«У нас вкрали дощ»

У Білозерському районі Херсонщини — справжній селянський бунт. Біля села Ромашкове два десятки фермерів оточили працівників агрофірми «Радгосп «Білозерський», котрі саме збиралися стріляти по хмарах з градобійної установки, аби відвернути знищення яблуневого саду. Розлючені селяни погрожували борцям зі стихійним лихом підняти їх на вила, якщо вони насміляться використати свою нехитру техніку. Але й цим не обмежилося. Далі зо дві сотні фермерів та одноосібників із сіл Станіслав, Олександрівка, Широка Балка, Білозерка взяли в облогу приміщення райдержадміністрації, вимагаючи від влади припинити використання градобійних гармат. Учасники подій від обурення не знаходили собі місця: «Градобої вкрали у нас дощ!».

З дощами, а точніше, з їх відсутністю не тільки в Білозерському районі Херсонщини, а й по всій Таврії — справжнє лихо. Осінню посуху та безсніжну зиму із лютими морозами, котрі згубили плантації винограду й кісточкових, змінила така сама посушлива весна. За експертним висновком Інституту зрошуваного землеробства НААН України, через відсутність звичних весняних дощів у верхньому шарі грунту на полях області вологи немає зовсім, а на глибині 10—20 сантиметрів її запаси у вісім-десять разів менші, ніж потрібно для виживання культурних рослин. Врожай гине на очах, а з ним і надії хліборобів отримати хоч якусь віддачу з вкладених у ріллю праці та грошей. По селах наростає озлоблення, яке люди готові вихлюпнути на того, кого «призначать» винуватцем їхніх бід. Сотню-дві років тому за це розправлялися з відьмами та відьмаками, котрі своїм чаклунством начебто відвертали від полів дощ. А тепер доведені до відчаю селяни готові замість відьм нищити техніку, яка нічим перед ними не завинила. І найдивніше, що місцева влада у цьому їм всіляко потурає!

Агрофірма «Радгосп «Білозерський» у використанні градобійних установок, або мортир, аж ніяк не піонер. Ще за СРСР в Україні працювали три державні воєнізовані служби, котрі обстрілювали хмари ракетами з іонами срібла — вони перешкоджають кристалізації води у шматки льоду, після чого на землю падають не градини, а дощові краплини. В Росії для цього є ракети «Алазань», у Німеччині, Бельгії, Голландії, Італії застосовують техніку власної конструкції. Вона недешева — один градобійний комплекс коштує близько 8,5 тисячі євро. І садоводи з Білозерського району не витрачалися б на неї, якби не сувора необхідність.

— У нас три тисячі гектарів під садами, виноградними плантаціями та зерновими, і чи не щороку град знищував якусь частину посівів. Особливо дошкульним був його удар у 2007 році, коли він вибив кількасот гектарів саду, завдавши збитків на 21 мільйон гривень. Тоді посадки відновлювали зо три роки. Аби захистити сади та виноградники, довелося укласти угоду із державною Кримською воєнізованою службою з активного впливу на гідрометеорологічні процеси, яка забезпечила нам ефективний захист від випадіння граду, використовуючи для розпилювання іонів срібла так звані метеорологічні люсткугелі виробництва казенного заводу «Імпульс» у місті Шостка. Устаткування та люсткугелі пройшли відповідну реєстрацію та сертифікацію, фахівці, котрі стріляють люсткугелями з 105-міліметрових мортирок, попередньо пройшли курс навчання у Сімферополі, тож все це абсолютно безпечно. Технологія протиградового захисту екологічно чиста, не завдає шкоди довкіллю і не впливає на кількість опадів, — пояснює директор агрофірми «Радгосп «Білозерський», кандидат сільськогосподарських наук Віктор Сілецький. — Закиди на кшталт «ви крадете дощ» просто смішні: адже дощова хмара є потужним атмосферним утворенням з десятками тисяч, а то й мільйонами тонн води. Аби її розігнати, потрібна енергія, порівнянна з енергією ядерного вибуху, а не метеорологічні люсткугелі, потужність яких не більша від потужності феєрверку.

Аргументи кримчан та працівників агрофірми з селища Дніпровського звучать зрозуміло й переконливо, та біда в тому, що їх і слухати ніхто не хоче. Торік вони вже розповідали про безпечність градобійних установок, запрошували виступити в районі персонально начальника Кримської воєнізованої служби з активного впливу на гідрометеорологічні процеси Миколу Сироту. Та, схоже, що пояснення сприйняли як спробу приховати правду про «дуже шкідливу техніку». І от маємо: тільки-но обурені фермери не дали обстріляти хмару люсткугелями, як біля села Ромашкове знову випав град.

