Багато хто з учених та екологів Криму вважає, що катастрофічна ситуація, пов’язана з різким скороченням пляжних зон та іншими не менш пагубними для курорту природними явищами, прямо залежить від безконтрольної розробки піщаних родовищ.
У великих містах Криму спостерігається справжня будівельна лихоманка. Пісок потрібен всюди й у великій кількості. Ми спробували з’ясувати, скільки запасів дорогоцінного будівельного матеріалу ще має Крим, чи дійсно в результаті видобутку піску завдається величезна шкода навколишньому природному середовищу Кримського півострова і що робить кримська влада, щоб уникнути неприємних наслідків такої комерційної діяльності.
Пісок Криму — тільки на внутрішній ринок
Корисні копалини за значенням діляться на дві категорії: місцевого й загальнодержавного. У Криму всі родовища піску, як зазначив провідний геолог Геологогідрогеологічного відділу казенного підприємства «Південний еколого-геологічний центр» Олександр Хлебніков (на знімку), місцевого значення. На суші піски поганої якості й не придатні для виробництва бетону. Вони дрібні, з великим вмістом глинистих часток, тому не можуть бути використані для монолітного домобудівництва, бетонних конструкцій. Застосування їх дуже обмежене, споживачі — тільки місцеві індивідуальні забудовники. Нині у межах внутрішніх територій Криму експлуатують тільки Ленінське родовище, запаси якого не перевищують одного мільйона кубометрів піску. Інші чотири родовища (у районі сіл Мазанка, Кримська Роза, Зуя, Вишневе) лише готують до експлуатації.«За результатами нашої розвідки, проведеної 2009 року, видно, що запаси піску в кожному з перелічених родовищ теж не перевищують мільйон кубометрів», — каже Хлебніков.
Тобто, використовуючи тільки утворений у надрах півострова пісок, неможливо вести великомасштабне будівництво, яке сьогодні на повний хід іде у всіх великих містах Криму. Де ж будівельники беруть цей важливий будівельний матеріал? Річкового піску, який за своїми властивостями краще підходить для виготовлення бетонних конструкцій, за словами начальника відділу оперативного реагування Республіканського комітету АРК з охорони навколишнього природного середовища Сергія Волошина, в Криму немає. Залишаються тільки невелике Сасицьке родовище з піщано-гравійними покладами на озері Сасик-Сиваш і більш цінне — на озері Донузлав, піски якого придатні для виробництва бетону й застосовуються практично у всіх видах будівництва. Але видобуток тут невеликий. За словами Олександра Хлебнікова, — трохи більше трьохсот кубометрів на рік. У районі Бакальської коси родовище тільки розробляють. Біля Севастополя, в районі мису Фіолент, з грудня минулого року господарює ТОВ «Суєста», яке отримало ліцензію. Ця фірма здійснює підготовку родовища до промислового освоєння.
«Кримський пісок переважно використовують тільки місцеві будівельні компанії. На експорт він не йде, бо його запаси невеликі», — зазначає провідний геолог «Південного еколого-геологічного центру».
В обхід закону чи закон в обхід?
Завозити річковий пісок з материка кримським будівельним компаніям дорого, набагато дешевше використовувати свій, нехай і менш придатний для будівництва. І, як видно, незважаючи на невелику кількість запасів, компанії—розроблювачі родовищ готові вигрібати пісок до «денця» у гонитві за власними комерційними інтересами.
«Наші активісти-екологи зазначають, що є якісь таємничі фірми, які привозять пісок на баржах в Комишову, Козачу бухти. Де вони його беруть, незрозуміло, — розповідає президент Кримської академії наук, голова асоціації «Екологія та світ» Віктор Тарасенко. — Є підозри, що вони піратським способом викачують із дна моря тисячі тонн піску і зникають у невідомому напрямку. Так відбувається в акваторіях Алушти, Гурзуфа, Ялти. Це справжній злочин. У результаті мільйони, які зароблять ці фірми, обернуться мільярдними збитками для держави. Це ми — законослухняні люди, а є закони бізнесу. І деякі «бізнесмени» роблять те, що категорично не дозволено робити».
Ми звернулися до заступника начальника Державної Азово-Чорноморської інспекції Миколи Масенка, щоб він, як представник органу, який контролює будь-яку діяльність у береговій зоні моря, підтвердив чи спростував поки ще недостовірну інформацію екологів.
«У Законі України «Про основні принципи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» записано, що будь-яка перевірка, що здійснюється контролюючим органом, може проводитися тільки в плановому порядку, при цьому треба за десять днів повідомити про наші наміри тих, кого збираємося перевіряти. Якщо з’явилася потреба поза планом перевірити якийсь об’єкт, то тут є величезна кількість обмежень, наприклад, треба в Києві у вищого керівництва отримувати дозвіл на позапланову перевірку. Тобто моментально відреагувати на правопорушення і затримати порушника практично неможливо. Доки ми прийдемо, вже все приберуть», — скаржиться Микола Масенко.
