Вітчизняна медицина нині спрямована переважно на боротьбу з розповсюдженими й соціально значимими захворюваннями. Тоді як комплексного підходу до проблеми рідкісних (орфанних) захворювань взагалі не існує. Їх діагностика переважно ускладнена і невчасна. Лікування — через відсутність необхідних ліків і методів лікування — неефективне. Відтак якість життя більшості хворих залишається низькою.

Термін «орфанні хвороби» (рідкісні захворювання, частота яких не перевищує п’яти випадків на 10 тисяч осіб) було введено у 1983 році. За даними Європейського комітету експертів з рідкісних захворювань EUCERD, кількість цих хвороб сягає восьми тисяч. 80 відсотків із них обумовлені генетичними причинами. Дві третини — проявляються в ранньому дитячому віці.

Кількість рідкісних хвороб постійно збільшується — у світі щотижня описують п’ять нових патологічних станів. Це пов’язано і з поліпшенням діагностики, і з погіршенням екології на планеті. Проте скільки людей із рідкісними захворюваннями в Україні, точно не знає ніхто. В Європі при народженні дитині роблять тест на 22 генетичні патології, у нас — лише на дві. Решту лікарям доводиться вгадувати або ж люди просто помирають з іншими діагнозами.

Нині у країнах ЄС, США, Японії, Тайвані, Сінгапурі, Австралії вже діють спеціальні закони, котрі стимулюють науку й фармацевтичні компанії розробляти препарати для лікування таких хвороб. Із 2010 року держави Європи вимагають від країн—учасниць ЄС розпочати планування й розвиток національних програм із рідкісних захворювань.

Протягом останнього десятиріччя певного прогресу в діагностиці та лікуванні спадкових метаболічних захворювань досягнуто і в нашій країні. Проте досі відсутнє законодавче визначення рідкісних захворювань і рідкісних препаратів. У хворих із такими патологіями обмежений доступ до ефективного лікування і комплексної реабілітації. Недостатня кількість висококваліфікованих спеціалістів та відсутня система їхньої професійної підготовки і підвищення кваліфікації. Крім того, відсутнє цільове фінансове забезпечення медичної допомоги хворим з орфанними захворюваннями.

Розв’язати бодай деякі з цих проблем покликаний проект закону «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я щодо забезпечення медичною допомогою осіб з рідкісними (орфанними) захворюваннями». Автори законопроекту Валерій Сушкевич («БЮТ-«Батьківщина») та Володимир Карпук («НУ—НС») пропонують, по-перше, дати визначення терміну «рідкісне (орфанне) захворювання». По-друге, законопроект передбачає надання безплатної медичної допомоги особам, які страждають на такі хвороби і потребують дороговартісних діагностичних або лікувальних засобів. А також за рахунок бюджетних коштів забезпечувати хворих лікарськими засобами, лікувальними сумішами та іншими продуктами харчування на підставі медичних показань тощо.

До написання цього законопроекту, за словами Валерія Сушкевича, його спонукало запитання однієї з мам: чому моя дитина повинна помирати тільки тому, що вона живе в Україні? Про це політик розповів під час обговорення проекту закону в сесійній залі. Документ нині лише внесено до порядку денного. У першому читанні парламент має розглянути його на наступному пленарному тижні (19—22 червня).

Законопроект, що-правда, передбачає істотні витрати з державного бюджету. Адже якщо вчасно не розпізнати хворобу й не почати її лікувати, у 70 відсотках люди стають глибокими інвалідами, а лікування триває пожиттєво. Проте зробити точні розрахунки авторам завадила відсутність статистичних даних про чисельність осіб з рідкісними захворюваннями. Тому найвитратніші положення законопроекту автори пропонують вводити в дію поетапно. Спочатку спрямувати кошти на розробку і запровадження системи виявлення рідкісних хвороб і створення Державного реєстру осіб, які на них страждають. А видатки, пов’язані із забезпеченням хворих засобами діагностики, лікування та профілактики, обраховувати на підставі сформованої на початковому етапі чисельності хворих. Відповідну суму визначати під час формування бюджетів на відповідний рік, виходячи з можливостей видаткових частин.