Корову Красулю привезли на гранітні плити майданчика перед будинком тернопільських облдержадміністрації та облради з передмістя районного центру Збаража захищати інтереси селян. Акцію організували активісти обласної організації ВО «Свобода». З їхніми аргументами не можна не погодитися. Молокозаводи влітку платять селянам 1,7—1,8 гривні за літр молока, тоді як у магазині його продають за 7—8 гривень. У чиїх кишенях осідає різниця?
Сенс утримувати корівчину справді втрачається. Поголів’я у селянських дворах зменшується, хоч саме звідси надходить понад 80 відсотків сировини для переробки. Щоправда, останнім часом в області зростає великотоварне виробництво молока, але процес цей повільний, переломити ситуацію на користь потужних тваринницьких комплексів вдасться не скоро. На думку організаторів акції, закупівельні ціни треба збільшити щонайменше вдвічі, запровадити державне регулювання, прискорити ухвалення відповідного законопроекту, який пройшов перше читання.
І все-таки від побаченого залишилось двояке почуття. Вимоги, безперечно, справедливі, але для чого було перекидати бідони із забіленою водою? В акції брали участь молоді люди, які корову бачили хіба що у бабусі в хліві. Та й лукавили організатори, обіцяючи, що, мовляв, ось ми прийдемо до влади і розв’яжемо всі проблеми селян. Представники «Свободи» мають найбільшу фракцію в обласній раді, більшість у міській. Що заважає в конструктивному руслі вирішувати ці питання, а не піаритись перед виборами?
Розмовляю з господарем Красулі Романом. Прізвища не називаю, бо журналістам він чомусь представлявся по-різному. У господарстві чоловік тримає дві корови. Молока на завод не здає — невигідно. Возить на базар: там літр продає за 5—6 гривень. Випасає корівок балками та долинами, пасовища поблизу немає. Поголів’я щороку зменшується, у їхньому кутку худобу тримають 4—5 господарів, тож і він задумується, чи не пустити одну з годувальниць під ніж.
Телефоную до сільського голови села Лосятина Кременецького району Надії Залевської, цікавлюся, чи і в них селяни позбавляються корівок. «Такого не спостерігається, — відповіла Надія Яківна. — У нас у кожному дворі від трьох до сімнадцяти голів». Тут також завод «Кременецьке молоко» платить влітку приблизно 1,8 гривні за літр. Звичайно, хотілося б більше, але співпрацю з підприємством селяни цінують. Керівник підприємства, депутат районної ради Марія Задворна чимало робить для соціального розвитку села. Вона була ініціатором створення першого і поки що єдиного в області молочного кооперативу. Хоч молочним його тепер назвати важко: надто широка спеціалізація. Саме завдяки зусиллям двох активних жінок: Марії Задворної та Надії Залевської через різні проекти в економіку села вдалося залучити 12 мільйонів гривень. Завдяки спільному україно-американському проекту «Добробут громади» селяни отримали безплатно для оновлення стада 10 голів породистої худоби, 10 свиноматок з умовою, що приплодом згодом поділяться з сусідами.
Здавна у Лосятині вирощували полуницю. Біля кожної хати під нею кілька соток, а тепер і цю справу з допомогою французької фірми «Данун» поставили на промислову основу.
— Лише на вирощуванні полуниць буде створено приблизно 300 робочих місць, — радіє Надія Яківна. — Зарплату обіцяють еквівалентну тисячі доларів, та ще орендну плату підвищать до 8 тисяч гривень. Люди зможуть пристойно заробляти на своїй землі й не потрібно буде їхати за кордон на заробітки.
У Лосятині реалізовують вже шостий проект, беруть участь у різних конкурсах. Одне слово, стукають — і їм відчиняють. Підтримує селян і місцева влада. Думаєте, хтось узагальнив досвід кооперативу «Лосятинське молочне джерело»? Хтось поцікавився у Надії Залевської, як вдається їй залучити у село мільйонні інвестиції? Простіше кричати перед телекамерами «Ганьба!» і бити в барабани, ніж реально допомогти селянинові, спрямувати громаду на розв’язання актуальних для неї проблем.
Тернопільська область.
На знімку: Красуля-пікетувальниця.
Фото автора.
