Часті перевірки можуть завадити створенню зони вільної торгівлі з Євросоюзом

Аналіз процесів становлення підприємств різних форм власності в Україні доводить, що є ціла низка негативних чинників, які перешкоджають розвитку цих підприємств незалежно від організаційно-правових форм господарської діяльності. Фахівці поділяють зазначені чинники на фінансово-економічні, організаційні та соціально-психологічні. Розглянемо їх докладніше.

Численні перевірки нині нерідко просто гальмують господарську діяльність. Кількість органів контролю в Україні досі залишається надмірною. Невиправдано часті перевірки, які до того ж здебільшого проводять за анонімними та необґрунтованими заявами і повідомленнями, забирають надто багато робочого часу керівників як відповідних державних органів, так і підприємств та їх персоналу. Крім того, кожен контрольний орган має повноваження не лише на проведення перевірки, а й на застосування певних санкцій примусово-карального характеру. Усе це змушує керівників підприємств чималу частину робочого часу витрачати на спілкування із представниками таких органів.

Звернення підприємців по правовий захист свідчать ще й про те, що таке «спілкування» не завжди відбувається «на рівних». Почастішали випадки, коли чиновник, не маючи жодних підстав для тиску, вважає, що він є повноправним господарем ситуації тільки тому, що прийшов перевіряти. Тому, як свідчать ті самі соціологічні опитування, в дев’яти випадках із десяти перевірка підприємства виливається у психологічний конфлікт його керівництва і контролерів.

Не менш серйозною проблемою є й та обставина, що несумлінний та нечесний, а часто й недостатньо кваліфікований чиновник, виступаючи в ролі принципового перевіряльника, дуже часто свідомо провокує посадових осіб підприємств на дачу хабара, підживлюючи в такий спосіб корупцію в тому чи іншому контролюючому органі.

Окремо слід сказати про перевірки, що їх проводять органи державної податкової служби та наші правоохоронні структури.

 

 

Із часу прийняття Податкового кодексу України спостерігається тенденція до зростання порушень в адмініструванні податків. Податковий кодекс сьогодні є надзвичайно ємним та складним документом, що потребує значної кількості часу для вивчення його норм бухгалтерами. Стрімке впровадження норм кодексу не дає змоги суб’єктам господарювання безпомилково перейти на нову систему адміністрування та документацію з оподаткування. Це, в свою чергу, об’єктивно призводить до плутанини, численних помилок та прорахунків у бухгалтерському обліку та податковій звітності з їхнього боку. Водночас це створює цілком обґрунтовані підстави для призначення нових перевірок і, як наслідок — виявлення порушень податковими органами. І не поодинокі випадки, коли сумним фіналом податкового тиску стає вилучення оригіналів документів, комп’ютерів, накладення арешту на майно, рахунки підприємства в банках, а то й повне припинення його діяльності.

Так, в умовах, коли кожен п’ятий злочин в Україні пов’язаний з економікою, важко переоцінити роль податкової міліції та інших правоохоронних органів у виявленні та розкритті порушень законодавства у сфері господарської діяльності.

З великою повагою ставлячись до діяльності наших правоохоронців щодо попередження, виявлення та розкриття злочинів в економічній сфері, однак, зазначу, що проблема перевірок, які проводять компетентні органи у сфері господарської діяльності була і залишається однією з найгостріших і найболючіших у нашому суспільстві. Одна з головних причин цієї проблеми — велика кількість нормативних актів, які визначають порядок та періодичність перевірок і нерідко суперечать один одному.

З другого боку, абсолютна більшість опитаних мною представників адвокатських об’єднань та підприємців стверджують, що з початку цього року в Україні дедалі частіше стало відбуватися раптових перевірок правоохоронними органами (податковою міліцією, підрозділами УБЕЗ, УБОЗ та іншими) на підприємствах, в установах і організаціях, які є основними платниками податків. І питання, чим зумовлені такі перевірки, в багатьох випадках залишається відкритим. І далеко непоодинокими є випадки, коли під час проведення різноманітних і виснажливих перевірочних процедур грубо порушують норми законів України «Про оперативно-розшукову діяльність» та «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю». Найбільш розповсюдженими і характерними порушеннями є: недостатність та сумнівний характер інформації, на підставі якої призначається перевірка фінансово-господарської діяльності; вихід за межі предмету та питань перевірки, визначених відповідним планом (завданням); дублювання перевірок з одного й того ж питання різними правоохоронними органами; вихід посадових осіб цих органів за межі наданих повноважень; гонитва за кількістю недоліків усупереч реальному стану справ; порушення встановленого порядку витребування та зберігання оригіналів документів, комп’ютерів та оргтехніки. Крім того, досвідчені і «занадто прискіпливі» перевіряльники вміло користуються штучно створеними стресовими ситуаціями, коли людина втрачає витримку і самоконтроль, невдало і невпевнено відповідає на поставлені з неоднозначним тлумаченням запитання, а потім підписує документи двозначного змісту. Зрозуміло, що, перебуваючи в такому стані, особа несвідомо надає відомості, які потім можуть бути використані проти неї, і гарантує довгий перелік недоліків в акті за результатами такої перевірки.

