Скільки затриманих гине щорічно в райвідділах міліції — невідомо. Принаймні такі дані правоохоронці не оприлюднюють. За інформацією правозахисників, таких трагічних випадків — десятки кожного року. Мовляв, насильницькі дії з боку вартових порядку стали мало не системою. Це визнає і МВС. Керівництво відомства з року в рік клянеться боротися з тортурами і побоями. Однак поки що це лише обіцянки. Адже катування залишається нині поширеним способом роботи захисників порядку.
Історія одного потерпілого просто вражає. Євгенія Звенигородського до смерті забили в одному з обласних управлінь міліції Харкова. Чоловік помер уночі в лікарні. Травми були не сумісні з життям — проломлена голова, струс мозку, численні розриви внутрішніх органів. Як встановило слідство, троє співробітників карного розшуку затримали Женю за підозрою у кишеньковій крадіжці. Бити почали прямо на вулиці, неподалік станції метро «Героїв Праці». Потім привезли до РУВС, де катували його декілька годин. Коли затриманий був уже непритомний — витягли в нічний сквер і просто залишили його помирати на лавочці. 6 квітня цього року суд засудив одного міліціонера до 8 років позбавлення волі, двоє інших його колег отримали по чотири роки.
Інший подібний випадок стався 17 січня в райвідділі міліції Сум. Там помер 32-літній Олексій Ходаков. Про це «Голос України» писав неодноразово. Нещодавно прокуратура визнала: причиною смерті став зовсім не панкреатит, як говорилося раніше, а побої міліціонерів.
Про те, як катують у міліції, добре знає киянин Євгеній Н. Автор цих рядків зустрівся із хлопцем у Дарницькому районі столиці. Щоправда, говорити про катів-міліціонерів він погодився не одразу. Адже нині його справа перебуває на дослідуванні. Хлопець боїться за своє майбутнє. А все почалося ще в 2007 році. Тоді біля одного зі столичних будинків знайшли тіло чоловіка. Зі слів свідків, його сильно побили двоє хлопців. Однак затримати їх правоохоронцям так і не вдалося. Цікаво, що Женя був знайомий із сином убитого і позичив хлопцю гроші. Цей факт правоохоронцям видався підозрілим.
— У РУВС мене сильно били руками й ногами. Потім били головою об стіну. Правоохоронці постійно кричали: «Це ти вбив людину!» Тоді мені було 18 років, і я підписав усе, що від мене вимагали ці кати, — розповідає хлопець. — Явка з повинною лягла в основу підписаного прокурором звинувачення і стала підставою для судового вироку — 10 років.
За словами адвоката постраждалого Олега Веремієнка, скасувати вирок в Апеляційному суді вдалося завдяки тому, що свідчення, які Женя давав — як бив, куди завдавав ударів, не збіглися з характером ран. Крім того, в хлопця було тверде алібі. Адже того вечора він дивився телевізор у сусіда.
На жаль, такі випадки в країні нині не поодинокі. За інформацією Харківської правозахисної групи, нині до них постійно надходять скарги на тортури в міліції. Останнім часом їх навіть стало більше. «Міліціонери вже звикли так працювати. Якщо з їхньої сторони не буде фальсифікацій — не буде потрібної статистики, а відповідно — премій і надбавок. А керівництво МВС не раз на брифінгах любить хвалитися, що розкриття злочинів в Україні вище, ніж у країнах Європи, — зазначив керівник правозахисної групи Євген Захаров.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
