Боржник? Схили голову і заплати

— Загалом серйозних проблем із поточними проплатами за блакитне паливо в області немає, — запевнив начальник житлово-комунального департаменту Петро Махнюк. — В окремих районах оплата на початок жовтня становила 130 — 147 відсотків. А в загальнодержавному рейтингу Хмельниччина посідає шосте місце по розрахунках за спожитий газ. Але працювати є над чим. Майже 27 мільйонів гривень все ще боргує населення, майже шість мільйонів не сплачено з місцевих бюджетів.

Але найбільший борг у 56 мільйонів гривень завис перед дочірньою компанією «Газ України». Він дуже давній. І походження його таке туманне, що надії отримати ці мільйони давно втрачені. Але нині дочірня компанія вирішила знову повернутись до них. Тепер обидві сторони вкотре звіряють, хто які суми завинив. Та сподівання, що проблема буде вирішена, залишаються примарними. Бо природа цих мільйонних сум доволі сумнівна.

Найбільше, 37 мільйонів гривень, завинило обласне виробниче об’єднання «Хмельницькі теплові мережі». Але його керівник Микола Шаповал чітко розподіляє цю цифру на реальні та віртуальні гроші:

— Чотирнадцять мільйонів гривень — це штрафи і пеня, які були нараховані вісім років тому. Розуміємо, коли маєш борг, мусиш його визнати, схилити голову і заплатити. Але сьогодні реального джерела для погашення просто не існує.

Ще сімнадцять мільйонів, начебто, і зависли на виробничому об’єднанні, а, начебто, їх і немає. На паперах ці кошти фігурують вже чотири роки. Ситуація є до смішного абсурдна. Річ у тім, що свого часу уряд і ДК «Газ України» визнали ці борги такими, що виникли не з вини місцевих теплопостачальних компаній. Розуміючи, що останні не мають можливості їх погасити, тоді їх просто списали. Тож в усіх райцентрах і містах тепловики оформили відповідні документи: ніхто нікому згаданої суми не винен. І вони насправді позбулись цього фінансового тягаря. Але ... борг нікуди не зник. Виявляється, він і досі є. Тільки числиться за обласним об’єднанням.

І це через те, що свого часу воно отримувало газ за особливими правилами, котрі діяли на території області. Чому вони були встановлені, хто і з якою метою посприяв цьому, справа окремого дослідження. Але суть полягала в тому, що комунальним теплопідприємствам у районах газ надходив не напряму від столичної компанії, а через хмельницьке об’єднання. В результаті вони отримали списання як користувачі газу. А оскільки обласне об’єднання самостійно не використовувало блакитне паливо на виробничі потреби, то не підпало під дію акту про списання.

У намаганнях внести ясність у ситуацію пройшли всі судові інстанції аж до найвищої. І скрізь «Хмельницьким тепловим мережам» було відмовлено. Феміда просто розводила руками: ну нема як втиснути вас між рядком закону. Тож, виходить, мусите віддавати неіснуючі борги.

Тільки тепер, після багаторічної плутанини і тяганини хмельничанам вдалось досягти порозуміння з новою командою ДК «Газ України». Там все зрозуміли і ... знову розвели руками. Бо теж виявились безсилими перед рядком закону і вже прийнятими рішеннями суду. Що далі?

Ситуація просто ідіотична: всі все розуміють, але вдіяти нічого не можуть. Та найгірше — вона роками повторюється у тих чи інших варіантах. Бо треба визнати: у переважній більшості випадків газові борги штучно створювались урядовцями, а не виникали на місцях. І хоча були вони лише на папері, від комунальників вимагали їх реального погашення.

