Хоча офіційного старту парламентських виборів поки що не було, але деякі ймовірні кандидати в мажоритарних округах Тернопільщини працюють ще з минулого року. Так-от — серед них немає жодної жінки. Судячи з усього, не передбачається їх і в партійних списках, хоча в області серед прекрасної половини є багато яскравих особистостей. Жіноцтво має найбільше представництво в місцевих органах самоврядування на рівні сіл, селищ, районів, менше їх — в обласній раді. За всі роки незалежності держави лише одна жінка представляла область у парламенті. Місцеві активістки все частіше говорять про те, що для проходження жінок у владні кабінети потрібні квотні принципи.

Заради справедливості слід сказати, що, зважаючи на рівень агресії як у суспільстві загалом, так і в ешелонах влади, між владою і опозицією, жінки самі нерідко стороняться великої політики, хоч саме вони можуть значно пом’якшити ситуацію.

На думку письменниці, представника партії «Удар» в області Наталки Михно, жінкам бракує впевненості у собі. Треба керуватися словами «залізної леді» Маргарет Тетчер, яка вважала, що якщо жінка добре веде домашні справи, то з таким успіхом керуватиме й державними. Депутат обласної ради від ВО «Свобода», директор реабілітаційного центру, мати трьох дітей Наталя Турецька зізналася, що їй свого часу також довелося подолати спротив чоловіка, батьків, коли почала займатися громадсько-політичною діяльністю. Але вона була наполегливою у обстоюванні своєї позиції. Окрім того, мусила довести, що домашні справи від цього не постраждають. Урешті-решт — рідні її зрозуміли і почали підставляти плече.

 

Цікаво, що й чоловіки — за квоти жінок в органах влади. Керівник обласного осередку «Фронту змін» Роман Заставний очолював не один колектив і переконався: найвідповідальніші працівники — жінки. Він переконаний, що без їх вагомого представництва — не менше 30 відсотків — не може бути мови про гармонійний розвиток суспільства.

— Європейські країни ще в 60-х роках опрацювали норму представництва жінок у своїх парламентах приблизно на рівні третини, — каже незалежний експерт Ярослав Чорнозуб. — Відомо, який там рівень життя. Квоти потрібні, принаймні на перших порах. А ще треба розвивати справжній феміністичний рух. Маю на увазі не ту пародію на нього, яка нині є в Україні та яку використовують у своїх цілях деякі політичні сили.

Брати приклад із скандинавських країн закликав депутат обласної ради (Партія регіонів) Павло Федик. Розширення представництва жінок у їхніх парламентах дало змогу переорієнтувати роботу законодавчих органів з суто політичних питань на соціально важливі для суспільства.

Пригадую, як років з десять тому до Тернополя приїхала депутат норвезького парламенту, журналіст за фахом. Вона ділилася досвідом (у парламенті Норвегії жінки на той час становили понад 50 відсотків), намагалася заохотити місцевих активісток до того, щоб брати участь у великій політиці. Її колеги із Швеції також організовували тренінги, круглі столи з гендерної тематики. Останнім часом не приїжджають, мабуть, махнули рукою, адже у кожному новому складі українського парламенту жінок стає менше. Може, тому так і живемо?

Тернопільська область.