Стомлений Андрій Стецюк, вийшовши з маршрутки, повернув з траси на дорогу, що вела до материнської хати. Іти було далеченько, тому поява Миколи Іванківа на «десятці» була вельми доречною. «Підвези», — попросив знайомого, що пригальмував. «Без проблем, ось тільки заправимося», — охоче відгукнувся той.

 

Знав би, де упаде...

Краще б Андрій дістався рідного порога на «одинадцятому» маршруті, як це робив з дитинства. (Щоб заробити копійчину і цим допомогти матері, щодня міряв стежки-дорожки кілометрами, пасучи із сестрами та братом сусідську худобу та збираючи у горах гриби і ягоди). Але тоді наче біс поплутав: сів у машину і навіть підказав, де опівночі можна напоїти залізного коня.

Розвернувшись, Микола під’їхав до придорожнього кафе, де підсів вуйко Василь Хопта і  вони помчали до Надвірної. Про те, що Микола «під мухою», Андрій зрозумів на трасі: юнак був надто балакучим і вкрай неуважним, бо колеса авто знаходили майже всі дорожні вибоїни. 

Спідометр показував 120 і більше, але шукачеві пригод зауваження не робили. І не дивно: пристрасть Миколи Іванківа до шаленої швидкості була нестримною, про що знали всі односельці. Він часто, не маючи водійських прав, на маминому «ВАЗ-2110» безтурботно і зухвало гасав вулицями. 

Куди дивився автоінспектор старшина Петренко — питання риторичне...

Назад їхали на тій само швидкості. Дощило, видимість помітно погіршилася. Андрія і, певне, Хопту зморило. Прокинулися вони від сильного удару. Микола зупинився, вийшов із салону, огледів машину і знову сів за кермо. «Живі?» — тільки й запитав. Андрій, дивлячись на мокру асфальтівку через розбите лобове скло, не наважувався запитати про причину. «Подумав, що перекинулися», — пояснюватиме пізніше.

...Невдовзі Микола висадив Андрія біля того самого кафе. «Оце під’їхав, тільки час згаяв», — картав себе Стецюк, долаючи натренованим кроком звичний шлях. Уранці від сусідів він дізнався, що Микола на смерть збив Я.

Мажор сільського розливу

Перші місяці після ДТП, скоєної 20 жовтня 2007-го, у селі Пасічна тільки й розмов було про трагедію з вини мажора Іванківа. «Докатався таки, як житиме з таким тягарем?». Його родина, чи не найзаможніша в селі, явно не переймалася проблемами сім’ї Я., а все думала, думала як уберегти синочка від неба в клітинку.

Андрій ходив до слідчого і гадки не мав, що Миколина сестра Світлана Накладюк та її знайомий «мент» із сусіднього району ламали голови, як із свідка Стецюка зробити обвинуваченого, тобто убивцю. Підступний план зміни статусу невинного, вочевидь, сподобався зацікавленим погононосіям, бо вже через півроку вони шокували Андрія заявою: неповнолітній Іванків стверджує, що тієї трагічної ночі за кермом був Стецюк, а не він.

А тут підкотилася Світлана: кажи слідчому, що брат попросив тебе керувати машиною і ти скоїв ДТП. Коли хлопець відмовився брати гріх на душу, з нього почали вимагати 50 тисяч гривень начебто на судові витрати і ремонт машини. Тоді, мовляв, його залишать в спокої, інакше не пожаліють коштів, щоб посадити за грати. Андрій, знаючи можливості (і не тільки фінансові) родини Іванків, сприйняв погрози реально. 

Агресивність «мента», дії слідчого (усе дошкульніше допитувався, чи не він керував авто), а, головне, вчинок Хопти (на очній ставці підтвердив, що машину вів Андрій) морально добили хлопця. «Після неймовірного тиску я вже почав вірити, що дійсно сидів за кермом», — зізнається Стецюк. — І тоді пішов за кредитом».

Через економічну кризу банки видали не 50 тисяч гривень, а лише 14. Їх і отримала Накладюк, яка до того ж змусила написати розписку про те, що Андрій позичив у неї півсотні тисяч, а, отже, винен ще 36.

Шила в мішку не сховаєш

Афера розкрилася на суді, де Світлана радісно продемонструвала розписку як вбивчий, на її думку, аргумент. Мовляв, Андрій визнає вину, тому і гроші зайняв у мене на відшкодування збитків. Ця зухвала брехня, звісно, викликала у слуги Феміди сумніви, а у потерпілих та односельців обурення. Не витримав цинічної неправди і Василь Хопта. Своїми щирими показаннями він поставив жирну крапку над і. Мене, зізнався свідок на судовому засіданні, перед очною ставкою попередили, що не залишу кабінету, поки не зізнаюся, що саме Стецюк збив велосипедиста. Аби швидше закінчити неприємну слідчу дію, довелося злукавити.

Микола Іванків та його покровителі від неочікуваної відвертості родича, напевне, ледь з лави не попадали. Та найбільше біснувався «мент», виконуючий обов’язки адвоката, за нікчемним, але нахабним сценарієм якого хотіли невинного Андрія відправити в колонію.

...Неповнолітнього хвата засудили до трьох років позбавлення волі. З його матері, цивільного відповідача, стягнуто на користь потерпілих 45 тисяч гривень моральної шкоди. Такою виявилася ціна життя загиблого під колесами машини без гальм у голові мажора сільського розливу. Його любляча ненька, до речі, і цю суму оспорювала. Казала, що «вона не має ніякого відношення до вчиненого її сином ДТП». У селі Пасічна над цими словами досі сміються і співчувають хитромудрій багатій сім’ї, де відсутність вихованості та порядності випирає, як шило з мішка.

...Щоб віддати банківські кредити, безробітний Андрій Стецюк подався світ за очі на заробітки. А тим часом районний суд за його позовом зобов’язав Світлану Накладюк повернути йому отримані нечесним шляхом 14 тисяч гривень. Віддає досі.

Виконавча служба виконує рішення суду, як мокре горить. Посилається на те, що боржниця виїхала на Харківщину і знайти її не можуть. Обласне начальство горе-виконавців дивиться на ситуацію крізь пальці, розписуючись у безсиллі. Найсправедливіше в правовому сенсі Міністерство юстиції на скаргу представника Стецюка три місяці відмовчується.

Надвірнянський район

Івано-Франківської області.

Мал. Миколи КАПУСТИ.