Саме вона, «качалка», а коли точніше, то спортивне містечко поблизу Венеціанського моста стало сенсацією для... німецьких спочатку телеглядачів, а потім і читачів багатьох друкованих ЗМІ. Один з телеканалів показав сюжет, знятий у Києві, після чого розповіді про цей наш феномен з незвичайними фотографіями з’явилися у газетах і журналах.
Чужоземний народ дивувався, захоплювався, заздрив: оце насправді масовий спорт, до того ж цілком безплатний! І не вірив, не в останню чергу через іншу інформацію, здебільшого негативну, яка переконувала: Україна — країна, де політичні репресії — мало не норма життя, а сексуальні послуги українські повії надають на кожному кроці. А інші громадяни нічого більше не знають, як отруювати нещасних бродячих псів, байдикувати, потягуючи горілку та пиво з «горла»...
А тут на тобі — таке видовище: водночас кількасот людей — від дошкільнят до панів і панянок, котрим далеко за..., накачують м’язи у величезному спортивному «залі» просто неба. Скажу, що не тільки німці, а й інші чужоземці, потрапляючи сюди, очманіло хапаються за фото- і відеокамери. І справді: де ще побачите стільки 45-річних чоловіків із животами, схожими на дошки для прання, чи жінок поважного віку з поставою гімнасток? А тут є їх!
Здоров’я не купиш. Але його можна одержати цілком безплатно — у цій народній «качалці», як називають спортмайданчик його відвідувачі. А з’явилася вона в Гідропарку майже 40 років тому: прихильники здорового способу життя встановили тут перекладину та пару штанг. Утім, простояли вони недовго: нічийне залізо швидко підхопили бомжі-алкоголіки. Та не на тих натрапили: винахідливість виявив один з ентузіастів — інженер Юрій Васильович Кук, який знайшов як простий, так і геніальний спосіб позбутися таких неприємностей: знявши із залишеного пароплава, який догнивав свого віку неподалік, частину якірного ланцюга, він приварив один його кінець до стояка, а другий — до грифа штанги.
Будували з того, що потрапляло під руку: дошки для лежаків брали із залишених будинків, поворотними блоками в багатьох конструкціях стали старі мотори, боксерські груші виготовили із зношених автомобільних скатів. Робили все самі — носили, зварювали, закопували деталі конструкцій у землю, згодом провели електрику, встановили літній душ. Яким коштом? А шапка по колу: «Хто скільки може!». Таким робом майданчик утримується і донині.
Так з’явилися у Гідропарку фірмові «куківські» штанги і тренажери, котрі неможливо поламати чи розібрати без автогену... Це — своєрідна візитна картка «здорового» Гідропарку, а не того, куди приїжджають хильнути чарчину. Іноземці від такої картини захоплено німіють, а ті, хто обмінює залізо на горілку, сюди й не потикаються. До речі, алкоголь і цигарка на майданчику категорично заборонені, і нікому й на думку не спаде порушувати цей порядок...
Тим часом за кількістю тренажерів з майданчиком не зрівняється навіть фешенебельний фітнес-центр. Та й з іншої причини конкуренція неможлива: з трьох боків містечко оточене змішаним лісом, а з четвертого — Дніпром і його затоками. А комплекс різноманітних тренажерів для всіх груп м’язів допомагає не лише підтримувати тіло в тонусі, а й навіть реабілітуватися після тяжких недуг. Фізичні навантаження «випалюють» цукор, нормалізують обмін речовин, а заняття на свіжому повітрі дають заряд бадьорості та енергії. Якщо після них ви ще й освіжитеся у дніпровській воді (будь-якої пори року!), то відчуття: «А мені літати хочеться!» залишатиметься з вами надовго.
До речі, Юрій Васильович Кук і донині вдосконалює тренажери, що дають здоров’я тисячам киян. Ось кому я встановлювала б пам’ятники за життя — таким людям, як він!
Розібратися з цими тоннами металу і грубуватими на вигляд (але «добрими всередині»!) тренажерами не становитиме жодних проблем, оскільки на майданчику напрочуд приязна атмосфера. «Старожили» — атлети, серед яких чимало призерів різноманітних домашніх і європейських змагань, чи просто досвідчені завсідники завжди допоможуть новачкам: підтримають, навчать, підкажуть, як правильно розвивати тіло і силу волі. А займаються тут будь-якої пори року.
Проблеми? Є. Передовсім їх створюють виродки, які час від часу намагаються вижити звідси спортсменів, прихопивши шматок майданчика під пивнички, шашличні та інші «відпочивальні» точки. Поки що від них удається відбиватися...
Як знайти це дивовижне місце? Спускайтеся з Венеціанського моста праворуч, а почувши звуки залізяччя, заходьте сміливо та беріться до справи!
На знімку: заняття спортом допомагають Анатолію Петровичу підтримувати бадьорість і здоров’я.
Фото Олександра КЛИМЕНКА.