Однак, за його словами, корабель із незаконним вантажем далеко піти не зможе.
«Переміщення судна з одного порту в другий і його зупинки по ходу руху суворо фіксуються прикордонною службою, начальниками портів, усе зазначається в судновому журналі. Якщо раптом з’ясується, що судно зупинялося і щось вилучало з моря, не маючи на те відповідного дозволу, воно може бути заарештоване із сумними для капітана й власника судна наслідками. Тому ніхто так не ризикує», — зазначає Масенко.
Але заступник начальника Азово-Чорноморської інспекції зізнається, що випадки порушень були і «грішили» цим фірми, які мають ліцензії на видобуток піску.
«Була компанія ТОВ «Київгідроінвест», яка певний час добувала пісок у районі Великої Ялти. Однак працювала, не дотримуючись низки ліцензійних умов. За розпорядженням Державного комітету з геології та використання надр 9 квітня 2012 року діяльність ТОВ «Київгідроінвест» була припинена», — зазначає Масенко.
Можливо, екологи стали свідками порушень саме з боку фірми-ліцензіата, яка вже цього року близько двох місяців видобувала пісок у районі Ялти.
До речі, ця фірма оскандалилася ще кілька років тому, а разом з нею й кримські держчиновники, які не могли пояснити, як фірма отримала дозвіл на видобуток піску уздовж південного узбережжя завдовжки 20 км (загальна площа смуги родовища, за даними «Південного еколого-геологічного центру», 645 га!).
Ставка на Донузлав
Але ще на початку сімдесятих років величезна кількість зсувів на Південному березі Криму, які дали про себе знати з початком викачування піску з морського шельфу, вказали на реальну загрозу для курортного регіону. І 1975 року Рада міністрів Української РСР ухвалила постанову про заборону видобутку піску на ПБК, що завдавало величезної шкоди пляжам і сприяло активізації зсувних процесів на південному узбережжі.
Сьогодні провідний геолог «Південного еколого-геологічного центру» констатує, що загроза зсувів є: «Якщо основу у вигляді піску забрати, активізуються зсувні процеси, і зупинити їх буде неможливо».
Те саме зазначає експерт Інституту біології південних морів ім. Ковалевського (Севастополь) Олена Колеснікова відносно донних пісків у районі мису Фіолент: «Прибережний ґрунт зрушиться, почнуться зсуви. Крім того, при видобутку піску порушується вся екологічна система, в окремих місцях почнеться замулювання, оскільки не відбуватиметься очищення».
Проте, як ми вже зазначали, підприємству «Суєста» дали дозвіл на розробку родовища в районі Фіолента. «І подивіться, хто його підписав: Міністерство екології України, Азово-Чорноморська інспекція та інші держструктури, покликані захищати інтереси держави», — демонструє дозвільний документ Олександр Хлебніков.
То що ж робити за того будівельного буму, який сьогодні переживають всі великі міста Криму? На думку Хлебнікова, розробляти родовище можна за дуже суворого дотримання умов, зазначених у ліцензії, як це роблять, наприклад, підприємства на Донузлаві.
«Біля Донузлавського родовища спеціально залишили охоронні цілини уздовж берега, які перешкоджають його розмиванню. Усе враховано, вивчено. Якщо комусь спаде на думку брати пісок біля берега, то це вважатимуть кримінальним злочином», — зазначає Хлебніков.
Однак, на його думку, у курортному регіоні треба постійно проводити науковий моніторинг певних природних процесів, зокрема переміщення пляжних відкладень.
«Багато хто думає, що євпаторійські пляжі скоротилися у розмірах, тому що йде видобуток піску на Донузлаві. Це не так. На озері немає нових відкладень. Якби ми стежили й знали, куди пісок переміщається, то, можливо, могли б зупинити процес розмиву пляжів», — каже геолог.
Однак на цей пріоритетний напрям робіт уже протягом двадцяти років грошей не виділяють. «З 1992 року роботи закрито», — констатує науковець.
Хлебніков вважає, що сьогодні ставку треба робити саме на Донузлавське родовище, тому що інших ділянок з видобутку піску, з мінімально негативним впливом на природу, в Криму немає.
До того ж всім зрозуміло, що промислові підприємства не зможуть працювати без сировини. А комерсанти навряд чи, поки в Криму є запаси піску, завозитимуть його з інших регіонів.
Крим.
На знімку: піщаний пересип, який відокремлює Донузлав від моря, розрито.
Фото автора.
