Резонансна справа про засудження жительки села Куцуруб — матері шести малесеньких діток — до п’яти років в’язниці досі на слуху у миколаївців. За результатом розгляду кримінальної справи, розслідуваної Очаківською міжрайонною прокуратурою, такий вирок через жорстоке поводження з рідними дітьми два місяці тому виніс Очаківський міжрайонний суд. Днями Миколаївський апеляційний суд, розглянувши апеляцію засудженої, залишив вирок без змін. Цей випадок правоохоронні органи вважають прецедентним у соціумі: за багатодітну матір не заступилася жодна правозахисна чи громадська організація. Річ у тому, що психологи вбачають прямий причинно-наслідковий зв’язок між неналежним виконанням батьківських обов’язків, насиллям у сім`ї, — та стрімким ростом злочинності у молодіжному середовищі у наш час. На прохання «Голосу України» своїми думками з приводу проблем ювенального правосуддя ділиться прокурор Миколаївської області державний радник юстиції другого класу Володимир ГАЛЬЦОВ (на знімку).

 

«Мамо, за що?» — «А ти — подумай!»

— Володимире Івановичу, покарання на п’ять років за ґрати — справді досить суворе. Хотілося б від вас почути, який злочин вчинила ця жінка стосовно своїх дітей, що Феміда до неї була така непохитна?

— З перших слів зауважу: те, що коїлося у цій сім`ї, далеко не рідкість для тих батьків, які вважають дитину, якій вони дали життя, власністю. У Марини К. шестеро дітей, найстаршому із яких — Павлику — дев’ять років. Із п’ятьма малюками вона переїхала в Очаківський район із міста. Тут у них із новим співмешканцем на світ ще з’явилася дитина — Єгорка, якому нині більше півроку. Мало не щодня у хату навідувалися колишні друзі з міста, і мама мало переймалася дітьми, а думала тільки про те, як купити спиртне та розважити приятелів. Голодні, напівроздягнуті діти за найменшу провину отримували стусани. Крім того, у домі практично днювала і ночувала Маринина подруга — теж багатодітна матір. На очах у Марини подруга «у виховних цілях» не менше лупцювала її дітей, на тілі яких практично не сходили синці. Діти постійно блукали селом голодні, у надії, що люди самі із жалю їх хоч чимось пригостять. Працівники соціальних служб, які постійно відвідували цю родину, витратили купу паперу, не раз і не два, намагаючись офіційно напоумити жінку, що за злісне невиконання материнських обов’язків по догляду за дітьми її чекає покарання. Бити без причини — просто ввійшло в її звичку. Працівниця сільської ради, яка оглядала множинні гематоми на тілі шестирічної Ганнусі, спитала у неї: «За що тебе постійно б’є мама?», — на що дівчинка відповіла: «Вона не каже. Я запитувала, та вона відповіла: «А ти — подумай!»

Урешті, мало не дійшло до трагічних наслідків. Уникнути їх вдалося лише тому, що того дня, 14 листопада 2011 року, до Марини К. прийшли соціальні працівники. Трирічного Сашка було відправлено у реанімаційне відділення обласної дитячої лікарні, решту дітей — у дитяче відділення Очаківської районної лікарні.

Дитина добу не спала, стоячи у кутку зі зв’язаними руками...

— Перепрошую, може, просто через пустощі когось одного із дітей, як то кажуть, під її гарячу руку всім дісталось на горіхи?

— Судом було доведено інше. Це були мотивовані прояви садизму стосовно неповнолітніх. Як пояснила під час судового засідання мати, її трирічний Сашко встав уночі і тихцем з’їв дитяче харчування «Малятко», яке купувалося для піврічного Єгорки. За цю «провину» Марина на дві години зв’язала хлопчика капроновою мотузкою. Подруга матері, яка у ті дні проживала у їх будинку, вирішила покарати малого більш «впливовим способом». У її присутності вона стала напувати Сашка киплячою кашею та вмістом горщика, куди оправилася дворічна Настя. Коли на губах та у роті дитини від опіків з`явилися пухирі, і вона навідріз відмовилася слухатись мамину гостю, та знову зв’язала кисті рук хлопчика капроновим шнурком та поставила його у кут. Горе-матір побачила там Сашу у мокрих колготах вранці, коли прокинулася. Дитина добу не спала, простоявши так із зав’язаними руками. Від шоку пережитого та болю від побоїв дитина зовсім не реагувала на присутніх. Лікарям реанімації, які констатували у хлопчика струс головного мозку, численні гематоми голови та тулубу, термічний опік губ, переохолодження кінцівок тощо, — потрібно було декілька днів, щоб повернути його до нормального стану. Крім того, у всіх дітей набута гіпотрофія І ступеню (втрата ваги) та різного роду інфекційні захворювання, що є наслідком недоїдання і недбалого догляду.

