«Тепер мені нічого не страшно. Я був у Донецьку»

— Чи можу я з вами поговорити?

— Ви вже говорите зі мною!

— Як давно ви тут?

— Дайте пригадати... Ми приїхали, коли ця трава була ще низькою. Десять днів тому.

Мешканець донецького кемпінг-парку Річард Скелтон демонстрував тонкий англійський гумор. Травою він називав кукурудзу, серед сходів якої стоять намети, привезені самими туристами. Полотнища із намальованими червоними хрестами та прапори із символікою клубів окреслюють таку собі англійську «автономію». Старожили кемпінгу, ці британські вболівальники розглядають спілкування із журналістами як своєрідну розвагу. Англійські гості справляють враження людей, які нікуди не поспішають і насолоджуються життям.

Більшість постояльців ночують не у власних, а в стаціонарних наметах — по одному, двоє чи троє гостей. Відмінність донецького кемпінгу — у справжніх ліжках замість матраців. Душ, умивальник і туалет — на вулиці. Черг до «зручностей цивілізації» не помітила, специфічного запаху — також. Є камера схову зі скриньками, як у супермаркеті: можна зберігати документи чи коштовні речі. Гроші на території кемпінгу не ходять. Для розрахунку за послуги кафе, барів тощо кожен гість отримує пластикову картку, на яку може покласти певну суму. Тому закликів на кшталт: «Мужчина, поищите мелочь, мне сдачу нечем давать!» — у містечку не почуєш.

На момент мого приїзду у кемпінг-парку налічувалося 350 гостей, очікували на прибуття ще 800 фанів напередодні матчу Україна — Англія. Газ Парк та Аарок Керолл приїхали із містечка неподалік Манчестера.

«Ми вже встигли з’їздити на матч нашої збірної до Києва і повернутися назад, — розповіли друзі. — Їхали нічним поїздом, це була цікава пригода. Здивувало те, як швидко вдалося розібратися на залізничному вокзалі. Одразу знайшли платформу і наш поїзд. У вагоні було дуже жарко, уфф! Але ми цікаво провели час: розмовляли із попутниками. Люди, які їхали з нами, хотіли познайомитися, навіть якщо не розмовляли англійською. Одна жінка телефонувала своєму племіннику, який знає мову, і той перекладав».

Мої нові знайомі розповіли, що напередодні подорожі придбали англо-український розмовник. І були вражені тим, що в Донецьку майже ніхто не розмовляє українською. Англійською — теж. Питаю у співрозмовників, які російські слова вони вивчили. Газ та Аарок посміхаються: «Dva pіva», «spasіbo»... Інший мешканець табору Кріс Еллот похвалився знанням кількох фраз польською. Але на території кемпінгу всі написи дубльовані іноземною, тож труднощі у розумінні виникають лише за парканом.

Приязні люди без знання іноземної мови: в цій фразі спресувалися головні враження іноземних гостей про донеччан. Англійці кажуть, що важко орієнтуватися у вивісках кирилицею та порозумітись із перехожими на вулиці. «Зате всі одразу хочуть допомогти, і зрештою дорогу знаходимо». У той же час фани визнають, що їхні уявлення про Україну та її людей були дуже обмеженими. «Наші медіа закликали не їхати до України через расизм. Проте ми зустріли тут гостинних і приязних людей. Насолоджуємося перебуванням і повернемося ще раз. Дуже красиве, чудове місто Київ. Донецька ще не бачили, бо щойно прилетіли», — зізнався турист Джеймс Арнольд.

Ті, хто вже встиг прогулятися шахтарською столицею, ділилися враженнями від зелених парків, площі Леніна та... танка Т-34, який стоїть на постаменті. Загалом же основний час фани проводять на території кемпінгу. Розваги тут представлені надувним басейном, сценою для виступів музичних гуртів та ді-джеїв, єдиним в Україні мобільним айс-баром із температурою мінус 18 градусів та тренажерним майданчиком. Ще однією незапланованою «пригодою» стали нещодавні буревій та злива: стихія зривала парасольки на літніх майданчиках, перекидала стільці й лежаки та валила набік намети. Утім, після бурі життя в містечку скоро повернулося до звичного русла.

Лікар-кардіолог Євгенія Дахова в ці дні чергує в медпункті. Каже, особливих проблем зі здоров’ям у гостей не виникає. «Зверталися з укусами комах, забиттям суглобів, головним болем, — перелічує медик. — Хтось невдало стрибнув до басейну, хтось перечепився, ідучи з дискотеки. Отруєнь не зафіксовано. Один пацієнт поскаржився на загострення хронічного циститу, його відвезли до лікарні, а ось сьогодні він приходив подякувати медикам. Усе необхідне для лікування у нас є, допомогу надаємо безплатно».

На запитання про незвичайні побажання гостей одна зі співробітниць кемпінг-парку зазначає: «Найбільш незвичайне бажання було у французів — знайти їм жовтого півня. Він у них — символ збірної. Тому наші люди допомагали знайти птаха».

Кулінарні смаки мешканців наметового містечка задовольняють цілодобово. Серед найпопулярніших страв — плов, борщ, шашлик, люля-кебаб та гороховий суп із копченостями. У величезних кількостях уболівальники поїдають сендвічі. Із різних марок пива обирають або офіційного спонсора чемпіонату, або розливне пиво українського виробництва. Гості називають ціни дуже низькими. Дешевий алкоголь та смачна їжа — теж одне із туристичних відкриттів. Хоча один зі співрозмовників поскаржився на те, що він як вегетаріанець не мав великого вибору страв без м’яса. Проблему вирішив тоді, коли знайшов дорогу до місцевого супермаркету.

На території кемпінгу є свій сувенірний кіоск, де продається продукція місцевих дизайнерів. Найбільший попит у туристів має футболка із написом: «Now І fear nothіng. І’ve been to Donetsk» («Тепер мені нічого не страшно. Я був у Донецьку»). «Цю футболку у нас навіть кияни замовляють, просять передати», — запевняє продавець. Ще одну футболку прикрашає жартівливий напис англійською: «Якщо я загублюся, будь ласка, доставте мене додому. Мій дім має такий вигляд» — і малюнок намету. Жарт, недалекий від життя, оскільки дешеве пиво та спека часто виявляються підступними для іноземців. Зазвичай фани купують сувеніри перед від’їздом додому.