан оплесками, стоячи на весь зріст.
— Схвалень та обіцянок надати нашим починанням зелене світло справді було багато. На жаль, ці аплодисменти, постанови, ухвали і рішення практично досі не перейшли в якісну площину і не реалізовані на практиці, — згадує візаві.
Чергову спробу переломити ситуацію з проблем енергозбереження область зробила у 2008 році. Для чистоти експерименту вирішили обмежити його комунальною, бюджетною сферами та населенням. Нова програма передбачала річне зменшення споживання газу до 2015 року на 35 відсотків — з 789 до 520 мільйонів кубометрів. Економію мали забезпечити альтернативні види палива — відходи при вирубці лісу, від переробки деревини та солома. Готова програма з детально розписаними заходами лягла на стіл тодішньому прем’єр-міністру Юлії Тимошенко наприкінці того ж року. І вже 15.01.2009 р. Кабмін видає розпорядження Мінекономіки, Мінпаливенерго, Мінфіну та Сумській ОДА подати на наступне засідання уряду інвестиційний проект щодо використання альтернативних видів палива разом з переліком проблем щодо його реалізації. Всі виконавці впорались із завданням за півмісяця — до 29.01.2009 р. Утім, швидко казка мовиться... Остаточно Кабмін благословив ініціативу сумчан лише за 9 місяців — 16.09.2009 року, взявши постановою №1036 на себе зобов’язання профінансувати 15 сумських проектів 15 мільйонами гривень за рахунок Кіотських коштів. Проте до кінця року жодної гривні з обіцяних грошей у регіоні так і не побачили. Забігаючи наперед, зазначу: не дочекалися й донині.
Однак керівники області, маючи надію, що в столиці колись-таки візьмуться за розум, не стали «відсиджуватись в окопах», а взялися за реалізацію енергозберігаючих технологій власними силами. Звісно, в міру наявних фінансових можливостей.
— Доки в Кабміні город городили, Сумщина самостійно того ж таки 2009 року профінансувала з обласного бюджету пілотний проект з переведення на альтернативні види палива сімох котелень, витративши близько двох мільйонів гривень, — розповідає Марк Берфман. — Реалізація цих заходів дає змогу регіону щорічно економити понад півмільйона гривень. Такій окупності — лише чотири роки — позаздрив би навіть казковий Аладін.
Тільки не українські можновладці, включно з нинішньою провладною елітою, яка, взявши «курс на економію енергоресурсів», за прикладом попередників, продовжує «ефективно» боротися за впровадження енергозберігаючих технологій на... папері, з екранів телевізорів і газетних шпальт. Хоча свій «історичний похід» за економію енергоресурсів, як у нас вже повелося, також починала під власні бурхливі оплески.
Нинішня «енергозберігаюча місія» розпочалася з утеплення комунальних будинків і бюджетних приміщень. Тож на Сумщині в черговий раз в авральному порядку взялися за розробку відповідних проектів. За кілька місяців «намолотили» більше двохсот, загальною вартістю 240 мільйонів гривень, які можуть забезпечити скорочення енерговитрат майже на 30 відсотків. І, як ви здогадалися, праця сотень людей виявилась фільчиною грамотою.
— На розгляд проекти надійшли до столиці десь в середині третього кварталу 2010 року, а тендер «організували» лише наприкінці листопада — на самісінькому фініші бюджетного року, — згадує візаві.
— Тобто в свинячий голос, надавши переможцю на освоєння 104 мільйонів гривень менше місяця?
— Переможець — ПМК-45, — звісно, відмовився від такої «ласки», адже невикористані кошти зарахували б йому як прибуток і, відповідно, стягли б з нього астрономічні податки, — прояснює тодішню ситуацію Марк Абрамович. — Наші фіскальні й правоохоронні органи такого «баловства» не розуміють. Тож з січня 2011-го процедуру потрібно було починати наново: знову подавати на розгляд проекти, затверджувати їх і опісля проводити новий тендер.
І не тільки. Щоразу учасник тендера спершу має представити на розгляд новий робочий проект, навіть якщо до цього він уже пройшов кілька експертиз. І на все це потрібні і час, і додаткові повторні витрати. А прокуратуру чи КРУ не забалуєш — одразу поцікавляться: «Ай-я-яй, шановний, чому і з чийого дозволу вдруге чи втретє викидаєте на вітер бюджетні гроші?»
— До моменту повторного тендера проекти старіють, передусім — через подорожчання всіх складових будівництва. А відтак — потрібні і коригування, і нова експертиза, — веде далі мій співрозмовник. — Тим часом, у жодній європейській країні робочі проекти для участі в конкурсі взагалі непотрібні. Там до уваги беруть лише техніко-економічне обґрунтування інвестицій. А ось розробка самого проекту та його погодження вважаються елементами його реалізації.
З пісні, як кажуть, слів не викинеш. Черговий конкурс «З реалізації державної економічної програми енергоефективності» сумчани виграли і у 2011 році. Цього разу до розгляду в урядову комісію з області надійшло 13 нових проектів. Та у Києві на них звернули увагу лише в грудні. Та й то, схоже, лише наполовину.
— Керівник Держагентства з енергоефективності та енергозбереження Микола Пашкевич повідомив: виграли конкурс дев’ять сумських проектів загальною вартістю 15,6 мільйона гривень, — продовжує розповідати Марк Берфман. — Ми, звісно, радіємо: нарешті до нас прислухалися! Та на цьому все «кіно» й скінчилося. Невдовзі добіг кінця і бюджетний рік, а з ним, відповідно, луснули й обіцяні урядом грошенята. А відтак — чергові плани, надії, сподівання...
