У картинній галереї тривав захист дипломних робіт випускників університету за фахом «Реставрація творів мистецтва». До зали зайшов чоловік й одразу почав ставити питання дипломникам. Вони й так хвилюються, а тут ще цей чоловік з вулиці! А несподіваним екзаменатором був відомий у Кам’янці-Подільському підприємець Олег Вощинський. Одна місцева газета назвала його корчмарем. Він і справді — господар кафе «Кава від поліцмейстера», але воно скоріше нагадує музей, а не корчму. Олег три роки відроджував дім, де справді жив поліцмейстер. А коли в 2006 році запросив на відкриття кав’ярні — всі ахнули. У цій кав’ярні, якої жоден турист не минає (вона на шляху до Старої фортеці), зібрано старожитні речі, документи, фото й усе це талановито вписано в інтер’єр.
Олег Вощинський уже кілька літ — фестивальний кашовар. На кухаря не вчився. Закінчив Вижницьке художнє училище. Міг би далі вчитись, але... Грошей на те не було, довелося годувати родину. Тепер він — «людина з ополоником», бо так і лишився годувальником. А мистецька жилка переросла в колекціонерську, меценатську. Якось у Старому місті Олег Вощинський побачив художника. Розговорилися. Михайло Кублик приїхав з Дніпропетровська. Так вразило його подільське місто, що вирішив створити кілька полотен. Вже мав цілу галерею творів про історичні міста України. Але як показати тут свої роботи? У Кублика полотна — масштабні. Як доставити їх із Дніпропетровська? Допоміг Вощинський. Експозицію розмістили в Старій фортеці. А без мецената цього не було б.
Але повернімося до каші, бо вона того варта. Олег Вощинський готує начебто прості страви, а насправді — і тут мистецтво. На фестивалі каші в 2010 році, ініціатором якого він був, від казана не відходив китаєць. Бо хотів почастувати вдома друзів та рідню. Самого рецепта мало, треба ще знати, як помішувати ту чи іншу кашу, якої приправи додати. А ще, кажуть, вона смачніша у великому казані. Олегу не раз доводилося варити кашу по кілька разів, бо одної посудини не вистачало на всіх охочих. Черги стояли! Олег каже: «Каша — це українська страва, вона була ще до хліба. До неї тягнуть нас гени». Та й розмаїття яке — і пшенична, й гречана, й пшоняний куліш, і кукурудзяний банош...
Вощинський хотів би запросити до Кам’янця кашоварів з усієї України. Адже в кожному краї — свої секрети. Цікаво було б провести Всеукраїнський фестиваль кашоварів. Свій казан Олег возив аж до Іспанії, куди кам’янчан запросили на міжнародний фольклорний фестиваль. У Країні Басків Вощинський варив пшеничну кашу, яку з’їли просто вмить. І тут виявилося, що в іспанців немає в продажу пшеничної крупи. Вирішили замінити кашу варениками з картоплею. Наліпили півтисячі вареників. Коли закипіла вода, їх кинули в казан. Вареники впали на дно, і зрушити їх звідти було неможливо. Презентація опинилася під загрозою. Вощинському гора тіста піддалася, хоч деякі вареники й розварилися. Ситуацію врятувала грибна підлива. Іспанці казали, що нічого смачнішого в житті не їли. Олег в Іспанії гордо походжав у шароварах, з ним усі хотіли сфотографуватися.
...Господар «Кави від поліцмейстера» останнім часом у від’їзді. Допомагав оформляти інтер’єр в новому туркомплексі, що в Новодністровську, за сто кілометрів від Кам’янця-Подільського. Там на початку липня за участю кам’янецьких і канадських скульпторів відбудеться фестиваль скульптури і мистецтв «Petrаmanіa», що досі проводився в Кам’янці. Агрофірма «Сварог» збудувала тут туркомплекс, де все — від інтер’єру до їжі та розваг — має бути автентичним давньоукраїнським. Ось і знадобилися Олегові поради. Саме тут Вощинський вирішив піти на рекорд: обіцяє наварити найбільший казан каші в Україні. Це має зафіксувати й Книга рекордів Гіннесса.
Фото з архіву Олега ВОЩИНСЬКОГО.
