Сюрпризи прикольні, довколафутбольні

Зрештою, готовність до співпраці Україна вже підтвердила, зголосившись підписати угоди про розподіл продукції з «Шелл» та «Шевроном» на Юзівській (Донецька, Харківська області) та Олеській (Львівська область) площах сланцевого газу. Одразу нагадаю, що за хімічним складом він анічим не поступається традиційному — природному газу. Але як продукт переробки горючих сланців, інакше кажучи, як дитя суміші мінеральних та органічних відкладень ранніх геологічних періодів, видобувається нетрадиційно — шляхом горизонтального буріння. Авжеж, приблизно так, як видобувають газ метан на вугільних розрізах. Авжеж, із застосуванням гідророзривів пластів, але на основі дуже дорогих технологій, які найкраще опанували саме такі компанії, як «Шеврон» і «Шелл». І які, так само, як «Газпром», зацікавлені в енергоресурсах скрізь, де вони є.

Уявіть лишень, який потужний інструмент для маніпуляцій надає технологія горизонтального буріння противникам розробок покладів сланцевого газу, котрі видобувають традиційні ресурси, споруджують під них електростанції, прокладають для них газогони, торгують і заробляють на природному газі! Було, лякали тим, що видобуток сланцевого газу закінчується потраплянням метану в поверхневі води, хоч, зрозуміло, це — дурня, бо йдеться про несумісні площини. Проте фільм жахів з краником палаючої води зняли і багатьох перелякали. Коли у Франції або в Болгарії забороняли розробляти поклади сланцевого газу, в поті чола працювали піарники, а не експерти. Зараз вони заробляють на хліб у Румунії, у нас, деінде. Причому одні обстоюють освоєння нетрадиційних покладів, другі — активно застерігають від цього. Як на мене ж, для нас ризики в іншому.

У популізмі. Деякі заяви щодо початку промислового видобутку сланцевого газу то 2015-го, то 2018 року нагадують передвиборні. В нехтуванні чинного законодавства. Львівська облрада заперечує виділення Олеської площі для «Шеврону», бо до складу міжвідомчої комісії не увійшли представники місцевого самоврядування. Зрештою, у короткозорості. Нинішні ціни на традиційний, природний газ власного видобутку, який збираються довести на Юзівській площі до 8—10 мільярдів кубометрів на рік, не враховують внеску в розвідку та освоєння родовищ сировини, на що неодмінно вкаже інвестор. Тож уряду знову доведеться піднімати ціну на газ. Але то буде завтра, а сьогодні треба одержати гарантії багатомільярдних інвестицій і ще одну козирну карту на переговорах у Москві щодо ціни на природний газ. Треба ж заробляти на хліб і урядам, і піарникам!

Тепер не про сировинні ресурси, а трудові, про нас із вами. Звітного тижня у деяких містах пройшла хвиля протестів проти нової редакції Трудового кодексу. Прислухався — найбільше претензій стосуються обмежень мирних зібрань, а не порушень конкретних трудових прав. Це зрозуміло, який мітинг без політиків, а потім перечитати кілька сотень статей законопроекту означало б запізнитися на мітинг, а то й взагалі відмовитися від протесту. Спекулюють на «небажанні читати» і прихильники, і противники нової редакції ТК. І доволі вміло: я і сам ледь не купився на запевнення одного профспілкового лідера в подовженні випробувального терміну до шести місяців. Виявилося, що йшлося не про правило, а про винятки.

Тим часом протести небезпідставні. Бо після прочитання нової редакції ТК враження таке, що працедавця вирішили захистити... від найманого працівника. За ним навіть передбачається відеоспостереження. Чимало законодавчих пропозицій на практиці виявляться конфліктними, але профспілки фактично усуваються від захисту прав найманих працівників. Їхня роль зводиться до процедури «погоджень рішень» працедавця, що не дуже-то й відрізняється від «поставити до відома» профспілку. А комісії з розв’язання трудових спорів належить голосувати за рішення одностайно через появу блокуючого голосу (ст. 427), інакше воно виявиться недійсним. Цікаво, як це в неї вийде, якщо вона має паритетне представництво від працедавця, колективу? Щоправда, на думку віце-прем’єра — міністра соціальної політики Сергія Тігіпка, до виборів з таким законопроектом поспішати нерозумно, але знову ж таки незалежні профспілки йому не вірять.

Не так уже й важливо, коли схвалять. Якщо це станеться, то працедавця можна вважати гегемоном соціально-трудової революції. А згадав я про це ще й тому, що це було другою темою тижня, яку обговорювали і на високому, і на побутовому рівні.

Головною темою, зрозуміло, була підготовка до Євро-2012. Точніше — ресурси, які витрачені за чотири роки на ремонт і будівництво стадіонів, аеропортів, готелей, доріг. За словами віце-прем’єр-міністра — міністра інфраструктури Бориса Колеснікова, прямі операційні неповоротні витрати на все про все становили 414,068 мільйона гривень. Із ним може посперечатися платник податків, для якого немає точки неповернення. Якщо видатки перевищать приплив капіталу, то йому доведеться покривати мінусове сальдо, яке виникло внаслідок боргового навантаження на держбюджет. Для нього навіть «нічия» — це програш, бо сотнями мільйонів збитків тут не відбутися. За підрахунками аналітиків, за чотири роки країна вклала у цей проект 13,4 мільярда доларів США, збитки сягнуть 6—8 мільярдів доларів США, повідомляє Reuters, посилаючись на українських експертів.

Як на мене, навіть мільярдні збитки пригнічували б менше, якби, скажімо, дороги під Каневом до Чернечої гори бодай чимось нагадували столичні траси. Якби вболівальник у інвалідному візку не почувався ізгоєм на найдорожчому НСК «Олімпійський». Якби ми оцінювали свої готелі не за кількістю ліжко-місць, а за вмінням догодити клієнту. І, напевно, якби не видавали суто своє — за європейське. Адже новації Трудового кодексу деякі пропагандисти списують також на європейські стандарти. Затвердять їх чи ні — ще невідомо. А от по закінченні футбольного чемпіонату доведеться шукати роботу армії будівельників, що працювали тимчасово на об’єктах Євро-2012. Тож навіть якщо у фінансах буде нічия, чимало з них програє.