Із виступів представників фракцій

— Сьогодні весь світ спостерігає за потужними кроками Президента України, реформуванням різних сфер життєдіяльності та зміцненням потенціалу нашої держави. Серед них і реалізація проекту Євро-2012. Хочу нагадати, що в 2007 році саме під час роботи уряду Віктора Януковича було вжито всіх організаційних та фінансових заходів задля перемоги в тендері та отримання права на проведення в Україні футбольного свята. У стислі терміни підготовлено та схвалено необхідні закони та Державну програму підготовки до чемпіонату, однак після незаконного розпуску парламенту та зміни уряду через бездіяльність помаранчева влада поставила на межу зриву реалізацію цього надважливого завдання для України. Незважаючи на спадок помаранчевих, нова команда Президента ціною надзвичайних зусиль за декілька місяців змінила ситуацію, ліквідувавши суцільний провал. Урядовці, місцева влада, будівельники відновили довіру та авторитет України у світі. Довгоочікуваною реальністю стали сучасні дороги, мостові переходи, аеропорти, стадіони, розвинена інфраструктура. Проведення Євро-2012 в Україні виходить далеко за межі спорту або окремого регіону. Цей проект — шлях до Європи, до економічного зростання та добробуту українців. Його реалізація — це додаткові робочі місця, збільшення інвестицій, відродження вітчизняного потенціалу, покращення життя наших громадян. Будівництво спортивних палаців, футбольних майданчиків, басейнів для дітей та любителів спорту — вже сьогодні це пріоритет Партії регіонів і реалізація програми Президента. Така політика відкриває шлях до здорового способу життя, повноцінного формування молоді як майбутнього нації.

— На жаль, Євро-2012 може стати останнім європейським святом для України. Відмова лідерів найбільш впливових країн Європи відвідати матчі своїх збірних, які відбуваються в Україні, — це найяскравіше підтвердження протесту і найбільша ганьба для влади. Саме через це Україна скоро стане державою-ізгоєм, ізольованою від світу, з бідним заляканим народом, позбавлених будь-яких надій і перспектив. Європейський Союз разом із Європарламентом висловили свою однозначну позицію: в Україні є політичні в’язні, засуджені за політичними мотивами. У влади залишився єдиний шанс виправити ситуацію і уникнути світової ізоляції — виконати основні вимоги резолюції Європарламенту від 24 травня ц. р. Однією з ключових вимог резолюції є: гарантувати об’єктивність і прозорість процесу касації у справі Тимошенко, який повинен відповідати правовим стандартам справедливості та загальноприйнятим у Європі практикам. Резолюція вимагає припинити застосування вибіркового правосуддя, спрямованого проти політичних опонентів. 26 червня повинен відбутися розгляд касаційної скарги Тимошенко Вищим спеціалізованим судом. Юлія Володимирівна направила листа до суду з проханням проводити засідання без її участі. Немає жодних формальних причин для відкладення судового засідання. Наша вимога єдина: провести судове засідання у відповідності до українського законодавства, без будь-яких надуманих зволікань. Це буде останній іспит для всієї системи українського судочинства.

— Фінал уже близький. Кажу не про фінал Євро-2012. Мова йде про закономірний фінал провальної соціально-економічної політики нинішньої влади. Наслідки її хазяйнування є вбивчими для України та українців. За даними авторитетного міжнародного ресурсу «Бізнес-інсайдер», Україна зайняла четверте місце в рейтингу країн, яким загрожує дефолт. Тільки за п’ять місяців цього року до Пенсійного фонду недобрали шість мільярдів гривень. А на так звані соціальні ініціативи Президента, за нашими розрахунками, потрібно ще 33 мільярди гривень. А грошей немає. З реальної економіки додаткових коштів не буде, з неї вже вичавили останні соки, а в кредит корупціонерам, які переслідують своїх політичних опонентів, ніхто в цивілізованому світі не дасть ні цента. Влада почала різати по живому соціальні пільги. У день голосування за мовний закон провладна більшість у парламенті тихенько ухвалила ще одне підле рішення — воно дозволяє уряду скасувати пільги тим городянам, чиї права гарантовані державою. Навіть провладні ЗМІ пишуть, що відразу після завершення Євро-2012 влада почне друкувати десятки мільярдів порожніх гривень. Не випадково МВФ прогнозує в 2013 році обвал нашої національної валюти до понад дев’яти гривень за долар. Ми це все вже проходили. Гіперінфляція, стрибок цін, різке падіння рівня життя. Куди далі? Українець і так заробляє в 16 разів менше, ніж середньостатистичний європеєць.

