Стратегів підкоригують тактики, а теорію — практика

Якщо хто забув, то Стратегію енергетичного розвитку країни до 2030-го схвалили 2006 року. Відтоді, справді, відбулося чимало такого (фінансова світова криза, розробка альтернативних видів енергії), що спонукає переглянути якщо не концептуальні, то щонайменше цифрові орієнтири. Але, як на мене, була й не менш важлива причина це зробити — відверто лобістські підходи до первинної редакції Стратегії.

Що маємо в оновленому документі? Інформагентство «ЛігаБізнес» цитує одного з розробників нової редакції, який каже: «Ми розуміємо, що енергетика — це дуже коштовна річ. У бюджеті може не вистачити грошей на все, що слід зробити в енергетиці».

А що треба зробити в енергетиці? Побудувати низку нових генерувальних потужностей, оскільки попит на електроенергію до 2030 року зросте на 50 відсотків. Збільшити частку оновлюваної енергії до 10 відсотків, бо треба зменшувати споживання дорогого для бюджету природного газу. Подовжити термін експлуатації старих ядерних блоків і побудувати щонайменше чотири нові, оскільки атомна енергетика лишається домінуючим виробником електроенергії. Підняти внутрішній видобуток природного газу, оскільки якщо й далі нічого не робити в цьому напрямку, то до 2030 року власний ресурс впаде до 10—12 мільярдів кубометрів із теперішніх 21. На думку авторів стратегії, тариф на електроенергію для забезпечення зростаючої економіки має бути підвищений удвічі. Нарешті, сама реалізація Стратегії обійдеться країні в 200 мільярдів доларів США.

Чесно кажучи, новенького мало. І написане не націлює уяву на чергу інвесторів, охочих вкладати гроші в модернізацію вітчизняних теплових електростанцій, які через рік-другий треба зупиняти через непридатність, а не зобов’язувати їх скорочувати кількість викидів СО2. Бюджетних коштів, звісно, не вистачить, але інвестори не вкладатимуть капітал у неперспективні проекти або в галузі з неринковим ціноутворенням, як вугільна. А якщо вкладатимуть, то за умови вагомих преференцій з боку уряду, що дає капіталовкладення по мінімуму, а прибутки — по максимуму.

Поза сумнівом, найбільшою принадою для інвесторів є честолюбні плани щодо розбудови української газодобувної системи. Якщо їх втілити, то можна не лише зменшити залежність від російського імпорту сировини, а й стати вагомим газоносним регіоном Європи. До нас уже прийшли такі енергетичні гіганти, як Shell та Shevron, а «Газпром», відчуваючи недобре, вже не проти створювати газовий консорціум за участі європейців. Але реалізація цих планів прямо пов’язана з проведенням реформ у енергетичному секторі, як це було і в старій редакції Стратегії. А вони не завжди відповідають побажаннями і запитам фінансово-промислових груп, які монополізують ключові позиції в енергетичному секторі. Нагадаю: від початку другого етапу приватизації активів галузі в 2011 році Фонд держмайна вже продав 9 пакетів розподільчих та генеруючих енергокомпаній на суму понад 5,3 мільярда гривень. Цього тижня стало відомо, що на серпень цього року намічено провести конкурс із продажу 53,289 відсотка акцій «Центренерго» та 60,733 відсотка акцій «Донбасенерго». А відтак, чи стане оновлена Стратегія керівництвом до дії, вочевидь не знають навіть її автори. До слова, наслідки монополізму найбільш виразно проявилися під час підготовки до Євро-2012. Державного — у вигляді не набираючих швидкості експресів. Недержавного — у вигляді не вилітаючих за розписом літаків.

Тим часом поява відкоригованої енергетичної Стратегії стала неабияким інформаційним приводом зайве нагадати про енергоефективність. За словами Прем’єр-міністра Миколи Азарова, все нове, що будується, має у 3-4 рази менше споживати енергії. Поцілив у око. Якби так, то доступне житло не навіювало б похмурі думки про доступ... до тіла. І взагалі довіра до іпотечного кредитування була б значно міцнішою серед потенційних позичальників, забудовників і банкірів. За даними Світового банку, витрати енергії на квадратний метр житлової площі в Україні вдвічі перевищують цей показник у Західній Європі. Але якби ж тільки це! У рейтингу того ж таки Світового банку наша країна посідає 180-те місце за легкістю процедур з отримання дозволу на будівництво. Перекладаючи на забудовника платню за приєднання до комунальних мереж або монополізуючи ринок оцінщиків, ми накручуємо вартість житла, не проясняючи, а затуманюючи ціноутворення на ринку нерухомості. Не помічаючи, що середня вартість квадратного метра в Одесі на півтисячі доларів перевищує аналогічний показник в Анталії, тоді як заробітні плати в Туреччині — не рівня нашим. Дуже хочеться, щоб побажання Миколи Азарова щодо зниження енергоємності здійснилося, але це трапиться лише тоді, коли сенс заощаджувати енергію побачить не тільки раціоналізатор, а й чиновник, який складає у шухляду розумні новаторські проекти. І мені хочеться, щоб цього року іпотечне кредитування за програмою «Доступне житло» зросло, як обіцялося, удвічі. Але для того треба мати більш платоспроможного позичальника, менш конфліктного забудовника і більш зацікавленого банкіра.

У травні населення купило на 526,8 мільйона доларів США більше, ніж продало. Проте останнім, кого можна запідозрити в розкручуванні попиту, є учасник іпотечного кредитування доступного житла. Після супермаркетів, які поповнювали імпортні запаси напередодні Євро-2012. Після автодилерів, які підняли виручку від реалізації іномарок на тлі чуток про спецмито. Після усіх, хто, збираючись у відпустку, прикуповує «зелень». Утім, на готівковий ринок міг зрикошетити попит на міжбанківському, безготівковому ринку, який також засвідчив зростання. Хоч як там є, а травневий відтік валюти (обсяг валютних депозитів населення зменшився на 26,3 мільйона доларів США, у тім числі) можна вважати явищем ситуативним, на що вказує Євро-2012 і вигідні умови за гривневими вкладами. На мою думку, депозити повернуться ще до виборів у парламент. А от довіра до стійкості гривні проти долара США похитнулася остаточно. Бо боргове навантаження, скорочення економіки і передвиборний популізм влади тягнуть за собою неминучу емісію грошових знаків.

У п’ятницю Нацбанк та учасники міжбанківського ринку так активно продавали долари, що його курс ослабнув більш як на три копійки. Симптом, котрий свідчить, що регулятор також невисокої думки про курсовий стоїцизм.