Прикарпаття у ролі пасербиці?

Дарина НАЗАРЧУК.

29 травня 2012 55

Туризм — це та галузь, куди сьогодні націлені стрілки компасу Івано-Франківської області. Саме з розвитком цієї галузі прикарпатці здебільшого пов’язують свої сподівання на заможне життя. Але чи достатньо лише природних принад краю, аби сподіватися на паломництво туристів? Що може відлякувати гостей від мандрівок у цей благодатний край? Про це та інші проблеми розвитку туризму в регіоні йдеться в цьому матеріалі.

Мільйон на промоцію

— Жодна область не виділяє стільки коштів на промоцію туризму, як Івано-Франківська, — запевняє голова обласної ради Олександр Сич. За його словами, ця сума становить понад мільйон гривень на рік. «Це наче й небагато. Але, зауважте, що це вклад не у розвиток інфраструктури туризму, а у його промоцію — на буклети, рекламу, довідники тощо, — підкреслює Олександр Максимович. — Ми всіляко прагнемо зацікавити інвесторів, показати їм, що у нас все відкрито і прозоро, створено сприятливий клімат».

Та лише зусиль регіону для промоції регіону замало. У цьому має бути зацікавлена не лише область, а й держава. А, власне, з боку держави, вважає голова, Прикарпаття відчуває дискримінаційний підхід.

— Я не хочу говорити про різні політичні нюанси в країні, — каже Олександр Максимович. — Але ось при підготовці до Євро-2012 робиться така річ. Як відомо, раніше діяв транспортний збір, частини відрахувань з якого йшли у місцеві бюджети і за рахунок цього ремонтували дороги. Потім транспортний збір скасували. Його закладено у вартість пального. Механізму розподілу коштів немає. Вони йдуть догори, до Києва. А там, кому дати, а кому ні, залежить від того, хто як попросить. Коли дороги ремонтуються лише в тих областях, де буде Євро, — це справедливо чи ні? Обласна рада звертається до Кабміну і пояснює, що багато людей з-за кордону, особливо з діаспори, які приїдуть, скажімо, до Львова на Євро-2012, безперечно, захочуть відвідати свої батьківські обійстя, в тому числі і на Прикарпатті. Тож поремонтуйте принаймні дороги зі Львова до Івано-Франківська. Ні, не можна. Або ж взяти 350-річчя Івано-Франківська. Ювілей уже минув, а місто й досі не отримало з державного бюджету жодної копійки, хоча Кабмін і прийняв відповідне рішення. Як це розуміти? Що це, як не дискримінаційний підхід?

Олександр Сич каже, що міг би навести ще чимало таких прикладів.

— Та ж таки повінь, — зазначає він. — Хіба це наша вина, що така біда трапилася на наших теренах у 2008-му і 2010 роках? Півтора мільярда на сьогодні — це ті борги, які держава так і не спрямувала на ліквідацію наслідків стихії. Скажіть, будь ласка, для чого було вкладати кошти в берегоукріплення, мости, естакади, якщо їх недобудували і вони сьогодні руйнуються? Умовно кажучи, вклали в берегоукріплення 75 млн. грн., а 25 млн. не знайшли. І тепер вода змиває ці 75 млн. Це що — господарський підхід?

Грошей не дають через політичні заяви?

Голова облради вважає, що в такому ставленні до області замішана політика.

— Часто нам кажуть: ви хочете приймати голосні політичні заяви і водночас просите гроші в Азарова, — розповідає він. — Вибачте, але ми не просимо грошей в Азарова. Це примітивний підхід до розуміння державного управління. Адже Азаров — це не просто чоловік, а Прем’єр-міністр. І якщо він справді не на словах, а на ділі хоче будувати цивілізовану державу, то має заховати свої персональні амбіції далеко в кишеню. Як відомо, в дискусіях народжується істина. І якщо хтось має одне бачення суспільно-політичних процесів, а в нас воно інше — це не дає права дискримінувати Галичину, зокрема Івано-Франківську область, невиділенням коштів. Тому за нинішнього стану доріг і руйнувань після повеней важко говорити про туристичну привабливість Прикарпаття, вважає очільник краю.

Карпати — це та родзинка, яка може давати набагато більший ефект не лише для місцевого населення, яке може на туризмі заробляти, з нього жити, користати, мати більшу зарплату, а й для всієї держави, переконаний Олександр Сич. «Ми не повинні розвивати тут промисловість, — вважає він. — Ми повинні розвивати тут туризм, рекреацію, відпочинок. У цьому має бути зацікавлена насамперед держава, а не тільки ми».

