Солдат, який мріє стати генералом, має всі шанси досягти успіхів. Принаймні, коли він перебуває у Державній прикордонній службі України. У цьому переконував голів профспілкових організацій полковник Валерій Мошора під час виїзного навчального семінару у Львівській області. А організувала семінар Профспілка працівників державних установ міста Києва, яку очолює Віталій Почтовий.

Стати прикордонником Валерій вирішив ще у третьому класі. Це сталося тоді, коли до них приїхав начальник застави і розповів, що таке державний кордон, як його охороняють, що таке службові собаки. До командира частини, керівника Кінологічного навчального центру він пройшов кар’єрними сходинками, починаючи з солдата, сержанта, прапорщика...

Не завжди все було легко і гладко. Пам’ятає гірські перевали і зимові шахти у сорокаградусний мороз. 1995 рік. Гора Магура на висоті 1064 метрів над рівнем моря, 12 кілометрів кордону. Тоді до складних умов служби не вистачало ще й продовольства — їздили з солдатами збирати яблука.

Та завдяки працелюбності, наполегливості, підтримці родини і розумінню командування Валерій Володимирович нині пишається тим, що він прикордонник:

— Слава Богу, під керівництвом голови Державної прикордонної служби України Миколи Литвина ми вже одинадцятий рік забули, що таке проблеми з продуктами. Наше відомство має свої підсобні господарства, нові зразки техніки. Я гордий, що той солдат, яким я керую — нагодований і забезпечений. Зарплата невелика, але люди стараються, бо є стабільність, взаєморозуміння, дружний колектив. І з кожним роком наше відомство процвітає і росте.

Кінологічний навчальний центр

Історія Кінологічного навчального центру розпочалася 24 травня 1945 року з формування в селі Седлицьке Дрогобицької області окружної школи сержантського складу. Уже в 1946 році школу передислоковано в місто Великі Мости Сокальського району Львівської області, де базується і нині. З 1952 року в частині розпочато підготовку кінологів. З того часу випущено понад 35 тисяч фахівців. Створено Республіканський племінний розплідник службових собак.

Навчальний центр готує спеціалістів не тільки для потреб Державної прикордонної служби України. На базі загону навчали кінологів та спеціальних собак для прикордонної охорони Грузії, для служби авіаційної безпеки міжнародного аеропорту Бориспіль, на замовлення Міністерства оборони здійснювалася підготовка мінно-розшукових собак для миротворчих сил у Лівані. На прохання працівників міліції, кінологів задіюють у розкритті злочинів по гарячим слідам.

Нині навчальний центр навчає інспекторів розшукових собак прикордонної служби та контролю по пошуку наркотичних та вибухових речовин, зброї. Щоб обмінятися досвідом, центр відвідали делегації кінологів правоохоронних структур з Румунії, Франції, Польщі та інших країн. Під час проведення міжнародних змагань у минулому році серед кінологічних команд прикордонних відомств країн-учасників СНД наша команда посіла перше місце.

І недаремно. Учасники семінару мали можливість на власні очі побачити майстерність кінологів і їхніх підопічних (на знімку). Собаки сміливо долали складні перешкоди. На державному кордоні може бути все, тож собак навчають брати досить високі бар’єри, не боятися вогню. При цьому маленькі породи (російські й американські спанієлі, фокстер’єри ) не поступалися своїм великим родичам (лабрадорам, німецьким і бельгійським вівчаркам). Усі працювали сміливо і впевнено, незважаючи на зріст і вагу.

На кордоні собака і людина — одна бойова одиниця, тож мають працювати у повному взаєморозумінні. Кінологи демонстрували команди голосом і жестами. Підопічні слухняно лежали, повзали, бігали, стояли. Побутує думка, що собакам під час тренувань дають наркотики. Та фахівці переконують, що це неправда. Під час навчання поруч зі зброєю чи наркотичною речовиною ховають улюблену іграшку собаки і так направляють нюх.

Соціальний захист

Колектив кінологів дружній, люди працюють із задоволенням, діє профспілкова організація, яка опікується соціальним захистом прикордонників. Первинну профспілкову організацію Кінологічного навчального центру очолює Олена Киреєва. Ця організація входить до Об’єднаної профспілкової організації Державної прикордонної служби України, головою якої є Антоніна Птиця. Профспілковими лідерами не стають, ними народжуються. Це можна сказати про Антоніну Миколаївну. Її організаційні здібності виявлялися ще у школі, вона була комсоргом, піонервожатою, опікувалася підшефними ветеранами на своїй і сусідній вулиці. А далі була військова служба, прикордонний загін, звання старшого прапорщика.

Нині Антоніна Миколаївна — військовий пенсіонер і звільнений голова профспілки, до якої входить близько 40 організацій і 3 500 працівників. А починала з 24. Як розповідає, до профспілки нікого не закликала, люди самі приходять і пишуть заяви, бо відчувають підтримку, турботу і соціальний захист. До речі, Об’єднана профспілка Державної прикордонної служби України входить до Профспілки працівників державних установ міста Києва. На знак поваги голова профспілки Віталій Почтовий та полковник Валерій Мошора обмінялися пам’ятними подарунками (на знімку).

Фото автора.