Хоча вітчизняні експерти й уважають самовисування кроком назад, проте сподіваються, що завдяки йому в парламенті нового скликання можуть з’явитися нові політики.
На думку голови Комітету виборців Олександра Черненка, мажоритарні округи можуть стати «ліфтом», який виведе в політику нових осіб. «У партійних списках будуть або ті, кого ми вже знаємо, або ті, хто занесе гроші. А в деяких округах, як ми вже бачимо, балотуються молоді амбіційні самодостатні люди, які часто є лідерами на місцевому рівні», — зазначив він.
Навіть у разі входження у провладну більшість, вважає О. Черненко, такі депутати нерідко голосуватимуть на власний розсуд, незважаючи на вказівки влади.
За словами директора компанії «Berta Communіcatіons» Тараса Березовця, мажоритарна складова викликає інтригу насамперед тому, що велика кількість кандидатів, у тому числі серед діючих депутатів, ніколи не пробували, що таке самовисування.
Гарантувати перемогу якогось конкретного кандидата не зможе навіть застосування адміністративного ресурсу. На думку експертів, під час цих перегонів він не буде вирішальним. Насамперед, через існування великої кількості різних адмінресурсів.
«Як діяти місцевій адміністрації, якщо надходить дві абсолютно різні вказівки від людей, близьких до влади, а висуваються вони за одним округом», — зауважив Т. Березовець. Та й будь-якому адмінресурсу, переконаний він, можна протидіяти: «немає доступу до районних газет — видаємо свою або їдемо безпосередньо до людей і будемо з ними спілкуватися».
Водночас експерт Центру політичного консалтингу Денис Денисенко вважає, що головною технологією під час кампанії стане підкуп виборців, а не адмінресурс, який, за словами експерта, був зламаний ще у 2005 році. Він нагадав, що після перемоги на президентських виборах Віктора Ющенка близько 30 тисяч голів адміністрацій було звільнено (майже 900 осіб отримали умовні строки за зловживання), значна частина з них нині повернулися на свої посади. «Це люди, які пройшли не дуже приємний шлях, тому нині будуть дуже обережні», — переконаний Д. Денисенко.
Загалом, на думку експертів, багато чого залежатиме від того, наскільки для виборця важлива політична чи партійна складова. «На виборах 2002 року ми мали приклади голосування за Комуністичну партію, і в мажоритарному окрузі — за представника великого бізнесу. І тут не було жодного дисонансу», — сказав О. Черненко. Тоді велася ідеологічна боротьба, було бажання показати різницю між кандидатами. Нині ж палітра передвиборчої боротьби — чорно-біла. Є чітко кандидат від об’єднаної опозиції, який каже, що всі погані, без пояснення, чим він кращий. І від влади, який усе, що відбувається в окрузі, ставить у заслугу режиму. На тлі цього існує дуже великий прошарок людей, які і за владу не хочуть голосувати, й опозицію не підтримують. Тож шукатимуть нові обличчя.