Експедицію військовими кладовищами Першої світової війни здійснили у серпні громадські пошукові організації «Сумління» та «Футурус ХХІ». Шлях краєзнавців цього разу проліг до так званого Червищанського плацдарму, де в квітні 1917 року російська армія, в лавах якої було багато українців, зазнала жахливих втрат під час наступу австро-угорських та німецьких військ. Тисячі загинули під час газової атаки, потонули в Стоході, потрапили в полон. Лише в селі Тоболи і на його околицях про ті страшні події нагадують вісім кладовищ. На жаль, більшість з них недоглянуті й заросли деревами та чагарниками.
Один з таких некрополів — поблизу села Рудка Червинська Камінь-Каширського району, за сто метрів від шоссе. На думку кандидата історичних наук керівника ГО «Футурус ХХІ» Олександра Петрова, відновлення і благоустрій військових кладовищ у районі колишнього Червищанського плацдарму потрібно почати саме з цього цвинтаря, оскільки він розташований поруч зі жвавою автомагістраллю Луцьк—Любешів і добре проглядається з дороги.
Ще одне військове кладовище експедиція відвідала в селі Кухіцька Воля, що у Зарічнянському районі Рівненської області. Разом з волонтерами скаутської організації «Галицька Русь» пошуковці взяли участь у розчищенні від чагарників і дерев цього кладовища. На жаль, час не зберіг більшість могильних плит, однак обриси старих захоронень — і німецьких, і російських — ще чітко проглядаються.
У роки Першої світової війни в Кухіцькій Волі були розташовані склади російської армії. Спочатку це викликало здивування, оскільки шляхи до цього віддаленого села досить ненадійні. В одному місці навіть довелося відкопувати експедиційний мікроавтобус із сипучих пісків. Та все стало на свої місця, коли подивилися на стару карту і дізналися, що до цього великого поліського села наприкінці ХІХ століття було прокладено вузькоколійку, яку через кілька десятиліть розібрали, щоб прокласти колію до найвіддаленішого на Рівненщині райцентру Заріччя.
Прикро, що події на Донбасі викреслили із списку визначних подій 2014 року столітній ювілей початку Першої світової війни. Для Волині вона була не менш кровопролитна, ніж Друга світова. Досить сказати, що, за оцінками військових істориків, на території теперішньої Волинської області в тій війні з обох сторін загинуло майже 350 тисяч солдатів та офіцерів. Уже давно немає серед нас її учасників. Пам’ять про неї живе лише в спогадах онуків солдатів Першої світової. Тож потрібно зафіксувати і зберегти їх для наступних поколінь. Так само, як і некрополі часів тієї війни.
Волинська область.
Фото автора.
Директор Волинського регіонального музею українського війська та військової техніки Ігор Пасюк (праворуч) і волонтер розчищають старі могильні плити.
