Реформа судової системи України і пов’язаних із нею по суті суміжних державно-правових інститутів триває з 1992 року. Однак, попри велику кількість змін у відповідному законодавстві, не завжди вдалих, поки що не вдалося досягти якісних змін у становленні судової влади — об’єктивно найважливішого гаранта прав і свобод людини і громадянина. Це є однією з причин гальмування реалізації євроінтеграційних прагнень України.

Однією з нерозв’язаних проблем є відставання якості підготовки юристів у вищих навчальних закладах від неймовірного зростання їх кількості. Проте і в цих умовах в Україні існують сучасні за міжнародними критеріями центри правової освіти і науки, випускники яких найкращим чином проявляють себе. Один із них — Національний університет «Одеська юридична академія». Цьому колективу є що продемонструвати освітянській спільноті. Не випадково, що, за повідомленнями засобів масової інформації, Вчена рада університету висунула групу педагогів-науковців у складі С.В. Ківалова, Ю.Є. Полянського, В.В. Долежана, М.В. Косюти на здобуття Державної премії України в галузі освіти у 2012 році. Підставою для цього послужив комплекс заходів з удосконалення форм і методів юридичної освіти, її модернізації, які здійснюються з початку нинішнього століття.

Важливим напрямом модернізації юридичної освіти є формування особистості випускника-юриста, який у своїй діяльності не на словах, а на ділі керуватиметься демократичними принципами, передусім принципом верховенства права. Другим важливим напрямом є спеціалізація юридичної освіти. Особливо рельєфно це проявляється у підходах до підготовки спеціалістів для судової і правоохоронної систем з урахуванням специфіки функціонування відповідних органів. Це стосується Інституту підготовки професійних суддів, Інституту прокуратури і слідства, факультету адвокатури і новоствореного факультету з підготовки слідчих для органів внутрішніх справ. Очевидно, що в сучасних умовах спрямованість усіх цих видів діяльності повинна мати правозахисний характер і наближатися до параметрів, які наявні у країнах з розвинутими демократичними традиціями, з високим рівнем суспільної правосвідомості і правової культури. Крім того, їм має бути властива наявність низки специфічних професійних навичок, які мають формуватися поступово у процесі навчання. Це вимагає здійснення комплексу спеціальних заходів, спрямованих на вдосконалення форм і методів навчання.

У зв’язку з цим уявляється безперечним те, що вказані процеси мають відбуватися в якнайтіснішому взаємозв’язку з науковою діяльністю вищого юридичного навчального закладу. Результати цієї діяльності є живильним середовищем для змісту навчального процесу. Зміни юридичної реальності неминуче тягнуть за собою потребу в радикальній зміні змісту навчального процесу. Особливо яскраво це проявиться на прикладі проблем застосування нового КПК України. До того ж зміни мають бути максимально оперативні. Можна цілком погодитися з думкою одеських науковців, що наукова діяльність педагогічних колективів, особливо юридичних, є невід’ємною частиною освітньої діяльності.

Використовуючи нові підходи, провідні науково-педагогічні працівники університету здійснили ефективні заходи, спрямовані на оптимізацію навчального процесу з питань, які стосуються судоустрою, організації і діяльності прокуратури, інших правоохоронних органів та адвокатури. Базою для цього послужила безпосередня участь колективу авторів у розробленні законодавчих актів, їх обговоренні на всіх рівнях, а також авторитетних структур європейського співтовариства. Це стосується й інших заходів наукової й освітньої діяльності.

Реформування змісту, форм і методів освітнього процесу проявилося передусім в актуалізації проблем, які становлять предмет вивчення, розвитку активності студентів в опануванні навчального матеріалу, їх участі в роботі наукових гуртків, виробленні практичних навичок участі в юридичних процедурах, пов’язаних із судочинством, підготовці процесуальних документів, судових промов тощо. Особливий інтерес у цьому плані становить участь студентів у роботі юридичної клініки. Тривалий досвід її існування показав, що це дає змогу майбутнім юристам краще зрозуміти характер і масштаби життєвих проблем, які стоять перед людьми, і надати їм посильну правову допомогу. Проте не менш важливим є опанування навичками реальної юридичної правозахисної діяльності, які можуть бути використані на початку самостійної роботи, уміння спілкуватися з людьми, що є безцінним для юристів. Ведеться пошук нових форм виховної роботи для формування особистості майбутніх фахівців, запобігання ще на етапі навчання проявам професійної деформації.

Складовою освітньої діяльності є участь науково-педагогічних працівників університету в підготовці наукових кадрів. З 2001 року за спеціальністю «Судоустрій; прокуратура та адвокатура» було захищено у спеціалізованій вченій раді університету 16 кандидатських та одна докторська дисертації. Самостійним напрямом освітньої й водночас наукової діяльності стало надання методичної допомоги органам судової системи і прокуратури України.

Результати науково-освітньої діяльності творчого колективу відображено в численних публікаціях, серед яких близько 30 монографій, навчальних посібників і підручників і 200 статей у юридичній періодиці, в тому числі близько двадцяти присвячено проблемам удосконалення вищої юридичної освіти. Серед монографічних видань особливий інтерес становить збірник публікацій учасників колективу авторів «Проблеми судово-правової реформи в Україні» (2009), монографія С.В. Ківалова «Судова реформа в Україні: розчарування і надії» (2010), колективний підручник «Судоустрій України» (2011). Цей підручник, затверджений профільним міністерством, широко використовується у вищих юридичних навчальних закладах.

Високо оцінюючи ці здобутки Одеської юридичної школи і навчальної діяльності університету, підтримую висунення творчого колективу на здобуття Державної премії в галузі освіти за наукову роботу «Комплекс наукових досліджень проблем судово-правової реформи в Україні у 2001—2011 роках та їх використання у фаховій підготовці юристів». Зичу науково-педагогічним працівникам університету подальших успіхів у створенні міцної кадрової бази функціонування органів судової влади, правоохоронної і правозахисної систем.

Володимир ШАПОВАЛ, доктор юридичних наук, професор, член-кореспондент Національної академії наук України, Голова Центральної виборчої комісії.