Нерадісні люди живуть у будинках 7 і 9 по вулиці Радісній в Одесі. А чому їм, власне кажучи, радіти, якщо живуть вони в гуртожитку.

Прийде, мабуть, час, і такі рудименти минулого життя, як гуртожитки, зникнуть. Але сьогодні вони є, і це місце, де людей принижують, обманюють, де над ними знущаються. І це не заради дотепного слівця сказано.

Минула зима в Одесі була незвично морозна і стала серйозним випробуванням для комунальників і мешканців гуртожитків. Опалювальний сезон завершився, і людям стало спекотно від отриманих рахунків за опалення. Рахунки ці — не позахмарні, вони — астрономічні, логіці та математиці не піддаються. Дільниця №3 комунального підприємства «Жилкомунсервіс «Черьомушки» внесла в них тариф вартості тепла за квадратний метр. Він становить 13,17 гривні. Для порівняння: у більшості одеських будинків цей тариф минулої зими становив 7 гривень.

Пояснення своїй самоправності комунальники дали більш ніж просте й чисто одеське: нехай мешканці гуртожитку платять за опалення коридорів, сходових кліток та під’їздів. І додали до кожного рахунку оплату тепла від 5 до 10 «зайвих» квадратних метрів. Саме вони і потягнули на сотні гривень для кожного мешканця гуртожитку.

У будинку під одним дахом проживають 150 родин. На них припадає лише два (!) душі. Ніякими графіками і чергами на користування найпростішим благом цивілізації ситуацію не виправиш. Та й температура води нинішньої зими і тепер ніяк не можна назвати такою, що відповідає нормативним вимогам, — ледве тепленька водичка, на думку комунальників, насправді — вогненний окріп.

Не повертається язик сказати, що мешканці цих гуртожитків одержують якісні житлово-комунальні послуги. Їх або немає зовсім, або замість них — імітація турботи про людей. Взяти, приміром, оплату спожитої електроенергії. У березні відповідно до виставленого енергетиками рахунку будинок №7 по вулиці Радісній спожив 78 тисяч кіловат-годин електроенергії, тобто на одну кімнату припадає по 500 кіловатів. Показник фантастичний! Це скільки ж електроприладів в одній кімнаті має день і ніч працювати, щоб набігла така цифра. Спробували розібратися з показниками єдиного на весь гуртожиток електролічильника. Не вдалося, тому що обслуговуючий персонал захищав його як коштовну реліквію.

У гуртожитку відсутній газ, і його мешканці користуються електроенергією для підігріву води. Чому будинок, розташований у престижному районі Одеси, досі не газифіковано?

Ці та багато інших запитань люди адресували керівникам житлово-комунальної організації, яка обслуговує будинок. Чиновники вислухали їх і замість відповіді розповіли анекдот далеко не першої свіжості й зовсім не дотепний.

Чому людям не дозволяють встановити у кімнатах індивідуальні електролічильники? Комунальники більш ніж оригінально відповіли на це запитання: гуртожиток має коридорну систему, і тому немає можливості встановити індивідуальні прилади обліку спожитої електроенергії.

Із цим гуртожитком відбуваються просто дивні речі, які свідчать про хамство та байдужість чиновників, яким наплювати на людей. Мешканці першого поверху нині мають невизначений правовий статус — так вважають у ЖКС «Черьомушки». Вони чи то приватизували свої кімнати, чи то ні — це невідомо нікому. Відповідно люди не платять за надані житлово-комунальні послуги — тепло, водовідведення, електроенергію. «Кому, куди, за якими документами платити?» — запитують вони в ЖКС. Там відмахуються: не морочте, мовляв, голову. А нишком комунальники оплату житлокомпослуг мешканців першого поверху переклали на мешканців інших поверхів. Оце, справді, анекдот: живеш на другому поверсі — будь ласка плати за сусіда.

У ЖКС «Черьомушки» гуртожитку на Радісній, як то кажуть, в упор не бачать. Доводиться людям самим витягати себе з житлово-комунальної трясовини — найняли прибиральницю, якій платять по 35 гривень на місяць з кімнати. Люди самі міняють каналізацію, лагодять електропроводку, крани і душові кімнати, промивають батареї.

«Комунальна чума» обрушилася на ці гуртожитки нещодавно. До передачі будинку в комунальну власність (це було зроблено для того, щоб люди змогли відповідно до законодавства приватизувати свої кімнати) власники гуртожитку потроху розв’язували проблеми людей. Але «юридичної чистоти» передачі гуртожитку в міську комунальну власність досягти не вдалося. В результаті почалася чехарда на кшталт «у семи няньок дитя без ока». Фірма—орендар гуртожитку взяла на себе функції прописки та видачі ордерів на житлоплощу. Скільки сьогодні таких ордерів видано, не знає ніхто.

Ця фірма просто обібрала людей, виманивши у них за міфічні ордери кругленькі суми. Сьогодні вона зникла: чи то ліквідувалася, чи то закрита за рішенням суду. А люди залишилися сам на сам зі своїми бідами та проблемами. І самі розумієте, що настрій у них далеко не радісний.

Розуміння жителі гуртожитку по вулиці Радісній знайшли не в міської влади, не в чиновників ЖКХ, а в народного депутата України Сергія Гриневецького. Він звернувся до Прем’єр-міністра України Миколи Азарова з депутатським запитом такого змісту:

«До мене, як до народного депутата, продовжують звертатися мешканці відомчих житлових будинків і гуртожитків із проханнями про сприяння в передачі зазначених категорій житла в загальну власність територіальних громад. Жителі таких будинків часто бідують від того, що підприємства й організації — власники житла — не в змозі утримувати його в належному стані, а права самих мешканців такого житла досить невизначені. Громадяни справедливо вважають, що це дискримінує їхнє право на житло, передбачене статтею 47 Конституції України.

Незважаючи на те, що за роки існування України як суверенної держави приймалося чимало нормативних актів, які стосуються передачі державного (відомчого) житлового фонду й гуртожитків у комунальну власність, питання до сьогодні залишається значною мірою невирішеним.

Тільки в Одесі в комунальну власність не передано понад 700 житлових будинків й кілька десятків гуртожитків.

Сьогодні в Україні порушуються конституційні права на житло десятків тисяч сімей. Тобто проблема має загальнонаціональний масштаб і створює неабияке соціальне напруження.

У зв’язку з вищезазначеним, керуючись статтею 86 Конституції України, прошу терміново розглянути на урядовому рівні питання про прискорення передачі відомчих житлових будинків та гуртожитків у загальну власність відповідних територіальних громад.

Народний депутат Сергій Гриневецький».

Люди вірять народному депутату і знають, що найближчим часом їхню проблему буде розв’язано.