Часті перевірки державних підприємств та бізнес-компаній, що працюють в реальному секторі економіки, можуть завадити створенню зони вільної торгівлі між Україною та Євросоюзом. Такий висновок міститься в дослідженні про бізнес-клімат в Україні, яке провела Міжнародна фінансова корпорація. На думку фінансових аналітиків, це знижує конкурентоспроможність українських товарів на світовому ринку, зменшує обсяги іноземних інвестицій та заважає Україні інтегруватися в міжнародні торговельні організації на вигідних для неї умовах.

А нашим економістам доводиться констатувати, що вітчизняні підприємства, які працюють в реальному секторі економіки, не стали одним із важливих інструментів усунення диспропорцій на окремих товарних ринках, створення нових робочих місць і скорочення безробіття, активізації інноваційних процесів, розвитку конкуренції, швидкого насичення ринку товарами й послугами. Саме ці підприємства — тенденційно-інноваційні, гнучкі та ефективні, з огляду на витратність, — за підтримки держави й за стимулюючих умов, особливо на регіональному рівні, спроможні належно розв’язати названі проблеми. Це сприятиме раціональному використанню їхнього ресурсного та інтелектуального потенціалу, посиленню мотивації трудової діяльності, поступовому піднесенню рівня добробуту населення, впливатиме на досягнення рівноправного партнерства у світовому економічному співробітництві, соціальної злагоди, утвердження якої так необхідне нині нашому суспільству.

Отже, без жодного сумніву, наявна система перевірок у сфері господарської діяльності перешкоджає економічному розвитку країни і потребує впорядкування законодавцем.

 

 

Із цією метою мною, як суб’єктом права законодавчої ініціативи, було розроблено і подано на розгляд Верховної Ради України законопроекти «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо впорядкування проведення перевірок» (реєстр. №10461 від 14.05.2012 р.), «Про внесення змін до Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (щодо впорядкування перевірок суб’єктів господарювання)» (реєстр. №10462 від 14.05.2012 р.), а також «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення неправомірного втручання в господарську діяльність суб’єктів підприємницької діяльності при здійсненні оперативно-розшукової діяльності та заходів боротьби з організованою злочинністю» (реєстр. №10542 від 31.05.2012 р.).

Що стосується першого із зазначених законо-проектів, то в ньому запропоновано внесення до Податкового кодексу України змін, які передбачають, що платники податків — виробники промислової та сільськогосподарської продукції, які протягом останніх п’яти років не скорочують обсяги виробництва основної продукції та робочі місця, збільшують суми сплачуваних ними податків та зборів, своєчасно проводять розрахунки з державним та місцевими бюджетами, включаються до плану-графіка проведення перевірок не частіше, ніж раз на п’ять календарних років.

Крім того, запроваджується заборона на проведення будь-яких перевірок державними податковими органами на підставі анонімних заяв, скарг та інших звернень, а також іншої необґрунтованої інформації. Встановлюється, що документальні позапланові перевірки можуть проводитися в разі отримання не будь-якої, а лише обґрунтованої інформації щодо ухилення від оподаткування виплаченої заробітної плати та в інших випадках.

Другий із поданих мною законопроектів передбачає посилення ролі Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» в регулюванні правовідносин. Для цього запропоновано обмеження кола сфер, на котрі дія цього закону не поширюється. У новій запропонованій редакції частини 2 статті 2 цього Закону, якою врегульовується це питання, пропонується залишити лише ті сфери, щодо яких діє спеціальне законодавство про порядок здійснення державного нагляду (контролю).

Аналогічно запропонованим змінам до Податкового кодексу запроваджується заборона на проведення перевірок та відволікання від підприємницької діяльності суб’єктів господарювання за анонімними, а також іншими необґрунтованими заявами, невідворотність відповідальності осіб за подання таких заяв.

Крім того, встановлюється, що державний нагляд (контроль) може здійснюватись лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом. При цьому не допускається дублювання заходів державного нагляду (контролю) різними його органами з одного й того ж питання щодо суб’єкта підприємницької діяльності. Передбачається, що планові заходи мають здійснюватись органами державного нагляду (контролю) лише комплексно і на підставі їх спільного рішення. Не допускається проведення протягом одного року більш як одного заходу державного нагляду (контролю) щодо одного суб’єкта господарювання.

Встановлюється неприпустимість проведення частіше, ніж раз на п’ять років, планових та поза-планових перевірок суб’єктів господарювання, які є виробниками промислової та сільськогосподарської продукції і протягом останніх п’яти років не скорочують обсяги виробництва основної продукції та робочі місця, збільшують суми сплачуваних ними податків та зборів, вчасно проводять розрахунки з державним та місцевими бюджетами.

У зв’язку з цим посилюється відповідальність органів державного нагляду (контролю) та їх посадових осіб за шкоду та інші збитки, заподіяні суб’єкту господарювання внаслідок порушення вимог законодавства, перешкоджання його діяльності, зокрема, шляхом вилучення оригіналів документів, комп’ютерів, необґрунтованого накладення арешту на майно, рахунки в банках чи в інший спосіб під час проведення перевірки.