Не царська то справа
— Нинішня фінансова розподільча система коштів, коли центр відщипує «всім сестрам по сережці», вже давно дамоклевим мечем нависла над реформами з енергозбереження і загрожує незворотними катаклізмами українській економіці через зосередження фінансів у руках центру. А той, як відомо, розподіляє їх на свій розсуд, — продовжує візаві. — Президент України, либонь, вже заморився повторювати: потрібно максимально віддавати повноваження регіонам. На жаль, чиновники й вухом не ведуть. Зрештою, віддавати потрібно не тільки повноваження, а й ініціативу. Скажіть мені, наприклад, чому Київ має диктувати регіону, де нам ставити котельню — в Шпилівці, Шкуратівці чи Бабаївці? Не царська то справа. Та стереотипи — щосили тягнути на себе гнилу мотузку — у нашого чиновництва безсмертні. Якщо й надалі центральна влада триматиме регіони, як наживку, на підвісі, державні реформи здуватимуться, мов мильні бульки.
Ще раз повторюся: спускати циркуляри регіонам, де їм, даруйте, закопувати стовп чи ставити клозет — дурість несусвітня. За такої «свободи маневру» регіони ще довго битимуться лобами в «царські» ворота...
І справді. Протягом двох останніх років Сумщина лише з проблем енергозбереження ресурсів подала на розгляд урядових чиновників проектів на 300 мільйонів гривень з лишком, де вони й досі припадають пилом. Зате урядовці постійно «вибухають» новими ідеями та прожектами. Причому здебільшого «холостими» і наскрізь популістськими.
Взяти хоча б «ноу-хау» колишнього першого віце-прем’єра Андрія Клюєва, який «серйозно» запропонував упродовж 2012-го обладнати всі житлові будинки України лічильниками з регуляторами тепла вартістю 40 тисяч гривень кожен.
— Ідея давно вже на часі, — погоджується Марк Берфман. — Лише на Сумщині таких лічильників потрібно не менш як півтори тисячі на загальну суму 60 мільйонів гривень.
Ідея, справді, чудова. На жаль, нездійсненна з кількох причин. Перша — урядовець намірився втілити її протягом одного року (що вже схоже на утопію), та ще й виділивши з держбюджету на її реалізацію заледве 200 мільйонів гривень. Цих «щедрих» коштів з великими потугами вистачило б усього-на-всього на три регіони середньої руки. Утім, над обіцянкою пана Клюєва уряд розмірковує й досі. Ну, а перша причина, як водиться, завжди тягне за собою наступну.
— Певно, столичним «професіоналам» невтямки, що лічильники в будинках монтуються переважно в літній період — після завершення опалювального сезону, — висловлює припущення радник Марк Берфман.
На його переконання, впровадження програми енергозбереження на державному рівні без серйозної фінансової підтримки бізнесу — авантюра чистої води. Але той долучатиметься до енергозберігаючих проектів за умови отримання зиску.
Проте до 23 лютого 2012-го — до ухвалення Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо регулювання інвестиційної діяльності в сфері житлово-комунального господарства» — це була ідея фікс. Запровадив, скажімо, якесь нововведення, — завтра галопом маєш змінювати тарифи. Інакше «цугундеру» не уникнути. Тепер, нарешті, можна сподіватись, що передбачена новим законом інвестиційна складова у тарифах зробить привабливішим участь бізнесу в цій сфері.
На уряд надійся, а й сам не зівай
Зрештою, керівництво області не обмежилось розробкою проектів та протиранням штанів під столичними кабінетами у черзі за «енергетичними» інвестиціями.
З 2008 року в регіоні додалося 20 тисяч споживачів газу, а загальна протяжність газових мереж збільшилась майже на 970 кілометрів. Тож, якби сумчани за прикладом урядовців сиділи склавши руки в очікуванні з моря погоди та годували мешканців обіцянками, річне споживання природного газу зросло б в області на 144 мільйони кубометрів. А так, завдяки постійним зусиллям регіону щодо впровадження енергозберігаючих технологій та неухильного курсу на застосування альтернативних видів палива, витрати блакитного палива набагато зменшилися.
Тим часом, доки черговий уряд годує українців енергетичними сніданками, Росія дедалі тугіше затягує свій «газовий зашморг» на українській шиї.
— Якщо й далі сидітимемо в позі лотоса, взагалі викрутить і виверне навиворіт, — невесело прогнозує співрозмовник. — Тому Україна повинна якнайшвидше шукати альтернативу російському «безцінному» газу. Для цього потрібно було ще вчора зосередитися насамперед на пріоритетних напрямках розв’язання проблеми. Сонячна і вітрова енергія — для нас поки що журавель у небі. «Сонячний» кіловат нині коштує 9, «вітровий» — 5 гривень. Тож вийти з енергетичної залежності за нинішнього стану економіки можна тільки завдяки переведенню теплової енергетики на альтернативні види палива.
Згідно із затвердженими схемами теплопостачання міст для втілення проектів енергозбереження в комунальній теплоенергетиці області необхідно 370 мільйонів гривень. Вже кілька років тому розпочато реалізацію проекту з переведення на тверде паливо котла Шосткинської ТЕЦ. Аналогічні проекти необхідно реалізовувати також у Сумах та Охтирці. Але через брак коштів усі вони й досі «стриножені».
— А часу для роздумів дедалі менше, — резюмує Марк Берфман. —Якщо й надалі відстороненим поглядом оцінюватимемо ситуацію — буде нам непереливки.
Справді, невеселою вийшла розмова. Утім, за подальшого розвитку подій в аналогічному руслі українців чекає набагато сумніше майбутнє.
Сумська область.
