Рідне місто херсонці дедалі частіше порівнюють із Диким Заходом, і небезпідставно — постріли у колись тихому обласному центрі лунають щотижня. Вогонь відкривають через звичайну побутову сварку з сусідом, або просто через те, що перехожий «не сподобався», а інциденти не закінчуються масовими вбивствами тільки тому, що «ковбої» використовують не бойову зброю, а пристрої для відстрілу гумових куль.

На вулиці Димитрова господарю приватної садиби не сподобалося, що вночі біля його хати гуляла підпила компанія, і він без зайвих розмов розстріляв її з «травматика». Наслідок — один із постраждалих потрапив до лікарні із тяжким пораненням у груди. Кілька днів потому на площі 50 років СРСР працівник податкової міліції поранив з такого «ствола» двох перехожих, котрі насмілилися нагрубіянити його дівчині — їм також знадобилася медична допомога.

Такі інциденти можна було б трактувати як окремі хуліганські витівки, але біда в тому, що вони переростають у загрозливу тенденцію: стрілянина на вулицях частішає, поранених більшає. Тому прокуратура області заходилася вивчати причини явища і отримала вражаючі дані. Виявилося, що на руках у мешканців області вже передуває понад дві тисячі тільки зареєстрованих «травматиків», пострілом з яких цілком можливо серйозно покалічити чи навіть убити людину. Згідно з вітчизняним законодавством дозволи на їх купівлю мають видавати переважно правоохоронцям, суддям та журналістам за листами з редакцій засобів масової інформації. Але прокурорська перевірка наочно показала, що кількість «журналістів» із гумострілами набагато перевищує кількість штатних репортерів та редакторів в усіх медіа краю, разом узятих!

Таку невідповідність досить легко пояснити: місцеві бізнесмени з грішми та бажанням стати власником «статусної іграшки» домовляються з деякими редакторами чи власниками приватних ЗМІ, ті приймають їх на роботу і одразу пишуть лист до міліції із проханням дозволити озброєння нової кадрової одиниці. Після цього «свіжоспеченого» кореспондента тихенько звільняють, а цілком легально придбаний пристрій для стрільби гумовими кулями залишається в його розпорядженні. Або інакше: є зареєстрована і дуже незалежна міська чи обласна газета, яка виходить лише раз на рік сміховинним тиражем, щоб не позбутися реєстрації, а в неї є ціла армія власників спецзасобів.

Звичайно, після прокурорської перевірки чимало дозволів на «травматики» для мешканців Херсонщини будуть відкликані, і стрілянина на вулицях трохи вщухне. Однак це не означає, що проблему вирішено: доки є «шпарина» у законодавстві, доти кмітливі співгромадяни намагатимуться у неї «пролізти» — адже на допомозі їм непогано заробляють чиновники, котрі видають дозволи на спецзасоби, лікарі, котрі дають висновки про стан здоров’я майбутнього стрільця, та й бізнесмени, котрі виробляють «травматики» чи торгують ними. Експерти кажуть, що підхід до використання подібного роду засобів самозахисту у нас у цілому неправильний: з самого початку треба було або давати право купувати їх представникам усіх верств населення, або жорстко обмежувати їх використання, детально «розписуючи» умови отримання та володіння подібними пристроями. А там, де можливі винятки, за нашого менталітету завжди буде чимало охочих стати «винятковим».