Херсонський інженер шукає прихильників для очищення України від екологічно небезпечного сміття
У Херсоні, як і в тисячах інших міст України, комунальники та чиновники роками лише теревенять про утилізацію та роздільний збір побутових відходів. Але в них завжди знаходиться безліч переконливих відмовок, чому всі ці екологічно значимі новації так і залишаються на папері. От тільки городянам всі ці відмовки настогидли донесхочу, й ентузіасти вирішують самі робити, що зможуть. Причому не обов’язково в масштабах природоохоронних організацій чи громадських акцій — достатньо ініціативи однієї людини. Адже недарма мудрі китайці кажуть: «Шлях у тисячу лі починається з першого кроку».
Простий херсонський інженер Роман Міусов саме такий крок і зробив. Йому просто набридло спостерігати, як земляки безтурботно валять у сміттєві баки використані пальчикові батарейки, а кожна з них при розкладанні отруює солями важких металів понад чотириста квадратних метрів ґрунту. Інженер просто домовився з директором проектної організації «Винкосервпроект», де працює. І з його дозволу поставив біля входу до офісу на вулиці Червонофлотській звичайний пластиковий бутлик з-під доочищеної питної води, куди попросив колег скидати розряджені «пальчики».
Але цим не задовольнився — склав короткий, однак дохідливий текст оголошення про те, як небезпечне сміття шкодить довкіллю, розвісивши такі оголошення про його безплатний прийом по сусідніх житлових багатоповерхівках. Інженер навіть взяв у розрахунок наші лінощі, запропонувавши землякам самим назбирати такий самий бутель старих батарейок, і зателефонувати йому на мобільний — він без будь-якої винагороди прийде його забрати і самотужки віднесе на утилізацію. Не заради грошей чи якоїсь іншої вигоди — це і буде скромний внесок херсонця в оздоровлення екології.
Якщо не ми, то хто ж тоді?
— Батарейки потроху зносять — за тиждень у пляшці вже штук із десять різних назбиралося. Звісно, небагато, але колеги вже пообіцяли з дач використані «пальчики» позвозити — у них там теж чимало такого добра лежить. Гадаю, з будинків поруч також щось принесуть, як інформація розійдеться. Коли пляшку наповнять, візьму її і віднесу до прийомного пункту, де такі батарейки для утилізації збирають. Ніякої винагороди за таку роботу я не чекаю — просто роблю те, що має робити кожна екологічна грамотна і совісна людина. Мене особисто дуже вразила інформація про те, що розміри звалищ в Україні вже дорівнюють площі Бельгії. Далі так тривати не може. Ми не маємо права далі плодити смітники, відбираючи землю, чисту воду і повітря у наших дітей та онуків, — розмірковує Роман.
Херсонський інженер чудово розуміє, чому його пляшка так повільно наповнюється. Аби до неї «заглядали» частіше, треба змінити психологію українців. Адже нас привчали до суботників та чистих четвергів, а от до того, щоб навіть у дрібницях дбати про навколишнє середовище кожного дня, так і не привчили. Навіть тим обивателям, котрі живуть поруч, просто ліньки тягти батарейки до місця їх збору — простіше й швидше викинути до сміттєвого бака біля під’їзду, і забути. Тому Роман Міусов вважає: треба або чимскоріше вводити роздільне збирання сміття із заміною штрафів за шкідливу звичку валити ті самі батарейки чи енергозберігаючі лампи в один бак із недоїдками та очистками куди більш «дохідливими» виправними роботами на сортуванні того ж сміття, або вводити матеріальне стимулювання.
Приміром, платити за прийом використаних батарейок за тим самим принципом, як зараз платять за макулатуру та порожню скляну тару. Чи то обмінювати розряджені «пальчики» на нові із відповідною знижкою в ціні. Остаточну схему вже нехай розробляє держава, та визначатися треба швидше, поки всі ми в токсичних відходах не потонули.
Фото автора.
Інженер Роман Міусов із «урожаєм» використаних батарейок.