Достеменно нікому не відомо, скільки дітей потерпають від сексуального насильства у власних родинах. Про трагедію 6-річної киянки, яку розбещував батько, ми могли б і не дізнатися. Коли мама дівчинки запідозрила недобре і звернулася до міліції, там їй не повірили. Допомогу родині надали тільки у Міжнародному жіночому правозахисному центрі «Ла Страда». Нині постраждала дитина проходить психологічну реабілітацію, але зловмисник залишається непокараним.

Це лише одна з десятків історій, які я почула від співробітників центру.

— З початку року зафіксовано 177 фактів вчинення злочину проти дітей на сексуальному ґрунті, — повідомила заступник начальника управління кримінальної міліції у справах дітей МВС Уляна Котлярова. — Серед них — двадцять одне зґвалтування та сто п’ять фактів розбещення неповнолітніх.

Але говорити про реальні масштаби проблеми не наважується ніхто. Більше того, такі таємниці рідко виходять за межі родинної кухні.

— Батьки часто намагаються приховати проблему і не оприлюднюють факти насильства над дитиною заради збереження сім’ї, — каже президент Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда-Україна» Катерина Левченко. — Жертви зазвичай налякані й принижені, вони замовчують те, що з ними сталося, — і це найстрашніше.

Та й на допомогу міліції громадяни не дуже розраховують, і мають на те всі підстави. Наше законодавство дуже толерантне до сексуальних насильників, тому й захистити їхніх жертв складно. За наругу над неповнолітніми їм загрожує від 5 до 8 років ув’язнення.

— Проте кожен слідчий трактує «сексуальне розбещення» по-своєму, — пояснює уповноважений Президента України з прав дитини Юрій Павленко. — Зазвичай, якщо справа стосується не власне зґвалтування, шансів на належну увагу правоохоронців майже немає. Не вистачає і спеціалістів, які могли б надавати фахову допомогу, психологи не підготовлені до опитування дитини і лише зайвий раз травмують її психіку.

— Органи внутрішніх справ працюють над тим, аби організувати достатню кількість спеціальних «зелених кімнат», де фахівці розпитуватимуть дитину і надаватимуть їй необхідну психологічну допомогу, — каже Уляна Котлярова. — Такі кімнати вже з’явилися, хоч і не в достатній кількості. Вони обладнані аудіо- і відеотехнікою, в майбутньому ми хочемо використовувати ці записи, щоб не викликати маленьких жертв на повторні допити і свідчення під час судових засідань та інших процедур. Поки що законодавство цього не дозволяє.

За міжнародними нормами дітьми вважаються особи до 18 років. У нас до 15-річних підлітків ставляться як до дорослих. Але насправді це найуразливіша категорія підлітків, які найчастіше стають жертвами педофілів.

Лякає те, що вироку у справі про розбещення можна і не дочекатись. Ще одна жахлива історія сталася із п’ятирічною дівчинкою, чия мама часто бувала у відрядженнях. Вітчим користувався її відсутністю більш ніж нахабно. Проте від листопада минулого року й досі фінальне рішення у справі переноситься від слухання до слухання, і все йде до того, що злочинець залишиться непокараним.

Шанси довести до суду справу про правопорушення проти старших дітей майже нульові. Зокрема, якщо жертвам від 16 до 18 років, вони розглядаються законодавством не як потерпілі, а як правопорушники, тому частіше приховують факти наруги над собою.

І повії можуть бути жертвами насилля. Малолітніх часто залучають до злочинного бізнесу. Допомагають їм у цьому посередники — сутенери, агентства, самі секс-туристи щедрими обіцянками і, що найжахливіше, власні батьки. Їх послугами користуються й іноземні туристи, яких у період проведення чемпіонату з футболу побільшає. Недарма Юрій Павленко порадив усім батькам за змогою вивезти своїх малюків у табори чи санаторії на час проведення Євро. Ще наголосив, що треба ретельніше контролювати, з ким спілкується ваша дитина в Інтернеті, адже ви ніколи не знаєте, хто сидить по той бік екрана.

Колаж Олексія КУСТОВСЬКОГО.