Медична галузь деградує, а під гаслом реформування фактично закриваються лікарняні заклади, особливо в сільській місцевості. Передача фельдшерсько-акушерських пунктів на утримання районних бюджетів призвела до погіршення ситуації. Бо якщо раніше громада дбала хоча б про мінімальне фінансування, то тепер їм перепадає тільки те, що «протече крізь пальці» з районного бюджету. Але нічого не «протікає». Тож у багатьох із них відсутні навіть медикаменти для надання першої допомоги.

Надзвичайно гострою є проблема забезпечення потребуючих людей безкоштовними і пільговими лікарськими засобами. У кожному випадку їх усім миром доводиться «з боєм вибивати» у влади. Зрозуміло, що люди постійно просять захистити їхні інтереси та запитують, чи має право громадянин на пільгові чи безплатні ліки?

Отже, що стосовно цього питання передбачає законодавство? Низкою законів України та Постановою Кабінету Міністрів від 17.08.1998 р. №1303 «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань» передбачено безплатний, або пільговий, відпуск ліків.

До цих категорій належать:

— особи, яким передбачено безплатне відпускання лікарських засобів згідно із Законом «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Це учасники бойових дій та особи, прирівняні до них; інваліди війни та прирівняні до них особи; учасники війни; особи, на яких поширюється дія цього закону; особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною;

— особи, які мають особливі трудові заслуги перед державою відповідно до Закону України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні». Такими особами вважаються Герої Соціалістичної Праці, Герої України та повні кавалери ордена Трудової Слави;

— особи, яким передбачено безплатне відпускання лікарських засобів згідно із Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». (А саме: особи, яких віднесено до першої категорії постраждалих від Чорнобильської катастрофи; неповнолітні діти померлих громадян, віднесених до другої категорії, смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою; учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які входять до третьої категорії постраждалих; неповнолітні діти померлих громадян із числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесені до третьої категорії постраждалих, смерть яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою; діти, які належать до потерпілих від Чорнобильської катастрофи; діти, яким встановлено інвалідність, пов’язану з Чорнобильською катастрофою).

— пенсіонери із числа колгоспників, робітників, службовців, які одержують пенсію за віком, у зв’язку з інвалідністю та в разі втрати годувальника, в мінімальних розмірах (за винятком осіб, які одержують пенсію на дітей у разі втрати годувальника);

— діти віком до трьох років;

— діти-інваліди до 16 років;

— діти віком до 18 років, які перенесли у 1988-му хімічну інтоксикаційну алопецію у місті Чернівцях;

— дівчата-підлітки та жінки з протипоказаннями вагітності, а також жінки, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, забезпечуються безплатно засобами контрацепції відповідно до Національної програми планування сім’ї, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 13.09.1995 р. №736.

У спеціальному додатку №2 до постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.1998 р. №1303 також визначено перелік захворювань, у разі амбулаторного лікування яких лікарські засоби відпускаються безплатно. 

До них належать: онкологічні захворювання, гематологічні захворювання, діабет (цукровий і нецукровий), ревматизм, пухирчатка, туберкульоз, дизентерія, дитячий церебральний параліч, бронхіальна астма, системні, хронічні, тяжкі захворювання шкіри, сифіліс, шизофренія та епілепсія, психічні захворювання (інвалідам І та ІІ груп, а також хворим, які працюють у лікувально-виробничих майстернях психоневрологічних і психіатричних закладів), стан після операції протезування клапанів серця, СНІД, ВІЧ-інфекція, після-операційний гіпотиреоз, у тому числі з приводу раку щитовидної залози, та деякі інші види захворювань.

Крім того, хворі на СНІД та ВІЧ-інфіковані незалежно від основного захворювання мають право на безплатний відпуск лікарських засобів за наявності в них будь-яких інших захворювань.

Лікарські засоби за наявності в особи відповідного захворювання відпускаються безплатно лише в разі амбулаторного лікування основного захворювання, за яким надано пільги.

Законодавством також передбачено пільговий (з оплатою 50 відсотків їхньої вартості) продаж лікарських засобів. Зокрема, під час амбулаторного лікування на умовах пільгового продажу відпускаються лікарські засоби за рецептами лікарів:

1. Інвалідам І та ІІ груп унаслідок трудового каліцтва, професійного або загального захворювання.