За подібну юридичну перепону перечепилися і у кам’янець-подільському підприємстві «Міськтепловоденергія». Чотири роки тому йому, як новоствореному КП, перейшло 15 мільйонів гривень боргу за газ від попереднього власника. Цю суму мали списати, як і решті, відповідно до урядового рішення. Але не встигли через ліквідацію підприємства. Зате провести таку ж процедуру до новоствореного не вдалось. Закон твердить: якби «Міськтепловоденергія» сама накопичила борги, тоді їй усе б простили. А оскільки вони передались у спадок — значить, залишається винною. Тож за чотири роки постійних судових клопотів вдалось позбавитись лише незначної суми у кілька сотень тисяч гривень. Основні ж мільйони так само висять над підприємством.

Подібне сталось і з комунальним підприємством обласного центру «Хмельницьктеплоенерго». Вже кілька років поспіль тут намагаються працювати так, щоб не накопичувати жодних боргів. Але їх зловісна тінь все одно не зникає. Кілька років тому їх набігло на 27 мільйонів гривень. Сталось це через різницю в тарифах, яку держава не компенсувала з бюджету. Щоправда, згодом вона все-таки зробила це. Але за свій же борг ... не забула нарахувати підприємству штраф. Тож вийшло, що не вона комунальникам, а навпаки, вони винні 1,7 мільйона гривень.

І знову всі розуміють абсурдність ситуації. І знову ніхто нічого не може вдіяти. То доки все повторюватиметься?

Представники ДК «Газ України», яка після дворічної перерви знову відновлює свою роботу, зустрілись із хмельницькими комунальниками і пообіцяли, що відтепер діятимуть нові та прозорі правила, і борговий гордіїв вузол нарешті буде розірваний. Підприємствам на місцях дуже хотілося б у це повірити. Адже жодних резервів для сплати боргів, які виникли не з їх вини, просто немає. Більшість працює на межі рентабельності, й додаткових надходжень для таких розрахунків немає.

— Свого часу ми спробували закласти частину штрафів у тариф, бо разом із віртуальними підприємство мало майже три мільйони гривень боргу, — розповіли полонські комунальники. — Але одразу потрапили в поле зору прокуратури. І це правильно, бо чому споживач має розраховуватись за чужі гріхи?

А хто ж тоді?

Окрім вже згаданих віртуальних боргів, підприємства мають і цілком реальні. З їх оплатою теж не все гладко. Навіть при тому, що вони частково реструктуровані й у переважній більшості перебувають під контролем виконавчої служби. Однак тарифи ледь покривають витрати. Якщо вдається хоч трохи заробити, кошти намагаються вкладати в модернізацію підприємств, перехід на альтернативні енергоносії. Тому погашення боргів може затягнутись на довгий час.

Комунальники із Чемеровець розповідають, що пробують замінити газ на дрова. Це дасть можливість здешевити тариф майже на третину. Але для споживачів послуга не подешевшає — вони заплатять як за газ. Просто отримані кошти підуть на погашення боргів.

Поки що це єдиний, до того ж дозволений урядом, варіант. Він реальний. А от чи прозорий і чесний — варто поміркувати.

Що не кажи, а попри всі обіцянки зробити газові схеми максимально відкритими і правдивими, сумніви залишаються. І ось тому підтвердження. Ще не розібрались із возом старих боргів, як уже створюються передумови для нових. Своїми постановами НКРЕКП встановила з 1 листопада нові ціни на природний газ для промислових споживачів. Тепловики області вже отримали листа, в якому зазначено нову вартість у 6682 гривні за тисячу кубометрів, що майже на дві сотні гривень більше від попередньої. Але ж своє тепло вони продовжують продавати за старими тарифами. А процедура затвердження нових триває не один тиждень і навіть місяць. Та й чи наважиться хтось піднімати ці тарифи, заганяючи у глухий кут і без того зубожіле населення?

Виходить, вся надія — на відшкодування різниці у тарифах із бюджету. Добре, якщо воно відбуватиметься вчасно і в повному обсязі. А якщо ні, то знову ставатимемо на ті самі граблі боргів і туманних схем?

 

Хмельницька область.