— Зачепило сто гектарів яблуневого саду — град порубав гілки, пошкодив зав’язь. Плоди визріють, але товарний вид вони вже втратили, і продавати їх можна буде хіба що на переробку — в чотири рази дешевше, ніж цілі й неушкоджені. Збитки обраховуємо десятками тисяч гривень, і хто нам їх поверне — поширювачі чуток про небезпеку градобійних машин? — обурюється начальник цеху садівництва агрофірми «Радгосп «Білозерський» Олександр Житяков. — Я не розумію, чому вони не виходили з вилами проти недобросовісних ділків, котрі на полях району відкопували та десятками кілометрів здавали на брухт труби зрошувальних систем. Тоді вони повністю покривали дефіцит вологи у посушливий рік, а нині і зрошення нема, і дощу, тож легше шукати цапа-відбувайла, ніж зосередити зусилля на відновленні зруйнованих зрошувальних систем.

Від руйнації систем зрошення Білозерський район Херсонщини і справді зазнав чи не найвідчутніших втрат. З тих 48 тисяч кілометрів трубопроводів, які постачали на поля життєдайну вологу, тут залишилося трохи більш як три тисячі кілометрів. Знищено понад дев’яносто відсотків інфраструктури, і в тутешньому райвідділі міліції кажуть, що з віддалених сіл чи не щотижня надходять нові й нові сигнали про викопування труб. Шукати грошей на їх відновлення та «затягувати» до глибинки інвесторів важко — схоже, місцевим чиновникам набагато легше перекласти вину з хворої голови на здорову. Складається суб’єктивне враження, що вони просто намагаються відвернути увагу громади від нагальних проблем району, діючи за принципом: «Якщо неподобство не можна відвернути, його треба очолити».

Коли селяни прийшли до Білозерської райдержадміністрації з абсурдною вимогою припинити використання градобійних гармат, які начебто «дощ крадуть», держслужбовці прийняли їх як дорогих гостей. Всіх учасників стихійного мітингу тут же запросили до актової зали РДА, причому у президії заходу зручненько вмостився і голова райдержадміністрації Валерій Поддубний. Досить одностороннім вийшло й обговорення суперечливої теми. Керівнику обласного Гідрометцентру Степану Мельничуку, котрий намагався вкотре пояснити протестантам неможливість вкрасти дощ, швидко «заткнули рота». Зате радісно сприйняли виступ Валерія Поддубного, котрий наголосив, що «використання градобійних установок повинне бути узгоджене з громадою», і дружно прийняли резолюцію про необхідність зупинити стрільби по градових хмарах «до з’ясування обставин і вивчення безпечності експлуатації установок» (цитую за офіційним звітом, надрукованим у білозерській райгазеті «Придніпровська зірка». — Авт.). Одне слово, складається враження, що йдеться не про давно апробовану техніку для перетворення градових кристалів на краплини води, а щонайменше про атомну бомбу чи страшну інопланетну зброю, яка випадково потрапила до рук малолітніх шибеників. І до того ж супротивники знищення граду чути своїх опонентів або уперто не бажають, або зовсім не розуміють.

— Коли почалися виступи проти градобійних установок, я надіслав запити про них до Херсонської міжрайонної природоохоронної прокуратури, управління екології, міліції. Отримав досить розпливчасті відповіді, з яких незрозуміло до кінця, чи техніка безпечна для довкілля, і чи може вона впливати на випадіння дощу. Чекаємо висновків вибухотехнічної служби УМВС про безпечність зарядів, якими стріляють по хмарах, — повідомив голова Білозерської РДА Валерій Поддубний. — І взагалі, вважаю, що керівники агрофірми «Радгосп «Білозерський» вчинили неправильно, не провівши попереднього громадського обговорення можливості використання градобійних установок, та не узгодивши точки, з яких стріляють.

Але в «Білозерському» також не розуміють, чому влада втручається в їх роботу. Адже підприємство не вимагає землі під шкідливий для довкілля виробничий об’єкт, перед будівництвом якого необхідно організувати громадське обговорення. До того ж і закон його не вимагає. Селяни переконані: вони просто рятують свої сади та виноградні плантації від граду, і роблять це на власній землі. Вимагати від них якихось додаткових обговорень та узгоджень — приблизно те саме, що вимагати окремих дозволів на внесення гною на присадибну ділянку, та ще й звинувачувати її господаря у тому, що гній труїть сусідський колодязь. Хоча наші чиновники і до такого додуматися можуть.

Херсонська область.