Туризм — це не лише Карпати

Багато хто туризм в краї асоціює з Карпатами, бо вони найбільш розкручені. Але голова облради звертає увагу й на іншу туристичну родзинку краю — Дністровський каньйон. «Треба там бути, спуститися на плоту по Дністровському каньйону, щоб побачити і відчути, яка це краса», — захоплено каже він. В області нині хочуть розвинути і цей напрямок.

Ще на початку 90-х років обласна рада прийняла рішення про заснування регіонального ландшафтного парку «Дністровський каньйон». Не обійшлося й без помилок. Було зазначено, що межа парку проходить на відстані 6 — 8 км від берега Дністра. Оце довільне «6—8 км» тепер спричинило проблеми, адже на цих землях розташовано людські господарки.

Торік відбулося спільне засідання трьох екологічних комісій — Івано-Франківської, Тернопільської та Львівської обласних рад з питань впорядкування та використання рекреаційного потенціалу Дністровського каньйону. «Ми сіли і реально подискутували: а що треба робити? — розповідає голова. — Бо, умовно кажучи, якщо ми зі свого боку намагатимемося робити якісь під’їзні шляхи, зупиночки, стоянки, то паралельно з боку Тернополя це так само треба робити. Якщо ми говоримо про впорядкування меж земель Дністровського регіонального ландшафтного парку, то на це треба всім виділяти гроші. Скажімо, у нашій області торік на це спрямовано десь 250 тис. грн. Йдеться про впорядкування кожного населеного пункту. Адже, перебуваючи в межах регіонального Дністровського ландшафтного парку, люди, по суті, не мають права нічого робити, адже тут — заповідний фонд».

Не погоджуєтеся — обійдемося без громади

У Дністровському каньйоні виникла й інша проблема — тут хочуть видобувати сланцевий газ.

— Нам в імперативному порядку з Мінекології кажуть: дайте дозвіл на вивчення потенціалу родовища сланцевого газу, бо в нас воно одне з найпотужніших, — розповідає Олександр Максимович. — Ми запрошуємо спеціалістів, щоб вивчити цю проблему. Адже, з одного боку, це — дуже приваблива перспектива для енергетичної безпеки держави, а з другого — непрогнозовані наслідки, бо технологія видобутку передбачає гідророзриви пластів, закачування води, хімікалій тощо. Природно, що ми хочемо знати, чи не призведе це до, скажімо, якихось тектонічних зрушень. Бо земна кора не скрізь однакова. Якщо якусь технологію успішно застосовують десь в Америці, то це не означає, що вона підходить і для передгір’я Карпат. Коли ми це все прораховуємо і бачимо, що є дуже багато якихось нестиковок, починаємо вимагати в Мінекології: дайте нам детальнішу розкладку, які можуть бути ризики, які застосовуватимуться технології, буде конкуренція за розробку цих родовищ, чи ви хочете віддати їх в одні руки, бо це теж має велике значення. І ось у Києві «знайшли вихід». Замість того, щоб дати нам адекватну відповідь, щоб провести громадські слухання, чую, що приймають рішення і зараховують поклади сланцевого газу до категорії тих корисних копалин, винятковий дозвіл на розробку і видобуток яких дає Верховна Рада, не питаючи дозволу місцеві громади. А це стосується площі, яка захоплює всю область, всю Галичину. Тобто замість того, щоб опрацювати з нами ці питання й уникнути ризиків, гарантувати населенню краю безпеку, вирішили: опираєтеся — обійдемося без вас. Хіба це правильний підхід? А ми говоримо про розвиток місцевого самоврядування, про туристично-рекреаційний потенціал краю. Який рекреаційний потенціал, якщо завтра почнуть ці розробки, почнуть закачувати разом з водою хімікати, робити ці гідророзриви і навіть є ризики, що може бути отруєно питтєву воду на відповідних горизонтах?

Почому гірське повітря?

Прикарпатцям часто закидають, що вони дотаційні. Мовляв, ми вас дотуємо, а ви ще не хочете погодитися з нашою точкою зору. Голова облради має на це свої аргументи.

— Даруйте, — каже він, — а хто може порахувати, скільки коштує, скажімо, кубічний метр свіжого карпатського повітря? У яких одиницях можна виміряти такі місцевості, як, скажімо, село Татарів Яремчанської міської ради, де, як дослідили учені, уже сам факт перебування (без лікування!) гальмує процеси захворювання на туберкульоз? В яких одиницях все це викласти? Хто може порахувати ті мільйони людей, що проходять через Карпати і статистично фіксуються—не фіксуються? Тож, як на мене, це дуже примітивні підходи до розбудови держави і державного управління. Бо справжній державник ніколи не скаже: я дав тобі стільки, а ти мені — стільки. Справжній державник рахуватиме, як можна найефективніше використати потенціал того чи іншого регіону.

Івано-Франківськ.