— Для багатьох громадян України актуальним постало питання про отримання державного акта права власності на землю. Процедура займає близько одного року. Після всіх пройдених експертиз у державних і недержавних органах проект відведення земельної ділянки виготовляє орган приватизації, який протягом одного місяця приймає рішення і передає документацію в кадастровий відділ для присвоєння кадастрового номера. І вже після цього документація передається в територіальні органи земельних ресурсів для виписки державного акта, і це також займає немало часу. Щоб відвести земельну ділянку в натурі й виготовити документацію, районні земельні управління пропонують людям свої приватні фірми, які за роботу стягують від двох до п’яти тисяч гривень. Таких фірмочок у кожному районі нараховується 20—30 і більше. Ці фірмочки сплачують єдиний податок, тримають дві людини на ліцензійні процедури, а 20 працюють неофіційно. Також існує ще цілий ряд платних послуг, не передбачених нормативами, з якими доводиться стикаються людям при оформленні держакта власності на землю. На сьогодні в Хмельницькій області 211 тисяч громадян, що мають право на безкоштовне отримання у власність земельної ділянки, їх не отримали. Трапляється, коли на одну й ту саму земельну ділянку видано акти двом, а то й трьом власникам. Мають місце випадки, коли земельні паї відводяться в натурі меншими, ніж вказані у сертифікатах. Уряду необхідно прийняти рішення про спрощення процедури оформлення державних актів на землю.

— Закликаємо привернути увагу уряду та громадськості до непростої ситуації в галузі охорони здоров’я, яка на сьогоднішній день ускладнюється недостатньо продуманими і незваженими кроками щодо її реформування. Суспільство до сих пір не має чіткого уявлення про основні пріоритети змін у медичній галузі. Ні громадяни, ні працівники медичної галузі не знають, чого чекати від реформ і який позитивний ефект вони матимуть на виході. Проте владні структури, відповідальні за її впровадження у центрі та на місцях, не обтяжують себе роз’яснювальною роботою. У результаті створюється враження, що реформа зводиться до скорочення бюджетного фінансування, а не підвищення якості та доступності медичних послуг. Значною мірою цьому сприяє те, що відповідні рішення ухвалюються кулуарно. А в контексті так званої оптимізації медичних закладів сприймається громадськістю як кампанія скорочення закладів інфраструктури в медицині. Такі підходи породжують несприйняття у суспільстві. Батьки відмовляються розуміти, чому, наприклад, фактично ліквідовується педіатрична служба в Україні. Причому умови для медичного обслуговування дітей, створені замість дитячих поліклінік в амбулаторіях, неприйнятні, що змушує звертатися по платні медичні послуги.

— Триває наступ режиму на права трудящих. Автор сумно відомої пенсійної реформи міністр соціальної політики Тігіпко заявив про намір уряду протягти закон про солідарну відповідальність працівників держпідприємств за погашення заборгованості із зарплати, що сьогодні перевищує мільярд гривень. Із цією метою уряд пропонує, щоб кожен працівник частину своєї зарплати перераховував у спеціальний фонд для погашення заборгованості із зарплати на тих підприємствах, де вона є. Тобто ті, кому держава та олігархи не виплачують зарплату, тепер самі ж повинні будуть ці борги оплачувати. Це закономірний підсумок економічних реформ, метою яких є повна ліквідація державної власності, тотальна приватизація, зміцнення олігархічного режиму. А народ втрачає всі права. Крім того, «пахати» на владу олігархів за тарілку юшки. Замість того, щоб підтримати вітчизняного виробника, забезпечити гарантоване держзамовлення на українських підприємствах, щоб створити систему державного кредитування під 3—5 відсотків річних, як пропонуємо ми, комуністи, а не так, як зараз комерційні банки кредитують під 20 відсотків річних, сьогодні штучно банкрутують усі держпідприємства, які потім за безцінь переходять у руки олігархів. Комуністи вимагають прийняття законів про націоналізацію стратегічних галузей промисловості — енергетики, судно-, авіа-, машинобудування, хімічної, гірничодобувної промисловості, металургії.