2. Інвалідам з дитинства І та ІІ груп.

3. Дітям віком від трьох до шести років.

4. Особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні», які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами. Відповідно до цього закону реабілітованими вважаються особи, які з політичних мотивів були необґрунтовано засуджені судами або піддані репресіям позасудовими органами, в тому числі «двійками», «трійками», особливими нарадами і в будь-якому іншому позасудовому порядку, за вчинення на території України діянь, кваліфікованих як контрреволюційні злочини за кримінальним законодавством України до набрання чинності Законом СРСР «Про кримінальну відповідальність за державні злочини» від 25.12.1958 р.

5. Особам, нагородженим знаком «Почесний донор України» та «Почесний донор СРСР» відповідно до Закону України «Про донорство крові та її компонентів» від 23.06.1995 р.

Безплатно або на пільгових умовах хворим відпускаються лікарські засоби вітчизняного та іноземного виробництва згідно з переліком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.09.1996 р. №1071.

Дітям-інвалідам віком до 18 років лікарські засоби відпускаються за рецептами лікарів незалежно від місця проживання цих дітей, але в межах Автономної Республіки Крим, області, міст Києва та Севастополя.

Витрати, пов’язані з оплатою вартості лікарських засобів, покладено на органи охорони здоров’я за місцем, де ці ліки фактично відпускаються. Однак ці норми законів України і постанов уряду не виконуються.

Мало того, на особистих прийомах громадян керівники органів виконавчої влади цинічно заявляють, що не виписували і виписувати не будуть, бо немає коштів, а щоб купити ліки, йдіть жебракуйте.

Це викликає обурення людей, які мають нещастя бути інвалідами, бо мізерні пенсії, соціальні допомоги не дають їм змоги звести кінці з кінцями.

Особливо гострою є ця проблема для сімей, які мають дітей-інвалідів, для яких щоденне прийняття ліків є умовою життя, а такі ліки за своєю вартістю недоступні для них. Через це багато людей просто помирають. Істотно погіршує ситуацію й закриття лікарняних закладів в сільській місцевості та непомірні ціни на медикаменти. Люди справедливо звертають увагу на те, що такого не дозволяла собі жодна попередня влада.

Відповіді влади про відсутність коштів у бюджетах є безпідставними. Витрати, що спрямовуються на цілі, які не є першочерговими в масштабах районів, областей і держави, свідчать про це. Тож у відповідь на слова представників влади про те, що немає грошей на потреби медицини, запитайте, чому вони були за Радянської влади, чому нинішня влада не бажає приймати закони щодо повернення базових галузей народного господарства у власність держави, про введення прогресивної шкали оподаткування, податку на багатство і розкіш, спрямування доходів, отриманих від нещадної експлуатації надр, на користь суспільства, запровадження державної монополії на цю діяльність та торгівлю алкоголем і тютюном тощо.

Радянська влада це забезпечувала тому, що все у країні працювало на інтереси держави і кожного громадянина. Про безплатні ліки у лікарнях ми не думали, бо їх виписували хворим стільки, що, чого гріха таїти, інколи ті думали, куди їх викинути потайки від лікаря. Тепер у лікарнях ви не отримаєте жодної безплатної пігулки. Такі капіталістичні реалії.

Не бажаючи розв’язувати цю проблему, влада намагатиметься скасувати закони та постанови уряду, котрі дають змогу безплатно відпускати ліки, як це було із соціальними гарантіями дітей війни, чорнобильців та інших категорій громадян. Вона не бажає сьогодні чути про права людей, вона дорікає комуністам за критику. Комуністи не лише критикують і вимагають від влади виконувати закони, а й у міру своїх можливостей намагаються всіляко, в тому числі й матеріально, підтримати медицину.

А вам, громадяни, треба знати, що поки що на папері у вас є право на отримання пільгових чи безплатних ліків. Вам необхідно відстоювати своє право на це будь-якими доступними засобами (скаргами, судами, спротивом) і насамперед змінювати владу на радянську.

Сергій ГОРДІЄНКО, народний депутат України (фракція КПУ), секретар Комітету Верховної Ради України з питань державного будівництва та місцевого самоврядування.