«До побачення, улюблена газето... До кращих часів!»

Колись більшість громадян нашої країни свій робочий ранок починали із чашки чаю та свіжої газети. Сьогодні інформаційну спрагу люди задовольняють здебільшого за допомогою Інтернету й телебачення. Є скептики, які пророкують швидку кончину друкованій періодиці. Однак, такий невтішний прогноз передчасний, вважає генеральний директор Української асоціації видавців періодичної преси Олексій Погорєлов. За його словами, згідно з останніми соціологічними дослідженнями, аудиторії великих друкованих видань у 10—20 разів більше, ніж в Інтернет-видань. При цьому він зазначив, що на 10% знизилася передплата на видання загальнодержавної сфери розповсюдження. Але це світова тенденція, обумовлена зростанням ролі місцевих видань і отриманням інформації з різних (а не тільки центральних) джерел. Життєздатність і конкурентність друкованого слова в сучасному світі Олексій Погорєлов пояснює тим, що преса й Інтернат, мабуть, єдині сьогодні канали одержання людьми складної інформації.

Порівняно із всесвітньою павутиною, де інформація поширюється дуже швидко, газетам і журналам треба пройти непростий шлях до читача. Мало професійно зібрати, обробити й подати новини в доступній формі. Необхідно донести їх до споживача. І в цьому нам поки що не обійтися без послуг «Укрпошти» — практично монополіста у сфері доставки на вітчизняному ринку послуг зв’язку. Видання, які розповсюджуються здебільшого за передплатою, як «Голос України», прямо залежать від Українського державного підприємства поштового зв’язку «Укрпошта». Нещодавно нове керівництво компанії зібрало за круглим столом видавців періодичної преси, щоб обговорити загальні проблеми й розповісти про свої.

Генеральний директор «Укрпошти» Оксана Плотнікова провела наочну презентацію про діяльність очолюваної нею структури. Наводимо деякі тези з цього подання.

— У нас є неефективні поштові відділення, які ми, однак, не можемо закрити. Зазнаємо збитків і змушені продовжувати їх утримувати. Є інший вихід, який ми й намітили у своєму плані стратегічного розвитку, — нам потрібно збільшити доходи, — зазначила Оксана Миколаївна. — Ми ставимо перед собою завдання розробки стратегії розвитку української пошти. Практично всі світові пошти — державні. Вони мають стовідсоткову підтримку держави і можливість виживати в нормальних конкурентних умовах. Я маю намір провести розширені зустрічі з керівниками місцевих органів влади в регіонах, щоб розв’язати низку питань. Це й допомога листоношам, які носять у своїх сумках пенсії... Це й можливість відкривати в податкових органах та інших держустановах, там, де основний потік людей, відділення зв’язку. І надавати наші послуги, у тому числі здійснювати продаж періодичних видань. Це й відновлення поштових скриньок. Сьогодні з 8,5 млн. поштових скриньок чверть у непридатному стані, 18% — знищені, а 10% і не було.

Головний поштовик країни нарікає на невеликі доходи. Мовляв, різниця між доходом і витратами «Укрпошти» становить лише 6,7 млн. грн. за минулий рік.

Зокрема, на доставці періодики підприємство заробило 280 млн. грн., а витратило на цей процес — 400 млн. Торік доставлено 917 млн. примірників періодичних видань. Починаючи з 2007 року доходи компанії в частині розповсюдження преси практично стабільні, а витрати зростають.

— Я не хочу акцентувати увагу на наших збитках. Гадаю, ви самі це розумієте. Витрати зростають: паливо дорожчає і т. д. При цьому наш тариф на доставку преси з 2010 року не піднімався, — зазначила гендиректор УДППЗ «Укрпошта». — Я не порушую питання про збільшення тарифів. Можливо, їх піднімемо згодом. Наступного року або через рік. А поки що йдеться про те, що нам у цій частині треба максимально скоротити витрати, оптимізувати процес, поліпшити якість доставки. Якщо ж нічого не робити, то вже через кілька років люди в селах і районних центрах не матимуть змоги одержувати листи й газети. Тому зараз пошті потрібні нестандартні рішення, нестандартні підходи і допомога держави на різних рівнях.

Залежні від доставки видавці преси погоджуються: у роботі «Укрпошти» і у відносинах з нею необхідно щось кардинально змінювати. Найбільше турбує якість доставки виробленого ними товару передплатникам.

— Наша робота як щоденної газети прямо залежить від своєчасної її доставки передплатникові, — каже заступник головного редактора «Голосу України» Сергій Демський. — З нами читач укладає договір, у якому прописано щоденне одержання газети. Є певні нормативи доставки. Але, на жаль, вони не виконуються. Навіть у Києві, як уже писала наша газета: «Буває, «Голос України» навіть у столиці доставляється передплатникові аж ніяк не до сніданку. Так, у поштовій скриньці можна в суботу виявити відразу два номери — учорашній і сьогоднішній».