Чітко визначається, що заходи державного нагляду (контролю) щодо суб’єктів господарювання можуть здійснюватись лише у межах предмета та питань, прямо визначених посвідченням (направленням) на проведення такого заходу.

Під час проведення заходів державного нагляду (контролю) не допускається вилучення в суб’єктів господарювання не лише оригіналів їх фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, а й комп’ютерів та оргтехніки, за винятком випадків, передбачених кримінально-процесуальним законом.

Встановлюється, що зупинення або обмеження виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається лише у виняткових випадках і за вмотивованим письмовим рішенням керівника органу державного нагляду (контролю) чи його заступника, якщо така діяльність спричиняє загрозу життю та здоров’ю людей, навколишньому природному середовищу, виникнення техногенних ситуацій або пожеж, а також якщо така діяльність здійснюється за відсутності дозволу на її проведення за умов наявності такого дозволу, передбаченого законодавством.

Визначається, що в інших випадках зупинення чи обмеження діяльності суб’єктів господарювання можливе лише в судовому порядку за зверненням органу державного нагляду (контролю).

На моє переконання, важливе значення матиме й запровадження норми, згідно з якою, якщо за результатами здійснення планового або позапланового заходу не виявлено порушень вимог законодавства, посадовою особою органу державного нагляду (контролю) складається не акт, а довідка, один примірник якої вручається суб’єкту господарювання або уповноваженій ним особі, а другий — зберігається в органі державного нагляду (контролю). Отже, основні положення цього закону повніше узгоджуються з вимогами чинного Податкового кодексу.

Пропонуються також деякі редакційні уточнення до закону з метою забезпечення однозначного розуміння та однакового застосування його положень.

Що стосується третього з поданих мною законопроектів, то він передбачає внесення змін до законів України «Про оперативно-розшукову діяльність» та «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю».

Зокрема, в Законі України «Про оперативно-розшукову діяльність» уточнюються підстави для проведення оперативно-розшукової діяльності. Передбачається можливість її проведення лише за оформленими в установленому порядку заявами та повідомленнями за наявності передбачених законом підстав. Таке доповнення має сприяти обмеженню можливостей для вчинення протиправних дій. Крім того, за цих обставин створюються ширші можливості для оскарження в судовому або адміністративному порядку таких дій. Визначається, що приймати рішення про проведення оперативно-розшукової діяльності забороняється не тільки за відсутності підстав, передбачених чинною статтею 6 закону, а й за анонімними заявами та повідомленнями, без зазначення конкретних фактів правопорушень, а також у разі неподання документів, що їх підтверджують.

Передбачається, що особи, які подали до органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, завідомо не-правдиве повідомлення про вчинення злочину, несуть відповідальність відповідно до закону.

Встановлюється заборона на вилучення не лише оригіналів фінансово-господарських документів, а також і комп’ютерів та інших носіїв інформації.

Щодо передбаченого чинним законом права оперативних підрозділів для виконання завдань оперативно-розшукової діяльності знімати інформацію з каналів зв’язку уточнюється, що таке знімання інформації має здійснюватися лише в установленому законом порядку.

Запроваджується відповідальність органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, та їх посадових осіб за шкоду та інші збитки, заподіяні суб’єкту господарювання внаслідок порушення вимог законодавства, перешкоджання його діяльності в разі неправомірного здійснення оперативно-розшукової діяльності.

У Законі України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» запропоновано зміни, які, зокрема, передбачають, що керівники спеціальних підрозділів із боротьби з організованою злочинністю органів внутрішніх справ і Служби безпеки України можуть отримувати від банків, а також кредитних, митних, фінансових та інших установ, підприємств, організацій (незалежно від форм власності) інформацію і документи про операції, рахунки, вклади, внутрішні та зовнішні економічні угоди фізичних і юридичних осіб не просто за письмовою, а ще й за вмотивованою письмовою вимогою.

Як і до попереднього закону, вноситься зміна, яка передбачає заборону вилучення під час здійснення заходів боротьби з організованою злочинністю не лише фінансово-господарських документів, а й комп’ютерів та інших носіїв інформації.

У розширення передбаченого чинним законом права фізичних та юридичних осіб оскаржувати в порядку, встановленому законодавством України, до суду дії співробітників спеціальних підрозділів із боротьби з організованою злочинністю та інших відповідних органів, додатково встановлюється відповідальність органів, що здійснюють заходи боротьби з організованою злочинністю, та їх посадових осіб за шкоду та інші збитки, заподіяні суб’єкту господарювання внаслідок порушення вимог законодавства, перешкоджання його діяльності в разі неправомірного здійсненні таких заходів.

Переконаний, що запропоновані мною ініціативи та підходи до розв’язання проблеми знайдуть підтримку наших підприємців, громадськості, урядовців і депутатського корпусу. Адже прийняття відповідних законопроектів сприятиме зростанню в Україні обсягів продукції, яку виробляють підприємства всіх форм власності, створенню сприятливого інвестиційного клімату та умов для розвитку насамперед малого та середнього бізнесу, зниженню рівня корупції в органах державної влади, створенню нових робочих місць на підприємствах усіх форм власності.