Гірше від крадійства...

Зрозуміло, що в цей час клопотів у чиновників КМДА повнісінько: прийняти, розмістити, нагодувати-напоїти, та ще й розважити у вільний від футболу час. А чим? Чим зайняти орди фанатів, що тиняються розпеченими літом вулицями?

Та яка ж із цим проблема в Києві, де Дніпро, вважай, у центрі міста, а навкруги — сотні озер та інших водойм! Ось вам річка, ось вам пляж — валяйтеся на пісочку, засмагайте. Але міські начальники вирішили інакше.

«Ми всі посольства попередили, що фани купатися не повинні, — повідомив заступник глави КМДА Анатолій Голубченко у відповідь на запитання про те, скільки пляжів облаштовано до літнього сезону? І пояснив причину: «Це не тому, що пляжі не готові, а тому, що він (уболівальник) вип’є 300 грамів, стрибне й потоне, а потім будуть говорити, що в нас пляжі не готові. А це ж різні речі: п’яний, що потонув, і неготові пляжі».

А що — у Дніпрі температура водички благоволить уже купатися після 300 г? Чесно кажучи, туди сунутися можливо тільки після 500: екологи стверджують, що вода в Дніпрі така забруднена, що купатися в річці небезпечно. З іншого боку, цікаво, як пан Голубченко мав намір утілити це рішення у життя? Скажімо, щодо кількох тисяч шведських фанатів, які квартирують на Трухановому острові з його одним із найпопулярніших пляжів у столиці?

От уже правильно кажуть: простота — гірша від крадійства. Але якщо серйозно, то пан Голубченко добре знав, про що говорив: до літнього сезону в Києві планувалося підготувати 11 пляжів, а санітарні паспорти одержали лише п’ять. Зрозуміло, чому батьки міста намагаються заборонити купатися чужоземцям: не тому, що пляжі не готові, а тому, що пляжі ніхто й не збирався готувати — ні для приїжджих, ні, тим паче, для українців. До речі, міська влада в цьому разі піклується тільки про здоров’я іноземців, а киянам і приїжджим з інших міст України дозволено відпочивати і в антисанітарних умовах? Також цікаво, як начальники відрізнятимуть на пляжі іноземних гостей, що хильнули, від місцевих відпочивальників, які прийшли купатися   напідпитку?

Але я, власне, про інше: про спосіб розв’язання проблеми владою — забороною. Якщо дотримуватися логіки пана Голубченка, то варто було б заборонити вболівальникам ходити київськими тротуарами, їздити в маршрутках, особливо в мікрорайонах, столуватися в точках громадського харчування, де запросто можуть нагодувати рибою вчорашньої свіжості і т. д., і т. п. Та й на стадіон не обов’язково їх пускати, не приведи, Господи, — шию зламають. Або колючим дротом обнести місця, куди іноземцям не було б ходу. А взагалі — дуже комфортно й зовсім безпечно дивитися матчі чемпіонату вдома по телевізору: нема чого тут вештатися й видивлятися. Адже в Києві не все вдалося «замаскувати» полотном із гарненько намальованими будиночками, за яким ховаються розвалюхи-щурятники. І взагалі — навіщо наводити порядок? Адже простіше заборонити...

До речі, з приводу 300 грамів, після яких, на думку пана Голубченка, туристам загрожує утоплення в річці. Після них ще багато що загрожує: у неналежнім місці перейти дорогу, випасти з вікна багатоповерхівки, заблудитися в лісі, захлинутися у ванні... Заборонимо, зачинимо, відгородимо, відключимо?

І наостанок. Навіщо ми їздимо на матчі, змагання, ігри, взагалі подорожуємо світом? Щоб бути учасником якихось подій. Але й не тільки — ми ще прагнемо пізнати й країну: як там живуть люди, які їхні традиції, наскільки вони гостинні. І в них є проблеми, недоліки й особливості, які, до речі, часто і є тією родзинкою, заради якої там хочеться побувати ще. У нас цих недоліків — хоч греблю гати. Але тільки тому, що ми заборонимо іноземцям їх «споглядати», геть нічого не зміниться...