«Я — киянин, уважно стежу за проблемами, котрі «Голос України» порушує на сторінці «Київ». Зокрема, щодо без міри розміщеної реклами у метрополітені. Теж користуюся підземкою, і мене вона дратує до нестями. Шановна редакціє, ви й цілком справедливо критикували КП «Київський метрополітен». Але реакції з боку його керівництва на сторінках газети я не бачив. Чи не могли б ви повідомити, як раніше: «Газета виступила. Що далі?». Микола МАТВІЙЧУК».
Ілюзія поїздки у... цистерні
Редакція одержала дві відповіді за підписом виконуючого обов’язки начальника цього підприємства Володимира Гавриленка. Про одну з них «Голос України» повідомив у кореспонденції «Ми все знаємо і бачимо краще від журналістів». Оскільки пан Гавриленко не відповів газеті по суті — щодо безмежного розміщення реклами у підземці, то ми ще раз просили зробити це. У наступній відповіді керівник підприємства вже пообіцяв врахувати критичні зауваження, викладені у кількох матеріалах. Однак минуло кілька місяців, а реклами навіть на заборонених законодавством місцях не поменшало, навпаки — побільшало, про що повідомляють наші читачі.
«Як люди зазвичай орієнтуються в незнайомому місті? Правильно, візуально, в тому числі і в метро. Можна не розібратися, де «Poshtova ploshcha», а де «Kontraktova ploshcha», але, побачивши свою станцію у вікно, будь-який гість Києва відразу збагне: «Це вона!». А щоб переконатись, то кидається до прозорих дверей вагона і... Скло — майже на всю висоту — з чиєїсь дурної голови заклеєне схемою ліній метро. Залишилася вузенька смужка знизу і така само згори: хочеш присідай, а ні, то підстрибуй. Хіба не круто? Василь ПОЛІЩУК».
Тему заліплених дверей вагонів продовжує Антоніна МІРОШНИЧЕНКО: «Голос України» порушує питання інформації для пасажирів метро. Складається враження, що вона насправді непотрібний тут елемент, а фахівці, які мали б створювати інформаційне забезпечення у підземці, мають дуже слабке уявлення, навіщо воно потрібне, а самі ним ніколи не користувалися.
З другого боку, хотіла б запитати у найвищого метрополітенівського начальника, невже він насправді вважає, що навіть найкращі схеми, наклеєні на вікна, спроможні замінити чудові краєвиди наземної частини маршруту через Дніпро? Невже не усвідомлює пан Федоренко і К., що позбавляє гостей Києва сили-силенної приємних вражень від міста? Чи, може, «Київський метрополітен» намагається створити в пасажирів ілюзію поїздки в цистерні?»
Локшина на вуха
Керівництво метрополітену в обох відповідях намагається переконати, що іншого виходу, ніж заліплювати підземку рекламною продукцією, немає: це зумовлено браком коштів. Що без цього підприємство було б неспроможне перевозити щодень 2 млн. пасажирів, оскільки міський бюджет спрямовує на його розвиток недостатньо коштів. Ось що думають про це читачі «Голосу України», котрі написали в редакцію.
«З року в рік керівництво «Київського метрополітену» повідомляє, що підприємство — збиткове. І минулий рік воно закінчило зі збитком понад 320 млн. грн.., і в першому кварталі 2012-го він становить 90,4 млн. грн. Ну що за локшина нам на вуха! Чому б їм не повідомити (тільки чесно!), скільки вони заробляють на брендуванні станцій, стін, ескалаторних склепінь, сіті-лайтах і т. д. Вартість цієї реклами — мільйони й мільйони гривень. Приміром, один (!) забрендований потяг щомісяця дає 38 тис. дол., а таких лише на червоній гілці метро понад 100. Якщо навіть порахувати лише наклейки на вікнах вагонів, а їх по вісім у кожному (за одну таку на чотири тижні треба заплатити 20 тис. грн.!), то лише на цій одній позиції, та ще й не найдорожчій, одержуємо 640 тис. грн. щомісяця — 1,9 млн. щокварталу (розцінки може побачити кожен охочий в Інтернеті). А КП «Київський метрополітен» показує загальний квартальний дохід від усієї реклами в підземці 2 млн. грн.! Михайло ПОГРЕБНЯК».
«Адміністрація КП «Київський метрополітен» запевняє, що це підприємство — збиткове. Але ж умови ведення бізнесу постійно змінюються, і якщо бізнес збитковий, то це означає, що його керівники використовують неправильні чи застарілі інструменти для його ведення. Марина ВАСИЛЬЄВА».
«Які такі збитки в київському метро! Зойки про збитковість — класична форма фіктивного банкрутства. Скоро в ЗМІ буде інформація про чергового месію, котрий люб’язно погодиться «взяти під своє крило курку, що несе золоті яйця! Тільки чому вона не несе їх для громади? Як, приміром, у Московському метрополітені, в якому квитки порівняно з київським дешевші, а прибутки він одержує мільярдні. У чім тут річ? Надія КРИВОРУЧКО».
vpysayska.golos.com.ua.
Фотоетюд Андрія НЕСТЕРЕНКА.