ОФІЦІЙНО:

Із вироку Очаківського міськрайонного суду (провадження по справі №1/1420/34/2012 від 03.02.2012 року: «Підсудна стверджує, що, отримуючи матеріальну допомогу, купувала продукти харчування... При цьому не заперечує факту зловживання нею разом із П. і Г. спиртними напоями та систематичного побиття дітей як нею, так і співмешканцем. Пояснює, що нерідко у покарання за провину діти всю ніч могли сидіти на горщику, а одного разу, коли один із них, трирічний Саша, перекинув горщик, вітчим заставив його все звідти вилизати. Коли ж Сашко став їсти вночі дитяче харчування «Малятко», яке купувалося для молодшого сина Єгора, вона 12 листопада 2011 року зв’язала хлопчику руки капроновою мотузкою та поставила його у куток».

Окрім того, з пояснень дітей слідує, що подруга матері на її очах примушувала Сашка пити та їсти з горщика, куди діти справляли природні потреби, а потім годувала хлопця киплячою кашею. Подруга пояснила Марині, що покарала Сашка за те, що він уночі їв дитячу кашу. Використавши таку байдужу позицію матері, вона сама зав’язала руки Сашкові, й хлопець провів у такому положенні всю ніч.

Залишивши дитину в такому стані і пообіцявши розв’язати, коли прийде додому, підсудна пішла до сусідки. І лише наступного дня, коли до хати М. прийшла комісія із сільради, і співмешканець покликав жінку додому, її син був звільнений.

Усі обставини цієї справи говорять про те, що власна родина для неповнолітніх була схожа на каторгу. Такі умови життя ламають психіку, і якби вчасно дітей не відібрали у такої матері, вона остаточно б морально скалічила їх. Практикою доведено: людину, яка у дитячі роки постійно піддавалася глузуванню, побоям, образам і глумові над собою, переслідують спогади про пережите протягом усього життя. У кращому випадку — вони залишаються вантажем моральних страждань і здатні формувати особистість невпевненою у своїх силах, боязливою і соціально песимістичною. У гіршому — в окремих випадках збурюють до прояву рис агресії, а то й подібної поведінки.

Маючи за плечима багаторічний досвід роботи в органах прокуратури, хотілося б підкреслити: нині як ніколи актуально привернути увагу громадськості до моральності виховання дітей у родині. Держава, зі свого боку, робить усе, піклуючись про матеріальне благополуччя багатодітних родин. Та, на жаль, високі морально-етичні принципи материнства для окремих сімей, що отримують десятки тисяч коштів допомоги при народженні дитини, заміщуються суто прагматичним єдиним фактором заінтересованості в дітях.

«SOS»: чомут молодшають правопорушники?

— Наскільки правильно я Вас зрозуміла, позиція прокуратури — за вилучення дітей із родин, де існує реальна загроза для їх життя і здоров`я?

— Однозначно. Фактів насилля та жорстокого поводження із дітьми з боку батьків стає дедалі більше. Ми повинні частіше у суспільстві порушувати цю тему. Не потрібно боятися говорити про те, що ця ситуація при подальшому її замовчуванні з боку громадськості може перейти у небезпечну тенденцію. Лише буква закону у поєднанні із громадським осудом правопорушення спроможні досягти остаточної мети: захистити права і свободи дітей та викоренити насилля щодо них.

— Як захищає прокуратура області інтереси неповнолітніх?

— У нашій роботі цей напрям діяльності є одним із пріоритетних. Так, на Миколаївщині проживає понад 200 тисяч неповнолітніх, кожен із яких знаходиться під захистом держави. Водночас у регіоні налічується більше 10 обласних органів виконавчої влади, які опікуються дітьми та зобов’язані забезпечувати і реалізовувати державну політику у сфері охорони дитинства. На практиці — у ряді випадків поновлення їх прав відбувається саме за втручання органів прокуратури.

Торік неповнолітніми було скоєно у регіоні 655 злочинів (проти 648 у 2010 році). Через вчинені дітьми тяжкі злочини до 52 із них судами було застосовано примусові заходи виховного характеру.

Майже третина підлітків, які скоїли злочини, не вчаться і не працюють, а кожен другий є учнем школи та професійно-технічного навчального закладу. У 2011 році до органів внутрішніх справ було доставлено понад 150 дітей, які перебували без догляду. Нерідко однією із причин протиправної поведінки підлітків є проблема шкідливих звичок у їх середовищі. Так, за фактами кримінально-правових порушень встановленого законом порядку обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів стосовно неповнолітніх порушено 23 кримінальні справи. 44 підлітки скоїли злочини, будучи у стані алкогольного сп’яніння.

