Генерали піщаних кар’єрів

А от херсонський бізнесмен Володимир Черепович «піратствувати» за прикладом деяких несумлінних ділків не захотів — люди, котрі ще 1989 року обирали Володимира Анатолійовича депутатом Верховної Ради СРСР, його просто не зрозуміли б.

Тож директор ТОВ «Південноукраїнський пісок» Володимир Черепович пішов правовим шляхом, з якого не сходив усе життя. Зібравши неабиякий пакет з більш як семисот сторінок документів, він звернувся з ними до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України й там ще в 2007 році цілком офіційно отримав спеціальний дозвіл на користування надрами для видобутку піску на Подокалинівській ділянці Олешківського родовища. За видачу такого документа інвестор цілком офіційно заплатив сто тисяч гривень власних коштів, але це була лише «крапля в морі» інших витрат. ТОВ «Південноукраїнський пісок» зареєструвалося як платник податків у селі Подокалинівка, придбало бульдозер, автонавантажувач на пневматичному ходу, грейдер, відшукало два десятки кандидатів на заповнення вакансій у своєму штаті — все це задоволення стало у 2,5 мільйона гривень. Однак до початку роботи фірмі потрібно було «вибити» ще один папірець із печаткою — так званий гірничий відвід для розробки родовища, що видається обласною радою. І тут наївним прихильникам правового шляху геть-чисто «перекрили кисень».

Відповідно до постанови Кабміну України №59 від 27 січня 1995 року, рішення щодо заявки про гірничий відвід приймається не більш як за тридцять днів. Знаючи про цей нормативний акт і не очікуючи ніякого підступу, Володимир Черепович звернувся в облраду з такою заявкою. Однак у листопаді 2008-го на сесії облради питання про гірничий відвід не набрало більшості голосів «у зв’язку з відсутністю висновків профільної депутатської комісії», і бізнесменові фактично відмовили. Тоді директор ТОВ «Південноукраїнський пісок» звертається до суду, і суд Суворовського району Херсона повністю підтверджує обґрунтованість претензій позивача. Своїм вердиктом, що давним-давно вступив у законну силу, він не тільки зобов’язав обласну раду повернутися до розгляду заявки про гірничий відвід, але й ухвалив «визнати протиправною бездіяльність Херсонської обласної ради» (цитата з постанови суду).

На підтримку бізнес-проекту інвесторів виступила Федерація роботодавців гірників України, котра також попросила облраду не встромляти підприємству палиці в колеса. І що у відповідь? Та, власне, нічого хорошого: постійна комісія облради з питань агропромислового комплексу, земельних відносин та екології дійшла глибокодумного висновку про те, що надавати дозвіл на видобуток піску не можна «з метою недопущення вимивання екологічного балансу». З яких філологічних глибин голова комісії Віктор Нагребецький і його колеги-депутати витягли термін про вимивання екологічного балансу, Володимир Черепович не має ні найменшого уявлення. Він узагалі не розуміє, на якій підставі комісія дійшла такого дивного висновку, що суперечить навіть здоровому глузду. Адже експертні висновки про можливість повної екологічної безпеки видобутку піску на Подокалинівській ділянці Олешківської піщаної арени його підприємству надали цілу низку державних природоохоронних служб — без них спеціальний дозвіл на користування надрами фірмі не видали б.

У своїх пошуках справедливості Володимир Черепович дійшов аж до Верховної Ради України. Її глава Володимир Литвин дав Комісії з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи особисте доручення розібратися в ситуації. Комісія розібралася, і теж відправила Херсонській облраді прохання «терміново розглянути заявку ТОВ «Південноукраїнський пісок». Отут уже депутати місцевого органу самоврядування, мабуть, дуже розлютилися на те, що якийсь «докучливий» директор фірми сміє постійно відволікати їх від розв’язання проблем не менш як космічного масштабу. І його, схоже, вирішили зразково покарати.

У відповідь на листи Володимира Череповича та-таки постійна облрадівська комісія з питань АПК зажадала внесення змін у Регламент, щоб «до порядку денного постійних комісій не могли бути протягом року внесені питання, які не набрали кількості голосів, необхідних для прийняття висновків і рекомендацій».

— Депутатів облради ще можна було б зрозуміти, якби вони вболівали душею за інтереси суспільства. Але ж поки нашому підприємству штучно створюють перешкоди в роботі, той пісок із Цюрупинського району сотнями й тисячі тонн вивозять нелегальні добувачі — такі собі «генерали піщаних кар’єрів», які не платять області й державі ні копійки відрахувань і податків, а знай набивають собі грошима кишені, — дивується екс-депутат Верховної Ради СРСР Володимир Черепович. — У мене складається враження, що видачу гірничого відводу під абсурдними приводами затягують свідомо, щоб «авансом» мати з нашого підприємства хоч якийсь зиск. Але, скажіть, звідки нашому підприємству взяти гроші, якщо їх заважають заробляти, — з неба ж вони не впадуть?

А тепер, як кажуть фінансисти, підіб’ємо баланс. Під час видобутку піску в передбачених дозволом обсягах 80 тисяч тонн щорічно податки від діяльності ТОВ «Південноукраїнський пісок» становили б 250—300 тисяч гривень кожен рік. І що ще важливіше — ці податки надходили б насамперед у казну села Подокалинівка та Цюрупинського району, що є хронічно дотаційним: тут досі не можуть завершити ремонт постраждалого від торішньої пожежі фельдшерсько-акушерського пункту. Але цих додаткових коштів немає й не передбачається, як немає і двох десятків додаткових робочих місць. Техніку, придбану для розробки кар’єру, фірма й то змушена була продати собі у збиток, адже на майданчику відстою її вже потихеньку почали розкрадати.

Звичайно, депутати Херсонської облради можуть складати скільки завгодно рекомендацій і «маринувати» заявки бізнесменів хоч десятиліттями — залучити колективний орган до відповідальності за злісне перешкоджання підприємницькій діяльності досить проблематично. От тільки народним обранцям давно настав час зрозуміти: їхніми рекомендаціями виборці ситі не будуть.

Херсонська область.