Голова Верховної Ради України Володимир Литвин вважає, що співпраця України з ЄС найближчим часом матиме характер «формального партнерства» через обопільні внутрішні причини.
«Мені завжди подобалося запитання про «потенціал та перспективи». Воно підказує формулу відповіді — мовляв, потенціал величезний, а перспективи необмежені, — сказав В. Литвин в інтерв’ю журналу «Національна безпека і оборона», оцінюючи потенціал та перспективи партнерства України з ЄС. — Втім, маю серйозні сумніви, що така формула є слушною для нинішнього стану партнерства Україна—ЄС та у найближчому майбутньому».
Керівник парламенту звернув увагу на те, що нині партнерство України та ЄС «фактично перебуває в стані концептуальної та часової аморфної невизначеності через обопільні внутрішні причини», до яких він відніс інституційні, структурні, фінансово-економічні проблеми та непевність стратегії розвитку ЄС. «У цьому ж ряду — прогнозовано тривалий період унормування та удосконалення політичної й судової системи, повільні темпи реалізації задекларованих економічних, структурних та соціальних реформ в Україні тощо», — додав Голова Верховної Ради.
Говорячи про Угоду про асоціацію, В. Литвин погодився, що цей документ є «дійсно інноваційним за своїм характером і змістовним наповненням», який «виходить далеко за рамки подібних угод, укладених ЄС свого часу з країнами Центральної та Східної Європи». Водночас, зазначив він, шанси на підписання та ратифікацію Угоди 27 країнами—членами ЄС залишаються сумнівними через названі вище причини.
У зв’язку з цим керівник парламенту висловив думку, що «в принципі значний обопільний потенціал партнерства Україна—ЄС, швидше за все, протягом років, якщо не десятиліть, буде мінімізований до рівня обмежених обсягів співробітництва в рамках чотирьох свобод майбутнього ЗВТ+, планових політичних консультацій з проблем трансформації українського суспільства та активнішої співпраці в сфері безпеки, де Україна відіграватиме роль «молодшого партнера».
«Такий стан «формального партнерства» може затягнутися на доволі тривалий період й не залежатиме від темпів прогресу реформ та трансформацій всередині України принаймні до чіткого формулювання стратегії розвитку ЄС на далеку перспективу», — сказав В. Литвин.
Щодо відносин України з Росією глава парламенту висловив думку, що вони не повинні перейти у стан активного політичного, економічного, інформаційного протистояння.
В. Литвин зауважив, що Президенту Російської Федерації Володимиру Путіну «доведеться одночасно вирішувати багато завдань». «Нові виклики вимагатимуть від Росії нової політики. Отже, можна передбачати певну «зміну віх» по усьому фронту російської внутрішньої, а відтак — частково й зовнішньої політики, зокрема, по периферії російських кордонів», — сказав він.
«Мій прогноз щодо «української» політики Росії не дуже втішний. Якщо у попередні роки її можна було характеризувати як прагматичну, то надалі вона може набути ознак політики «жорсткого прагматизму», — сказав керівник парламенту. — Пояснити це можна насамперед внутрішньополітичним порядком денним самої Росії, певною «розмитістю» нашої власної стратегії щодо змісту та характеру розбудови відносин з Російською Федерацією, атмосферою «охолодження» усього комплексу відносин України із Заходом, в тому числі й Європейським Союзом».
Разом із тим, зазначив В. Литвин, не можна допустити, щоб відносини України з РФ «перейшли у стан активного політичного, інформаційного протистояння, а економічне співробітництво набуло ознак прихованого тиску з боку Росії без прямої участі російського державного істеблішменту», особливо з огляду на те, що конкурентоспроможність України з Росією матиме тенденцію до зниження за основними напрямами економіки, інвестиційних можливостей, наукового потенціалу, сфери соціального добробуту населення.
При цьому В. Литвин не виключив, що позиції України в рамках СНД, у двосторонньому партнерстві з низкою пострадянських країн «також можуть піти шляхом їхньої девальвації залежно від зміни балансу сил та впливу в регіоні на користь Росії».
«Проте, я вважаю, що здоровий глузд і прорахований підхід не відкриють шлюзи для розвитку подій за таким далеко не оптимальним варіантом. Оскільки від нього у кінцевому підсумку втратять і Україна, і Росія», — підсумував він.
Характеризуючи сучасний стан відносин у трикутнику Україна—ЄС—Росія, та насамперед — вагу та значимість «українського питання» в діалозі ЄС—РФ, В. Литвин заявив, що він є переконаним прихильником винесення «українського питання» за рамки діалогу «Євросоюз—Росія». «Якщо «українське питання» стане одним з пріоритетів у діалозі ЄС—РФ, то воно згодом ризикує трансформуватися у сучасний аналог «ялтинських домовленостей» щодо України, — зазначив він. — Чим вище обидва учасники цього діалогу підніматимуть «вагу та значимість «українського питання», тим гірше це буде для України». Цей діалог, сказав керівник парламенту, «матиме значною мірою «дефектний» характер насамперед тому, що ЄС вестиме діалог без чіткої стратегії власного розвитку і непріоритетного ставлення до власної периферії, в той час як консолідована Росія виходитиме з чітко визначеної тактики щодо власних відносин з Україною».
«Отже, переговорний процес у такій конфігурації можливий для планового звіряння політичних позицій з найважливіших міжнародних політичних процесів, принципів рівноправного економічного та інвестиційного партнерства та детального планування співробітництва з усього комплексу безпекових проблем», — вважає В. Литвин.
«Сучасний стан відносин у трикутнику Україна—ЄС—Росія — гра з нульовим результатом, стабільне балансування на межі національних інтересів кожного учасника трикутника. При цьому головним об’єктом впливу з обох сторін у трикутнику так чи інакше буде Україна, при рівновеликому впливі один на одного РФ та ЄС та мінімальному зустрічному впливі на них з боку України», — підсумував він.
Прес-служба Верховної Ради.