Прокурорами вивчено причини такого становища. На наш погляд, криміналізація молодіжного середовища зумовлена порушенням прав дітей на належні умови життя, навчання, виховання, змістовне дозвілля, — що перш за все вимагає стаття 5 Закону України «Про охорону дитинства».

— Даруйте, однак на змістовне дитяче дозвілля і таке інше передовсім потрібні кошти... А чиновники на місцях, як відомо, постійно бідкаються, що у районі є справи більш важливіші. Яка ваша думка з цього приводу?

— Ми не можемо далі ігнорувати те, «звідки ноги ростуть» у молодіжної злочинності. Тому позиція прокуратури з цього приводу і надалі буде вкрай жорстка: законодавство щодо захисту прав і свобод дітей повинно дотримуватися. Усі повинні зрозуміти, що немає більш важливого питання, ніж наше гідне майбутнє. А виховання дітей — це найголовніша справа. Зазначу, що у минулому році лише на третину від запланованого профінансовано заходи обласної програми профілактики правопорушень, рецидивної злочинності та злочинів, вчинених неповнолітніми. Зовсім не виділялися кошти на проведення антиалкогольної та антинаркоманійної пропаганди серед дітей. Приміром, у Баштанському, Березанському, Вознесенському, Снігурівському, Казанківському районах фінансування заходів місцевих програм з профілактики правопорушень серед молоді не здійснюється взагалі або ж є вкрай недостатнім. Досі в області не затверджено план заходів з виконання у 2012 році Загальнодержавної програми «Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини» на період до 2016 року. А фінансування відповідних заходів із обласного бюджету у 2010 та 2011 роках не відбувалося.

Водночас, зверну увагу, не знімається відповідальність за зростання підліткової злочинності і з відповідних правоохоронних органів. Так, усупереч вимогам статті 10 Закону України «Про міліцію», статті 5 Закону України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» послабили профілактичну роботу серед дітей та молоді органи кримінальної міліції у справах дітей. Працівники міліції не завжди володіють інформацією про життя та виховання підлітків, які перебувають на обліку, не контролюють їх поведінку та дружні зв’язки. У багатьох випадках це призводить до повторних злочинів. Зокрема, у 2010 році кожен третій неповнолітній правопорушник вдруге вчинив злочин, торік — кожен другий!

Приміром, ну як можна розцінювати той факт, що органами кримінальної міліції у справах дітей торік було виявлено 700 адміністративних правопорушень, коли неповнолітні розпивали спиртні напої? Водночас протоколів щодо порушення правил торгівлі алкоголем та тютюновими виробами (за ст. 156 КУпАП) було складено лише 209.

Загалом на усунення порушень законодавства, спрямованого на охорону дитинства та запобігання бездоглядності неповнолітніх, органами прокуратури області торік було внесено понад 200 документів прокурорського реагування (згідно з якими до відповідальності було притягнуто майже 150 службових осіб). І все ж, наголошую, одними заходами прокурорського впливу подолати безліч дитячих проблем неможливо. Повинні більш ефективно запрацювати всі органи державної системи профілактики та само суспільство має бути не таким інертним.

— Володимире Івановичу, останнім часом в Україні та за її межами набув великого розголосу злочин, вчинений відносно Оксани Макар. Дівчині, яка пішла із життя, ледь виповнилося 18 років. Хотілося б почути вашу думку з цього приводу і як обласного прокурора, і як пересічної людини...

— Офіційно потерпіла, а також ті, хто скоїли цей злочин, — ще зовсім молоді люди, хоч уже й досягли повноліття. Сказано було дуже багато, додати можна хіба те, що дуже прикро, що такий факт взагалі мав місце у нашому житті. Але він, можна сказати, напряму торкається теми сьогоднішньої розмови. Давайте проаналізуємо недавнє минуле кожного із них: невже жоден не потрапляв у поле зору органів профілактики правопорушень? Чи, може, як і у багатьох випадках нині, просто за браком часу та відсутністю бажання не було підозри, до чого врешті-решт усе призведе? Однак люди, які мали брати участь у виховному процесі, чомусь закривали очі на те, що сама потерпіла з 11-річного віку неодноразово залишала домівку, бродяжила, у зв’язку із чим перебувала у розшуку. Невже у такому її, ще зовсім юному і незрілому, віці не було підстав для вжиття заходів до захисту прав дівчинки? Щоб не виникали такі запитання, потрібно зрозуміти всім, що не можна залишатися байдужими до питань належного виховання дітей. Ними маємо опікуватися як найголовнішими проблемами сьогодення.

— Вдячна за інтерв’ю. Бажаю успіху!

Інтерв’ю провела Олександра МЕНТЕЛЬ.

Фото автора.