З таким у Хмельницькій міській раді ще не стикались. Адже тривалий час вважалось, що приналежність міського голови, секретаря міськради та переважної більшості депутатів до однієї партії «Батьківщина» дає їм можливість повністю контролювати ситуацію. Однак останнім часом їх позиція різко похитнулась. Тричі міський голова Сергій Мельник просив депутатів зареєструватись для початку роботи сесії, однак більшість відмовилась це зробити. В результаті сесія була закрита, так і не розпочавши свою роботу.
Опозиція похитнулась
Перші тривожні знаки стали помітні, коли не так давно фракція із 40 депутатів-бютівців у міськраді зменшилася до 31 через те, що решта оголосила про вихід і створення нової депутатської групи «За добробут Хмельниччини». Як водиться у таких випадках, ніхто із «вихідців» не декларував своєї незгоди з ідеологією партії, за списками чи сприянням якої вони стали депутатами. Навпаки, все зводилось до того, що всі вони прагнуть працювати над господарськими проблемами міста. А заважають цьому — волюнтаристські рішення керівників міста. Так, Олександр Кизляр твердить, що вийти з фракції його примусила та обставина, що розподіл міського бюджету перетворився на виконання бізнес-проектів зацікавлених осіб, з чим він не міг миритись.
Очільник фракції ПР Оксана Кольгофер пішла ще далі, звинувативши «окремих керівників міста» в повній узурпації влади. Мовляв, вони відсторонились від вирішення комунально-господарських проблем обласного центру, натомість зайняті кумівським розподілом посад.
Найбільше незадоволення протестувальників викликала робота секретаря міськради Валерія Лєскова, котрий, начебто, незаконно втрутився у роботу житлово-комунальної комісії.
Не так особа, як посада
Назвати особу міського секретаря надто впливовою навряд чи хто візьметься. Очевидно, найбільшою його «провиною» могло стати те, що саме він очолює міську організацію ВО «Батьківщина» і схвалити позицію тих, хто, по суті, зрадив партійні інтереси, не міг. Але набагато важливішим, ніж внутрішньопартійні чвари, є те, що напередодні виборів у тому, щоб посаду секретаря міськради займала «своя» людина, зацікавлені політичні опоненти. Тим більше, що звільнити це місце значно простіше, ніж, скажімо, зняти з посади міського голову. Тому вже й на попередніх сесіях, коли ще не були так очевидні конфронтаційні процеси, прозвучали певні закиди щодо зміщення секретаря. Тоді більшість у залі, включно з бютівцями, мовчки проковтнула цю неприємну пігулку. А коли так, чому б наступаючим не продовжити атаку далі?
Хоч і не в сесійній залі, а вже під час імпровізованої прес-конференції збурювачі конфлікту пригадували різні факти, коли міська влада з її нинішнім керівництвом працювала неефективно. Пригадали навіть торішній сніг у буквальному розумінні слова. І з цим не можна не погодитись. Названі проблеми, зокрема, із влаштуванням дітей у дитячі садки чи неналежна облаштованість міського парку відпочинку, справді існують.
Однак дивує інше: чому про них згадали саме тепер, а не під час розгляду питань і голосувань у депутатській залі. Адже всі депутати, незалежно від партійної приналежності, тепер мотивують всі свої дії не інакше, як боротьбою за добробут хмельничан.
Не дивно, що і у Валерія Лєскова знайшлись аргументи щодо непорядності опонентів. Наприклад, стосувались вони того, що на зірваній сесії мало розглядатись питання щодо реальної (бо формально це вже давно зроблено) заборони грального бізнесу, який начебто перебуває під прикриттям представників тих, хто не захотів розпочати сесію. На його думку, мітингувальникам також не з руки було розглядати питання щодо виставлення на аукціон земельної ділянки, яка свого часу незаконно відійшла під бізнес нинішнього представника ПР...
Після палких виступів з обох сторін склалось враження, що практично кожному міському депутату добре відомі всі законні, а тим більше — незаконні бізнесові справи своїх колег. Однак поки це не зачіпало особистих інтересів, спрацьовувала своєрідна солідарність. Про інтереси хмельничан тоді чомусь ніхто не згадував.
І ось тепер всі раптом «прозріли» і почали дружно обстоювати саме громадські справи. Причому кожна із сторін вперто відхрещується від політичних гасел — лише добробут і спокій громади. Дивно тільки, що така наполегливість почала проявлятись якраз напередодні виборів.
Цілком очевидно, що такі скандали тільки на руку регіоналам. Адже у минулі вибори хмельничани вперто демонстрували свою прихильність саме до бютівців. А як похитнути її, якщо не звинуваченнями на адресу опонентів.
Але незаперечним є і те, що ані міський голова, котрий завжди вважався соратником Тимошенко, ані вся опозиція не демонструють своєї єдності, сили і впертого бажання перемагати. Треба справді добре постаратись, щоб, маючи дві третини мандатів у міськраді, тепер опинитись біля розбитого корита.
Хмельницький.
