У голови Апеляційного суду Черкаської області, заслуженого юриста України, володаря Почесної відзнаки Комітету Верховної Ради України з питань правосуддя Віктора Подороги (на знімку) незвичайне хобі. У вільну хвилину він пише гуморески й пісні, упорядковує «шедеври» судової канцелярської епістолярії. Каже, що це допомагає зняти стрес, налаштуватися на філософсько-ліричний лад.
В його робочий кабінет не пройдеш без посвідчення. Та й то — не через один пост охорони.
Поки прямуєш коридорами до Подороги, думаєш: «Еге ж, найголовніший суддя області, мабуть, вельми суворий чоловік!»
А він — доброзичливий, люб’язний, уважний. І неспроста, бо родом із гущі народної, а народ ніколи не втрачав гумору. Ця риса притаманна й Вікторові Подорозі.
Будучи ще головою Городищенського райсуду, Віктор Миколайович видав першу збірку гумористичних віршів «Рай у бур’яні». У тім «бур’яні» — куми, свати, тещі та зяті — наче й знайомі типажі, та автор виставив їх на оглядини свіжо, з усмішкою, влучно і дотепно.
За першою спробою пішли інші. Сьогодні у талановитого гумориста вже вісім книжок.
— Пригадую, що складати слова «стовпчиком» почав з дитинства, — ділиться Віктор Миколайович. — Це, певно, передалося мені з генами, бо гумор у нашій родині цінували завжди. Довгими зимовими вечорами, щоб розважитись і розсмішити одне одного, ми з братом змагалися у віршуванні. Часто приєднувалися батьки. Мама ще й гарно співала, тато — малював. Перші свої «перчинки» я вміщав у шкільній стінгазеті, згодом — у районці.
Минулий рік був для Віктора Подороги-літератора особливо врожайним. У світ вийшло відразу три «сміхозбірки». Перша — «Що не так?» — власні байки, гуморески, проза. Друга — «Підіймемо чари!» (тости) — у співавторстві з викладачем Черкаського національного університету імені Б. Хмельницького Миколою Кальком. Й третя — «Розгублена Феміда» (витяги з протоколів, касаційних скарг, анекдоти про діяльність міліції, суду, адвокатури) — у співдружності з колегою, головою Апеляційного суду Чернівецької області Олексієм Черновським. Гумористичні книжечки черкащанина показували колись Павлові Глазовому. «Це мій стиль,— із задоволенням сказав корифей. — Хай так і далі пише!»
Віктор Миколайович не раз ставав призером і лауреатом не лише численних літературних конкурсів, а й музичних. Його пісня «Козацький рід» у виконанні братів Томіленків, популярного співочого дуету з Корсуня-Шевченківського, виборола Гран-прі на всеукраїнському фестивалі «Пісенний вернісаж». Навіть на міжнародному музичному фестивалі «Куяльник», де у творчому змаганні брали участь композитори та зірки-виконавці з різних країн, дві пісні юриста-черкащанина отримали найвищі нагороди.
За першою освітою він музикант — має диплом музично-хорової студії хорового товариства України по класу баяна. Сімнадцятирічним вже працював за отриманим фахом. А після армії вступив до Харківського юридичного інституту. Де б не працював згодом, не полишав першу юнацьку любов — музику, поетичне слово, малювання. Віктор Миколайович уміє грати на баяні, на гармонії, гітарі, фортепіано — чим і займається інколи на дозвіллі. «Це дуже допомагає досягати душевної рівноваги, спокою, — зауважує. — Сучасний наднапружений ритм життя треба розвантажувати улюбленим заняттям, спілкуванням з природою, з давніми друзями. А ще — мандрувати, знайомитися з пам’ятками історії, культури, архітектури. Я люблю паломницькі подорожі, вони мене наснажують, додають духовних сил, зміцнюють віру».
Нині Віктор Подорога готує диск зі своїми піснями, їх там буде не менше двох десятків. Записують пісні артисти з Корсуня-Шевченківського, Городища, Канева, Черкас.
— Як дасть Господь, то в цьому році побачать світ ще кілька збірочок, — каже Віктор Миколайович. — Це буде лірика, пісенник з нотами. Ну і гумор, без якого ніяк не можна жити.
Аби наші читачі також посміхнулися, пропонуємо дещо з книжок Віктора Подороги.
Черкаська область.
*
(Зі збірки «Розублена Феміда»)
Із вироку: «Намагаючись припинити бійку криками до нападаючих, за 10 метрів до місця бійки, зненацька отримав удар кулаком руки в обличчя».
*
Зі скарги у Верховний Суд матері засудженого: «У сина є кінь, так той також п’яний приплівся до нього і покликав його красти, а тепер сина засудили, а він — на волі».
*
Із протоколу допиту: «Стали звинувачувати мене в Славиному неблагополучному сімейному щасті».
*
Зі скарги (її автор спробував перекласти з російської на українську: «Госстрах — Держпереляк».
*
Із виступу адвоката: «Матеріальні претензії потерпілого були задоволені повністю, при цьому в задоволенні був присутній і я».
*
Із виступу потерпілого: «Вона взяла органи міліції і з ними прийшла до мене».
*
Із показань потерпілого: «С. ударив мене в копчик в області потилиці».
Порада
Кінь захворів в господаря одного:
Не їсть, не п’є і не встає — лежить.
Ветеринара запросили молодого,
Щоб допоміг діагноз встановить.
І той сказав: «Хвороба інфекційна.
Ось ліки на три дні йому дамо.
Якщо не встане, скажу офіційно:
Коня, шановний, ми усипимо».
Свиня почула цю людську розмову,
На третій день прибігла до коня:
— Вставай і йди чи зараз, чи ніколи,
Інакше не побачиш світла дня.
І кінь зіп’явсь на ноги через силу,
З конюшні вийшов, став траву щипать.
— У-р-р-а-а! — господар вигукнув щасливий. —
Свиню заколем, будем святкувать!
Із цього робим висновки сумні:
Не лізь з порадами, бо буде, як свині!
*
Незаймана
— Чому, синочку, ти сумний? —
Питає мати сина.
— Матусю, трапилась мені
Незаймана дружина.
— Ну, це ж прекрасно, в даний час
Таких дівчат бракує.
— Так вийшла ж заміж другий раз,
Ось це мене й хвилює.