Невиконання зобов’язань з доставки не звільняє від відповідальності. Добре, поки що наш клієнт не звертається до суду. Але це цілком можливо.

Частково з претензіями керівництво «Укрпошти» погоджується.

Однак, за словами директора з маркетингу та стратегічного розвитку компанії Павла Богданова, скарг на доставку преси небагато: на 8 тисяч примірників — одна. А Оксана Плотнікова пояснює ситуацію так:

— Ви говорите про те, що доставка преси погіршилася. Але в умовах, коли «Укрпошта» не одержує ні копійки дотацій, а зарплати листонош — 1200 гривень, хвалити Бога, що ця система ще тримається. Якщо порівнювати терміни доставки «Укрпошти» з нашими європейськими колегами, то наші терміни набагато кращі, ніж в Італії, Франції, Німеччині...

Чому ж наші газети й журнали український передплатник одержує із запізненням? Поштовики звинувачують у цьому графік друкування щоденних видань у столичних друкарнях.

— Ми змушені цілий день, до 23.00 чекати останнє видання із друкарні, а це «Голос України», і тільки після цього відправляти машину в регіон. Якщо вона виходить у цей час, то в Донецьк, наприклад, прибуде наступного дня о 16.00. Розвантажиться, пошта відсортує і тільки наступного дня її доставлять за призначенням, — каже гендиректор «Укрпошти».

Мовляв, деякі дирекції в регіонах, за що їм вдячні, виводять листонош на вихід о третій дня, о четвертій вечора, щоб рознести газети. А їм разом з листами й газетами ще пенсії розносити. Листоноші передусім важливо рознести пенсії. Тому він відкладає періодику на наступний день, а може бути, і на два. Якщо позавчорашній борщ — смачна страва, то позавчорашня новина — нікому не потрібна.

— Для щоденних газет це до смерті подібно, — коментує ситуацію голова Спілки журналістів України Олег Наливайко. — Проблема своєчасної доставки періодичної преси в регіони стоїть дуже гостро. Є приклади, коли щоденні видання доставляються тричі на тиждень, були випадки, що й один.

Розуміємо, є проблема з кадрами, з листоношами. В цьому готові допомагати — проводити конкурси на кращого працівника, стимулювати їх. Звертатися до держструктур, щоб піднімали зарплати. Листоноша — поважна особа, до якої люди звертаються по передплату...

Розуміння проблем зв’язківців з боку виробників друкованого періодичного продукту є. Вони сподіваються на відповідну реакцію. Адже не зі злого наміру «Голос України», «Урядовий кур’єр», «Факты и комментарии» друкуються пізно. Є затверджені графіки, обумовлені об’єктивними причинами. Зрештою, є особливості виробництва щоденних газет. І робити їх наперед неможливо. Нам пропонують випускати щоденні видання так, щоб зручно було листоношам. Ми поважаємо працю зв’язківців. Але й свою теж цінуємо. Безумовно, якщо виключити із процесу виробництва роботу журналіста — відстеження свіжої інформації, написання матеріалів, здачу їх у номер і т. д., то можна встигнути з доставкою преси передплатникові в точно визначений день. Але от що тоді йому доставляти?

Для поліпшення якості доставки преси передплатникам «Укрпошта» пропонує редакціям щоденних видань змінити графік друку газети в друкарні або ж друкувати частину тиражу в регіонах. У такому разі свіжа преса швидше потрапить до адресата. Останній варіант, загалом, прийнятний. Але тільки в тому випадку, якщо поштовики переглянуть маршрути доставки. Інакше видрукуваний, скажімо, у Львові тираж нашої газети, однаково чекатиме машину доставки з Києва. Крім коригування маршрутів видавці наполягають на зміні тарифів такої доставки. Адже, якщо друкуватися в регіоні, а не вести газету зі столиці, то й тариф має бути знижений.

22 червня редакції повинні надати пропозиції щодо ціни на передплату-2013. Важливо знати, коли стартує передплатна кампанія. Редактори вважають оптимальною датою такого старту — 10—15 вересня.

А ще слід змінити систему оплати послуг «Укрпошти» за передплату й доставку періодики. Сьогодні виходить, що редакції оплачують цей сервіс поштовиків наперед. А «Укрпошта» сама встановлює порядок повернення грошей, що залишилися від передплатної кампанії, видавництвам. Доцільно змінити цю схему: підприємства поштового зв’язку отримані кошти від передплати переказують редакціям, а ті, у свою чергу, щомісячно (або поквартально) оплачують «Укрпошті» послуги з доставки. Тоді й у видавця з’явиться можливість впливу на монополіста у разі невиконання ним узятих зобов’язань.